Щоб коза добре доїлася, її треба добре годувати. Досвідчені козівники рекомендують годувати кіз двічі на добу – вранці та ввечері, а опівдні – легкий «перекус»: влітку – підв’яленою травою, взимку – сіном. Сіна треба класти в годівниці стільки, аби його вистачало на кілька годин, а концентрованих кормів уперемішку із соковитими – на півгодини. Концентрати краще зволожувати, але не до рідкого стану, а моркву, кормові буряки, капусту – нарізати великими шматками. Охоче поїдають кози і глицю. Вона досить корисна, бо містить багато вітамінів та мікроелементів. Влітку козі потрібен випас. Якщо немає такої можливості, й кіз тримають у дворі, то доведеться косити траву й згодовувати. Але при цьому тваринам треба обов’язково влаштовувати прогулянки. Навіть взимку, коли температура на вулиці не нижче 10°С.

Козятник має бути сухим, теплим, з хорошою вентиляцією. У ньому треба облаштувати місце для відпочинку: дерев’яний настил, відгороджений дошками й забитий підстилковим матеріалом, щоб козі із козенятами там було затишно.

Козенят краще вирощувати на підсисному вигодовуванні. За такого утримання вони ростуть міцними й мають більш стійкий імунітет.

Одразу після окоту козі дають тепле пійло й підпускають до неї новонароджених козенят. Протягом місяця вони постійно перебувають у неї під боком. А потім їх переводять у стійло й лише тричі на день підпускають до матері – посмоктати молочка. Вигулювати козу й козенят теж слід окремо. Протягом третього місяця козенят поступово відлучають від вимені. Підпускають їх до кози лише після доїння: спочатку тричі на день, потім – двічі, а на четвертий тиждень – вже тільки через день. Козенята поступово відвикають ссати козу й переходять на штучну годівлю. 

Після народження, як тільки обсохнуть, забравши від кози, козенят треба одразу нагодувати. Причому краще з першого разу привчати їсти з мисочки, натикавши їх туди мордочкою. Напувають зцідженим молозивом, яке можна зберігати в морозилці в поліетиленовому пакеті, тоді його вистачить на тиждень. Перед згодовуванням і молозиво, і молоко треба підігріти до 40-42°С на водяній бані. Протягом першого тижня – молозиво й молоко, далі можна додавати проціджені свіжовичавлений морквяний сік та вівсяний відвар (стежте, аби не проскочив через ситечко жоден остюк). Суміш молока, соку й відвару треба трохи підсолити.

У перші два тижні молодняк годують чотири-п’ять разів на день. На третій переводять на триразову годівлю, до молока додають уже не відвар, а вівсяне борошно. Далі до цієї суміші поступово потроху додають натерті на дрібну тертушку моркву й буряки. На четвертому тижні життя козенятам можна давати сінне борошно з високоякісного сіна. Його спершу дають у відварі як добавку до основної страви.

На другий місяць у суміш для годівлі вже можна додавати висівки, житнє борошно. І так козенят годують до 3,5-4 місяців. А далі – раціон як для дорослих кіз: трава, сіно, овочі. Годувати треба досита, тоді й дорослими вони будуть з’їдати більше корму, оскільки травний тракт звикне до роботи у посиленому режимі. А чим більше корму – тим більше молока.

Звичайно, молочність найкраще визначити по надоях. Але й на перший погляд це також можна зробити майже безпомилково. У молочної кози має бути велике грушоподібне або кулеподібне вим’я, не поросле грубою шерстю, туге на дотик, з тонкою еластичною шкірою, без затвердінь. Не беріть козу з обвислим вим’ям, що бовтається між ніг, розділеним ззаду глибокою борозенкою, а також з короткими дійками. Масть, «сережки» на шиї, форма вух, про що стверджують деякі «спеціалісти», ніяк не впливають на продуктивність кози.