Турки спішили до Бахчисараю з надією швидко скинути з престолу непокірного хана Махмеда III Герея і замінити його слухняним Джанібеком. Шлях турецькому війську до міста перетинали барикади з набитих землею діжок, за яким майоріли ханські знамення. Для досвідчених турецьких піхотинців ці бочки не були перепоною. Отож турки приготували рушниці і пішли на штурм. Вони вже відчували присмак перемоги, та не так сталося, як гадалося. А сталося щось страшне: замість татарських стріл по яничарах ударив залп з рушниць. Відчувалося, що стріляють досвідчені бійці. Так воно й було. Незабаром турецьким командирам доповіли, що стріляють по їхнім військам не хто-небудь, а запорозькі козаки. 

Яничари не сподівалися, що зустрінуть у Криму супротивника з вогнепальною зброєю, не взяли лопат для окопування, і тому їм довелося відстрілюватися від козаків, лежачи посеред голого степу. Битву вони програли і кинулися навтьоки до Кафи.

 Звідки ж взялися козаки та ще й на боці своїх заклятих ворогів – татар? 

Невеликий загін козаків (300 чоловік) на чайках йшли в похід на Крим, але шторм викинув «чайки» на сушу і всі 300 козаків потрапили в полон. Їх чекало вічне рабство, але Хан Махмед Гірей пообіцяв їм волю, якщо вони візьмуть участь в битві проти турок. Козаки згодилися. А нам відомо, що вони були неабиякі стрільці: стріляла перша шеренга з найкращих стрільців, а решта шеренг заряджала рушниці, і в результаті рушничний вогонь був непереривним. Козакам допомагали інші європейські невільники. Відомий історик Олекса Гайворонський назвав цей козацький загін кримським «Іноземним легіоном». Отже, битва під Карасу-базар 13 серпня 1624 року була виграна для хана цим «іноземним легіоном». Султан Мурад  ІV був вимушений підтвердити права хана Махмеда  на кримський престол, а козаки отримали свободу, а в історії безкінечних війн Запоріжжя і  Кримського ханства нарешті настав перелом. Вперше козаки і татари билися бік-о-бік проти загального ворога і, що найголовніше, ­– отримали перемогу. Після цієї битви між Бахчисараєм і Січчю був укладений договір. Козаки і татари тепер билися разом проти своїх ворогів. В одній з цих битв склав голову гетьман Михайло Дорошенко. 

Татари брали активну участь і у визвольній війні українців під проводом Б. Хмельницького у 1648 році. Найкраща в Європі легка кіннота і найкраща козацька піхота становила грізну силу. Пройшло 393 роки з дня битви під Карасу-Базар – ця подія дає привід замислитися над тим, що сусіди (Україна і Росія) можуть знайти компроміс і домовитися навіть після багатолітньої ворожнечі.