Часник ділиться на два види: сорти що стрілкуються, та такі, що не стрілкуються. Озимий часник більш скоростиглий і врожайний, але відзначається поганою лежкістю при зберіганні. Це часник осіннього і ранньозимового використання, найбільш придатний для консервної промисловості. Ярий часник менш урожайний, формує дрібнішу цибулину, але відзначається високою лежкістю (часто до нового врожаю).
Часник відносять до культур так званого вузького ареалу. На практиці це означає, що завезений з інших (тим більше - віддалених) регіонів, на новому місці він погано росте, сильніше уражується хворобами і шкідниками, істотно знижує врожайність і, так і не пристосувавшись до нових умов, поступово гине.

ПРИ ВИБОРІ попередника слід передусім звернути увагу на можливість його ураження шкідниками й хворобами, які можуть передаватись часнику. Однією з причин недобору врожаю цієї культури є ураження фузаріозом і нематодою. Цибулева раса стеблової нематоди завдає шкоди усім цибулинним. Цибулева нематода пошкоджує всі цибулинні, а також низку інших культур: петрушку, пастернак, селеру, редьку. Не можна часник розміщувати після моркви і буряків, картоплі, овочевих родини капустяних, бобів. Кращі попередники - огірки, кабачки, патисони.
Найкращим терміном садіння озимого часнику в центральних та західних районах України є перша половина жовтня, а на Півдні та Закарпатті - друга.
Якщо частина озимого часнику залишилася невисадженою і добре збереглася, то його можна садити навесні, проте врожайність буде значно нижчою, а цибулини - дрібними (навіть однозубки).
Ярий часник зазвичай висаджують у третій декаді березня - першій половині квітня. Запізнення призводить до здрібнення цибулин та істотного зниження врожаю.
Для висадки відбирають великі й середні зубки. Розділяти цибулини на зубки рекомендується безпосередньо перед садінням. Висаджують з відстанню між рядами 20-25 см і між зубками - 5 см. Глибина садіння визначається часом посадки і величиною зубка. Вона відраховується від основи зубка-денця і коливається в межах 6–10 см для озимого і 4–6 см для ярого часнику.
Часник належить до холодостійких овочевих культур. Його корені починають відростати за температури нижче 1°С, оптимальна температура - +8-12°С. Добре вкорінені зубки озимого часнику витримують зниження температури в зоні денця до -10°С. Ріст наземної частини рослини починається за температури +5-10°С. Зелені рослини витримують короткочасні заморозки до -5-7°С.
Ярий часник на початку росту потребує незначних плюсових температур, інакше спостерігається посилений ріст наземної частини, і цибулина може не сформуватися. Тому садити його потрібно якомога раніше.
Важливим агрозаходом при вирощуванні часнику, який забезпечує підвищення врожаю на 20 і більше відсотків, є видалення квіткової стрілки - над виходом її із несправжнього стебла і на відстані до суцвіття 7–10 см. Її не можна виривати і витягувати з рослини, проте легко виломлювати або вирізати.
Найкраще добриво під часник - органічне. Добре реагує також на одночасне внесення органічних та мінеральних добрив.
Основними ознаками готовності озимого часнику до збирання слугує характерне підсихання листків, починаючи з нижніх, помітне пожовтіння кінчиків верхніх листків, початок утворення сухих лусок на цибулинах, а також розтріскування чохликів суцвіть.
Зовнішніми ознаками збиральної стиглості ярого часнику є масове пожовтіння листків. Стебло біля основи стає рихлим і м’яким, згинається під масою листків і падає на землю. Проте основною ознакою є вилягання стебла.
Період збирання часнику - приблизно 5-8 днів. Не зібраний своєчасно він швидко перезріває, загальні покривні луски розриваються, зубки розсипаються і стають непридатними ні для садіння, ні для зберігання. Не треба чекати, щоб часник повністю визрів на корені, краще зібрати його на 2–3 дні раніше, ніж на 1–2 дні пізніше. Слід пам’ятати, що в період збирання зубки часнику соковиті, дуже ніжні та ранимі. Вони пошкоджуються не тільки від удару, а й від надто сильного стискання, травмовані місця швидко чорніють - і цибулини загнивають.