Яблучна плодожерка, незважаючи на свою назву, здатна завдати шкоди практично всім плодовим деревам. Груша, абрикос, айва теж вражаються цим шкідником. Причому в південних районах з м’яким теплим кліматом яблучна плодожерка здатна знищити весь урожай повністю, та й на північних територіях шкода від неї не менша. При цьому боротися з плодожеркою дуже складно і багато пропонованих методів виявляються неефективними. То ж що ж робити, якщо у саду оселилася яблучна плодожерка?

Почнемо з найпростішого. Це – збір падалиці. Проводити його потрібно щодня, при цьому не пропускаючи навіть найдрібніші плоди. Для чого це робиться, запитаєте ви, адже опалі яблука вже пошкоджені. Справа в тому, що гусениця плодожерки для повного завершення циклу харчування може зіпсувати, як мінімум, 5-6 плодів. Тому, коли пошкоджене яблуко падає на землю, гусениця плодожерки вибирається з нього і починає нове сходження, результатом якого стане ще один зіпсований плід. Тому і потрібно прибирати падалицю з-під дерева.
Захистити яблуню від повторної атаки гусениці можна, влаштувавши пастку на шляху руху. Піднятися нагору вона може тільки по стовбуру, тому якщо обв’язати його спеціальним клейовим поясом, то крона виявиться для гусениць недосяжною.
Запобігти попаданню гусениць на яблуню можна знищуючи метеликів плодожерки, які з’являються в період цвітіння і розмножується протягом 2 місяців з різним ступенем інтенсивності. Кожен метелик здатний відкласти до 150 яєць, так що можете собі уявити, якої шкоди вашій яблуні може завдати всього одна крилата істота.
Ефективний засіб знищення метеликів – солодкий сироп із сухофруктів. Для його приготування на 2 літри води кладуть 100 г сушених яблук, все це кип’ятять протягом півгодини. Потім в сироп додають дріжджі і цукор. В результаті чого він через деякий час починає бродити. Саме в цьому стані сироп стає кращою приманкою для метеликів плодожерки.
Можна приготувати приманку із падалиці: 600-700 г падалиці залити 2 л води і кип’ятити 30 хвилин. Потім додати 0,5 л молочної сироватки, 0,5 л хлібного квасу, 20 г дріжджів і 250 г цукру. Коли рідина заграє, її розливають у банки шаром 2-3 см і вивішують на дерева на ніч. Розчин треба міняти через два-три дні. Метеликів, які потрапили у банки, слід щодня видаляти.
У яблуневому саду вивішують (по 2-3 шт. на велике дерево) пастки з компотом з яблук, щоб виловити плодожерку. Для вилову сливової плодожерки варять компоти зі слив.
Захищати яблуню можна обприскуючи її спеціальними хімічними препаратами – інсектицидами. Однак, їх використання виправдане тільки у випадку масового ураження врожаю. Наприклад, якщо пошкодженими виявилися 3% від усіх зібраних яблук, або якщо при огляді було виявлено більше 5 яєць плодожерки на 100 яблук. В іншому випадку вдаватися до таких радикальних методів не варто.
Обробляти дерева і намагатися зберегти врожай вже в період дозрівання набагато складніше з багатьох об’єктивних причин. Тому більш ефективними є прийоми, спрямовані на запобігання розмноження личинок плодожерки. Адже гусениця плодожерки в певний момент часу залишає пошкоджений плід, щоб заритися в землю для утворення лялечки.
У результаті всі заходи боротьби, що застосовують до цього, виявляються марними, через те що наступного року популяція яблуневої плодожерки на вашій ділянці відновиться. Тому по закінченні збору врожаю боротьба з плодожеркою не закінчується, вона лише переходить в іншу фазу.
Ось який спосіб для цього винайшов Григорій Нечаєв з Курганської області Росії:
«Як боротися з яблуневою плодожеркою підказав мені випадок, - пише він. - Під однією з яблунь у мене стояла колода з водою для поливу саду, в яку гусениці падали і гинули. Це й наштовхнуло мене на новий спосіб боротьби з яблучною плодожеркою - перегородити їм шлях в ґрунт для розмноження.
А якщо під яблунями розстелити і закріпити поліетиленову плівку, щоб гусениці не потрапляли в ґрунт? Я так і зробив. На плівці яблучна плодожерка безпорадна і добре помітна для птахів, які не забарилися цим скористатися. Та і плівка захищає землю від бур’янів і втрати вологи.
Такий метод боротьби з плодожеркою в моєму саду вже через два роки показав свою ефективність».