В овочевому магазині «Природа», що в обласному центрі, пропонують ягоди йошти, а на спеціалізованих виставках продавали саджанці йошти. Що це за рослина така? Розкажіть про неї все.
А. Дубограй.

Йошта – порівняно нова ягідна культура, виведена в Німеччині Інститутом ім. Макса Планка шляхом гібридизації чорної смородини та аґрусу. Порівняно з батьківськими формами вона має подвійну кількість хромосом і переважає їх за багатьма господарсько-біологічними показниками. Пагони без колючок, інтенсивно ростуть. Кущ у висоту досягає 150-180 см, злегка розлогий. Забарвлення та форма листя подібні до аґрусових, а за розміром нагадують смородинові. Квітки більші, ніж у батьківських форм, в їхній будові переважають ознаки, характерні для аґрусу. В одному суцвітті від однієї до п‘яти квіток. Цвіте йошта 10-15 днів у другій-третій декаді квітня, а урожай достигає у першій-другій декаді липня.
Ягоди масою 1-3 г, достигаючи, набувають чорного забарвлення, блискучі, не осипаються, мають кисло-солодкий смак, але без специфічного аромату чорної смородини.
Харчова цінність ягід визначається насамперед наявністю великої кількості вітаміну С (90-100 мг% і більше). Крім того, вони містять до 17 відсотків сухих речовин, 5-8% цукрів, 2,2-2,5 відсотка органічних кислот, пектини та інші речовини. Споживати їх можна свіжими, а також зберігати у замороженому вигляді та виготовляти з них найрізноманітніші продукти: соки, вина, компоти, джеми та ін.
Розмноження. Йошту можна розмножувати, як і смородину, здерев‘янілими і зеленими живцями, горизонтальними і вертикальними відводками, а також щепленням на золотисту смородину. У присадибному господарстві найзручніше використовувати однорічні здерев‘янілі пагони завтовшки 6-12 мм. Їх ріжуть на окремі живці довжиною 15-20 см. Верхній зріз роблять над брунькою на відстані 0,5-1 см, нижній - під брунькою. Місце зрізу під нижньою брунькою не має великого значення, бо корені утворюються не лише у вузлах під нею, а й у міжвузлях.
Йошта дуже рано починає вегетацію, тому кращі результати дає осіннє садіння здерев‘янілих живців – у першу-другу декаду жовтня. У цей час температура ґрунту ще сприятлива для росту коріння, а бруньки вже перебувають у стані спокою. Для кращого приживлювання перед садінням живці доцільно обробити ростовими речовинами. Для цього їх занурюють нижніми кінцями на третину довжини в 0,006-0,008-процентний розчин індолілмасляної кислоти або в 0,015-0,020-процентний – гетероауксину на 16-24 години. Ці речовини є в спеціалізованих магазинах.
Висаджують живці у добре розпушений ґрунт так, щоб верхня брунька була на рівні землі або на 1-1,5 см вище. Ґрунт біля живців після садіння ущільнюють і поливають. За доброї агротехніки приживлюваність живців за цього способу розмноження досягає 90 відсотків, а вихід стандартних однорічних саджанців – 70-80 відсотків.
При розмноженні зеленими живцями значну роль в їхньому укоріненні мають строки живцювання. Дослідження показали, що оптимальним є період кінець травня – перша декада червня. Приживлюваність зелених живців за такого строку живцювання становить практично 100 відсотків.
Щоб виростити високоштамбову форму йошти, її щеплять на золотисту смородину. Підщепа має бути однорічною, з добре розвиненими пагонами завдовжки не менше 120 см. Дослідження, проведені Й.Ю. Фогелем у Закарпатській області, показали, що найкраще щепити у першій половині серпня за кору живцем не менш як двома бруньками на висоті 90-100 см. Добре вдається також щеплення клином у розщіп зеленою верхівкою у першій половині червня, коли інтенсивно ростуть пагони. Слід зазначити, що йошта – дуже гарна підщепа для штамбової культури аґрусу.
Садіння і догляд. Оптимальний строк садіння йошти: третя декада жовтня – перша декада листопада. Можливе й весняне садіння, але результати будуть дещо гірші. Як уже зазначалось, йошта дуже рано починає вегетацію, а тому строки весняного садіння дуже ранні і короткі. Крім того, під час транспортування і садіння рослин весною багато відламується бруньок.
На продуктивність насаджень суттєво впливає схема розміщення рослин. Сильнорослу кореневласну форму висаджують за схемою 2,5-3х1-1,5 м, а штамбові – 25-3х0,75-1 м.
У період вегетації розпушують ґрунт у міжряддях, підживлюють рослини добривами, виполюють бур‘яни. За нестачі вологи в ґрунті бажано насадження поливати. У перші три роки у рослин переважають ростові процеси, що є причиною низьких темпів наростання врожаю. У цей період бажано не вкорочувати пагони, обмежуючись лише проріджуванням, інакше затягується закладання плодових бруньок.
Максимальної урожайності рослини досягають на 4-5-й рік після садіння. За доброї агротехніки середня врожайність у цей час може становити 5-6 кг з куща. Живе він і плодоносить до 25 років.

Іван НАДТОЧІЙ,
кандидат сільгоспнаук.