Агрофірма «Орільська» реформувалась першою у Новомосковському районі, а другою – в області ще у грудні 1998-го, тобто за рік до Указу президента Кучми. Увесь цей час, а це майже 18 років успішне господарство очолює Юрій Мазан, нині депутат обласної ради, член постійної комісії з питань соціально-економічного розвитку області, бюджету та фінансів. У 1984 році він закінчив Дніпропетровський сільськогосподарський інститут, отримавши фах інженера-механіка.

До приходу у Керносівку Юрій Васильович після навчання встиг попрацювати у перещепинському колгоспі «Зоря» та отримати перший гарт керівника. І коли вже очолив реформоване ТОВ «Агрофірма «Орільська», усі ті знання і вміння, набуті у Перещепиному, звідки він родом, стали у великій пригоді.

Школа кадрів

«Вісімнадцять років тому, - пригадує Юрій Васильович, - як і зараз, було понад 5 тисяч гектарів земельних угідь, чимало стояло на машинному дворі техніки у вигляді майнових паїв. Але та техніка була радянська, здебільшого зношена. Було й велике поголів’я ВРХ, а ось кормова база – вкрай слабенька. Але було велике бажання працювати на себе і на великий колектив, показати людям, на що здатен».

Біля молодого, але перспективного директора було чимало спеціалістів, які намагались вловити кожне слово керівника, а при необхідності – виконувати його обов’язки. Тож і недаремно, що вже через якийсь час головний інженер «Орільської» Олег Сумченко очолив ТОВ «Санрайз» у Харківській області, головний ветлікар Михайло Пред став керівником ДП «Мрія» у селі Левенцівці, керівник Шандрівського відділення АФ «Орільська» Володимир Пікуля став на чолі ДП «АФ «Приорільська» у Перещепиному, заступник директора Юрій Самоїщенко був призначений головою Юр’ївської райдержадміністрації.

Агрофірма «Орільська» стала надійним фундаментом, до якого стали добудовуватись інші агроформування холдингу. До цього часу в «Орільській» є така важлива галузь, як тваринництво: тут функціонує три молочно-товарні ферми та дві свинотоварні.

Родзинка – шампіньйонний цех

Юрій Васильович з гордістю розповідає про особливий підрозділ рослинницької галузі, свою родзинку – цех з вирощування грибів шампіньйонів.

«Цей цех було зведено ще за часів Союзу, - говорить він. – Один у нас, інший – у Пущі Водиці. Через розвал економіки 90-х років приміщення простояло цілих вісім років. Але ми не лише відновили його роботу, а й у ДП «Мрія» звели ще один шампіньйонний комплекс за новітніми голландськими технологіями. До речі, саме налагодження роботи цього виробничого підрозділу спонукало нас до 2008-го року протягти у Керносівку газопровід високого тиску, а це 8 км, та газифікувати всі прилеглі села. Відтак у нашому селі не побачите хат, які розвалюються, а охочих тут оселитися на постійне місце проживання досить багато, однак ніхто будинків не продає. Це говорить про те, що у селі майже 300 людей мають роботу, у нас немає міграції до міста.

…У свій час в агрофірмі придбали лінію для консервації шампіньйонів. Та коли готову продукцію почали відправляти у торговельну мережу – побачили, що конкурувати з китайською продукцією, яка у рази дешевша, нема сенсу. Зараз АФ «Орільська» - основний постачальник шампіньйонів у супермаркети «АТБ». Коли там будете, не забудьте придбати і грибочки. Їхня якість гарантована.

- У мережі «АТБ» є суттєва перевага у порівнянні з іншими торговельними мережами, - говорить Юрій Мазан. – Обабіч траси Дніпропетровськ – Новомосковськ на землях селища Ювілейне зведено сучасну базу з холодильним обладнанням, куди ми і постачаємо свою продукцію, а вже звідти логістична служба розподіляє її у різні торговельні точки за потребою.

Валерій Купріянов, керівники комплексу з вирощування шампіньйонів, розповів нам, що для грибів треба за 56 днів створити літо, зиму, осінь, весну. В основі вирощування – компост, солома, курячий послід, інгредієнти. За словами Валерія Васильовича, лише при такому, як в АФ «Орільська», серйозному підході можна отримати якісну продукцію, оскільки в невеликих підсобних приватних господарствах досить важко витримати оптимальний клімат, передбачений технологічними вимогами.

«Ми дотримуємось державного стандарту якості», - підтримує розмову технолог Олександр Шевченко і показує нам різні фази виробництва – від закладки компосту – до цеху готової продукції.

Тваринництво: рахувати можна по-різному

В агрофірмі «Орільська» - гурт червоної степової голштинізованої худоби. Напевно, тут пішли цим шляхом, аби сповна використати невибагливість утримання вітчизняної породи та продуктивність імпортної.

«Сьогодні завод приймає наше молоко по 5,80, а у 2013-му році було 4,50 при курсі долара 8. Чи можна за таких умов працювати рентабельно? – запитує мене директор агрофірми і тут же відповідає: - Якщо рахувати чисто економічно, то бачимо 5-10 відсотків рентабельності. А коли ми бачимо, що для 1500 голів ВРХ, в т.ч. 600 голів дійного гурту нам треба задіяти таку важливу галузь, як кормовиробництво, то бачимо, що у цілому надходження від реалізації рослинницької продукції у нас зростають пропорційно до потреб тваринництва.

Перспектива є

Як вважає директор Юрій Мазан, тваринницьку галузь слід розвивати. А для цього, у першу чергу, треба встановити молокопровід, сучасне доїльне обладнання. Потребує ремонту і майно, яке дісталось від пайовиків. У господарстві думають і про переоснащення машинно-тракторного парку, впровадження новітніх технологій у рослинництві.

До речі, в «Орільській» сіють сорти та гібриди переважно імпортної селекції. Тому що вважають їх більш продуктивними. І наводять при цьому врожайність сільгоспкультур, яку отримали у 2015 році:

жито – 72 ц/га,

кукурудза – 89,9 ц/га,

пшениця – 68,5 ц/ га,

соняшник – 39,8 ц/га,

цукрові буряки – 518,8 ц/га,

ячмінь – 37,9 ц/га.

Недноразово АФ «Орільська» ставала переможцем регіонального конкурсу «Світоч Придніпров’я» та переможцем всеукраїнського конкурсу «Жнива-2009».

Ще одна цікава деталь. За словами Юрія Мазана, вирощування цукрових буряків рентабельніше за соняшник. Добрі стосунки у новомосковських аграріїв склалися з підприємством-переробником – Савинським цукровим заводом, який хоч і знаходиться на відстані 160 км у Харківській області, але забирає сировину власним транспортом та своєчасно проводить розрахунки. А це, погодьтесь, дуже важливо.

Бог допомагає

У 2000-му році була велика посуха. Став радитись Юрій Мазан зі своїми спеціалістами, який вихід знайти. А потім сам цей вихід і побачив: «Треба церкву будувати». Вже у 2001 році постав Храм Божий, а на полях з того часу – великі врожаї.

У 2012 році знову велика посуха. Разом з батюшкою Юрій Васильович об'їхав усі агрофірмівські поля, а священик окропив їх святою водою. Через два дні в «Орільській» пішов добрий дощ, а в інших – нічого.

«Не треба думати, що людина розумніша за природу, - каже Ю.Мазан. – Є сили, які нас оберігають, які дають нам можливість стати кращими і досконалішими. Хтось це розуміє, а хтось – ні».

Родина від батька до сина

Успіх на виробництві неможливий без надійного тилу, міцної родини. 75-річна мати Юрія Васильовича Неля Тихонівна до цього часу займається улюбленою справою – вона лікар-лаборант Перещепинської районної лікарні №2. З перших днів в АФ «Орільська» працює головним бухгалтером дружина Юрія Васильовича - Валентина Михайлівна. Він завжди впевнений, що з фінансами і сплаченими податками все гаразд. Хоча його дуже турбує часткова відміна спецоподаткування режиму ПДВ: «Раніше усі кошти ПДВ, які акумулювались на окремому рахунку, ми могли використовувати для потреб господарства. Напевно, хтось не хоче, щоб наш агросектор так активно рухався вперед, причому без державної підтримки і дотацій».

Радують батька і діти: донька Олена працює фінансистом, син Ігор – поліцейським в управлінні з економічної безпеки, найменший - Владислав після того, як у 2012 році здав ЗНО з математики на максимальні 200 балів, став студентом Київського національного університету, зараз вже четвертокурсник факультету кібернетики.

Після передчасної смерті сестри Юрію Васильовичу довелось ще й кілька років виховувати племінницю Катерину, яка вже зараз здобула освіту і працює у прокуратурі.

Соціальна складова

Традиційно АФ «Орільська» допомагає у вирішенні соціальних питань. Аби забезпечити дітей своїх працівників та пайовиків гарячими обідами, господарство за свій кошт утримує кухаря та надає їдальні якісні продукти.

«Це нормальне явище, - розмірковує Юрій Мазан. – Але ж сьогоднішні учні незабаром стануть випускниками, а там, дивись, вивчаться і повернуться у рідне село, аби працювати у нашій агрофірмі. І їм, і нам потрібно, аби людина була і духовно, і фізично здоровою…»

Три роки тому за рахунок бюджету області та власних коштів агрофірми було відремонтовано дитячий садок. А проблеми, які час від часу виникають у сільському клубі, школі, дитсадку, теж оперативно вирішують у базовому господарстві. Майже 18 років, тобто з часу заснування господарства, «Орільська» за свій кошт качає воду на село, доглядає пам’ятник загиблим воїнам. А в травневі свята, як завжди, учасники Другової світовой війни, афганці, учасники АТО отримали продуктові набори як знак синівської подяки за мирне небо. На жаль, двох своїх земляків керносівці не дочекались із зони проведення АТО – Олег Яковлєв та Андрій Паращенко віддали своє життя за мирну Україну.

«Одного хочу: аби більше ніхто не гинув у наш час, аби молоді хлопці працювали, навчались, створювали сім’ї, виховували дітей», - щиро зізнався Юрій Мазан. - А ми, аграрії, будемо щоразу доводити, що на своїх українських чорноземах зможемо отримувати найякіснішу сільськогосподарську продукцію і створювати гідну конкуренцію нашим європейським партнерам. Для цього у нас є бажання, вміння і найголовніше наше багатство - працьовиті і мудрі люди».

Олексій ГУДЕНКО. с. Керносівка, Новомосковський район, Дніпропетровська область.