Поточний № 49 (1236)

12.12.2018

Шановні читачі! Ми потребуємо вашої підтримки!

Dear readers! We need your support!

ЗА КРОК до незворотного громадянського хаосу


29.01.2014

Третій місяць тривають протести громадян України на всій території держави проти безпрецедентних силових дій української влади і абсолютного ігнорування нею вимог Майдану щодо притягнення винних у насиллі до відповідальності. У Києві з Водохреща на вулиці Грушевського відбулися зіткнення найбільш радикальної частини демонстрантів з бійцями спецпідрозділів. Від куль на барикадах, за даними штабу національного спротиву, загинули п’ятеро людей. Зі свого боку депутати більшості стверджують, що належних доказів причетності працівників МВС до трагедій немає. Число поранених гумовими кулями налічує сотні чоловік, є постраждалі і серед силовиків. Спіраль насилля, цинічно розкручена останніми, жорстоко б’є по журналістах і навіть медиках…

ШКОДА, що до численних закликів до порозуміння так ніхто і не прислухався. Певно ж, Євромайдан виник не на порожньому місці. Перед цим були події у Врадіївці, Податковий Майдан, «пенсійна реформа», невиконання рішення судів щодо «дітей війни», невизнання виборів до ВР на п’яти проблемних округах 2012-го року й інші подібні недолугі дії.
Як розповів на ТБ колишній начальник столичної міліції народний депутат Віталій Ярема, міліція передає дані про євромайданівців карним злочинцям, а ті за гроші творять свої чорні справи. Саме вони, за його словами, викрали і замучили львів’янина Юрія Вербицького і катували Ігоря Луценка. Кожне повідомлення про смерть невинних шокує людей – за що, чому, навіщо? Чому відкрито катують і вбивають громадян демократичної країни? Адже смертна кара у нас навіть за найтяжчі злочини заборонена! Чому не діє Конституція України?
Є і жорстокі напади на активістів Автомайдану, чимало громадян зникли, зокрема Дмитро Булатов, і їхня доля невідома. Згоріло чимало авто, зафіксовані і випадки навмисного побиття «Беркутом» автомобілів активістів Майдану. Щойно Віталій Кличко повідомив про факти жорстокого побиття міліцією затриманих людей…
Не лише Україна, а і весь цивілізований світ вжахнулися від сцен показового катування «Беркутом» на морозі повністю оголених будівельників з Кіровограда і українського козака. Таке раніше в окупованому Києві допускали лише фашисти… Та навіть за цими діями, відповідальність за які чітко визначена статтею 127 «Катування» Кримінального кодексу України у вигляді позбавлення волі на строк до 15 років, досі не відкриті кримінальні провадження! Навпаки, на засіданні уряду минулого понеділка Микола Азаров подякував працівникам «Беркуту» за гарну службу і запропонував збільшити їхнє число вшестеро – до тридцяти тисяч чоловік. Уряд, маючи проблемний бюджет, схвалив цю ініціативу. Тепер платникам податків доведеться утримувати вшестеро більше спецпризначенців…
А київські суди продовжують кидати за грати побитих людей. Інколи це доходить до абсурду – шість днів тому сімдесятидворічного пенсіонера Миколу Пасічника, у якого не підіймається рука і якому стало зле в момент проголошення вироку, на два місяці запроторили до СІЗО за… «побиття «беркутівця». Три дні тому після втручання депутатів опозиції ветерану праці змінили запобіжний захід на домашній арешт.
У Києві депутати опозиційних фракцій парламенту проголосили на Майдані створення Народної ради, якій після підтвердження її повноважень доручено сформувати народний уряд. Громадяни вже захопили десять приміщень обласних державних адміністрацій у десяти українських областях на Заході, Півночі і в Центрі країни. Депутати їхніх обласних рад відкликають владні повноваження, надані ними ОДА раніше, і проголошують визнання Народної ради. Минулої неділі сутички, спровоковані «тітушками», які на очах міліції напали на євромайданівців, відбулися і у Дніпропетровську біля облдержадміністрації. Є постраждалі серед мітингувальників, силовиків та журналістів. Через використання так званих «тітушок» конфлікту намагаються надати громадянського забарвлення. Прикро, що подібне відбувається і у Харкові, Запоріжжі й інших містах України.
Чимало зусиль для врегулювання ситуації докладає перший Президент України Леонід Кравчук. Відоме його застереження «ви не можете справитися з одним Майданом, нащо утворюєте другий?» досі залишається без відповіді. На Антимайдан примусово періодично звозяться бюджетники та працівники деяких підприємств, щоб показати «підтримку курсу». А кілька днів тому Леонід Макарович авторитетно заявив: «у тому, що відбувається в Україні, винна влада». А ось яку мудру думку довелося почути від ветерана праці Михайла Шишацького з Кравцівки Царичанського району:
- Третій місяць стоять люди на Майдані, день і ніч. До них за цей час ніхто не вийшов, не спитав, що вони хочуть… Скажіть, у якій ще країні світу можлива подібна ситуація?
Дійсно, мабуть, мало яка з націй змогла б стільки мирно чекати на увагу влади до себе у таких екстремальних зимових умовах. Можна поспівчувати і силовикам, невідь за що приречених на роль цапів-відбувайлів у небезпечному силовому сценарії, від якого ще не у всіх стає духу відмовитися. Чому ж Віктор Янукович, який обіцяв колись «почути кожного», тепер не чує мільйонів? Чому Микола Азаров залюбки відвідав Антимайдан, а на у десять разів більший Євромайдан навіть не спробував бодай ступнути ногою? Адже, за даними соціологів, вимоги Майдану підтримують 50 відсотків жителів України. Ось що вважає з цього приводу відомий політолог Сергій Телешун:
- Майдан – це ляпас суспільства політикам – ви дістали, ви перестали спілкуватися, ви неефективні управлінці! Політикам не треба бути скнарами, потрібно ділитися. У мене враження про основних політичних гравців таке, що у них основним є не принцип самозбереження, не прогнозування наслідків, не ефективне управління… А використати максимальний шанс – схопити, зберегти, усунути конкурентів від влади. Потрібно хоча б частково концентруватися не на політичній владі та прибутках, а насамперед бодай спрогнозувати, як зберегти ці прибутки на найближчі 5 років.
До чого призводить нехтування цими правилами, бачимо самі.
Чималий інтерес у суспільстві викликав і вихід з фракції Верховної Ради 30 листопада 2013 року, у день звірячого побиття «Беркутом» студентів, журналістів та медиків, колишнього «обличчя» правлячої партії Інни Богословської. Вона дуже чітко ставить «діагноз» сьогоднішній суспільно-політичній ситуації в Україні:
- Діюча влада поставила себе поза законом, тому стовідсотково приречена на поразку.
Між тим на вимогу опозиції створена робоча група для мирного врегулювання конфлікту, яку від влади очолив голова Адміністрації Президента Андрій Клюєв. Вона запропонувала очолити уряд та одну посаду в ньому опозиції. Таку пропозицію не сприйняв Майдан. Адже на ньому стоять не заради зміни кількох облич у владі, а задля зміни самої системи влади, виборчого законодавства, запровадження виборності суддів, утвердження прав людини тощо. Складні питання сьогодення можна вирішити і на позачерговій сесії Верховної Ради, яка розпочалася позавчора.
Та постійне зволікання лише поглиблює конфліктну українську ситуацію. Минулими вихідними Україна прощалася з першими полеглими на Майдані – українцями Юрієм Вербицьким зі Львова і Романом Сеником з Львівської області, вірменином Сергієм Нігояном з Березнуватівки Солонянського району Дніпропетровщини, у Києві з білорусом Михайлом Жизневським… А десятки людей пропали безвісти. Голова Спілки офіцерів України Євген Лупаков сумно констатує:
- Наші захисники перетворилися на катів. Після команди «фас!» «Беркут» стає некерованим.
Надзвичайно небезпечний розвиток суспільно-політичного цілодобового протистояння, яке бачить уся країна і увесь світ, мимоволі змушує задуматися - що робити, як примирити людей і владу, в чому корінь зла? Чому це примирення і досі не відбулося? Чому навіть пролита кров не охолоджує гарячі голови від застосування сили проти власних громадян? Головні кроки, які на вимогу Майдану необхідно зробити для збереження спокою, не здаються надто значними порівняно з величезними ризиками розвитку ескалації напруження:
- повернутися до Конституції 2004-го року, припинити силові дії і притягти винних у побитті та смерті людей до відповідальності, амністія всіх незаконно затриманих, відставка уряду Азарова, відміна антиконституційних законів 16 січня, призначення позачергових виборів і переформатування «Беркуту».
Це той мінімум, який може повернути спокій Україні. І вже на другий план виходять проблеми державного бюджету, про які голова економістів України Андрій Новак сказав таке:
- У нас ухвалений фантастичний бюджет на 2014 рік, який не відповідає дійсності. Уряд винен 6 мільярдів гривень місцевим органам влади, 2 мільярди на соціальні питання і т. п. Коли бюджет ухвалений фантазійно, значить, наприкінці цього року у багатьох людей будуть проблеми. Урядовці понадіялись на пенсійну реформу, а вона нічого не дала. Адже підняття пенсійного віку для багатьох громадян насправді не є пенсійною реформою, тому немає і результату. Справжню реформу ще доведеться робити, зокрема обмежити захмарні пенсії колишніх і теперішніх високопосадовців тощо. А боргові запозичення, векселі не вирішують бюджетних проблем. Вони лише перекладають їх на плечі наступних урядів.
Україна є великою країною, місця під сонцем у ній вистачить усім і праці – усім. Але ситуація в державі зараз нагадує навмисне розтривожену велику пасіку. Якщо пасічник не буде мудрим і захоче щось під цей час силоміць змінити у вуликах, бджоли швидко приведуть його до тями. А надто завзятого просто зажалять. Самі частково загинуть, але свою справу зроблять в ім’я збереження життя наступних поколінь. Тож не забуваймо прадавню селянську мудрість...

Григорій МИКОЛАЙЧУК.