Дніпропетровський інститут гастроентерології Національної академії медичних наук зустрічає свій 50-річний ювілей

Ось-ось з п’ятиповерхової будівлі інституту, що на головному проспекті Лівобережжя Дніпропетровська, знімуть риштування, і фасад головного науково-лікувального закладу в галузі гастроентерології України постане у своїй оновленій величній красі. Та це, так би мовити, завершальний штрих на порозі 50-літнього ювілею інституту, насправді – значні зміни, особливо в останні роки, відбулися за його дверима, де і знаходиться наукова-дослідна та лікувальна база.

Ці зміни насамперед пов’язують з приходом на посаду директора інституту Юрія Степанова, доктора медичних наук, професора, головного спеціаліста Національної академії медичних наук з гастроентерології та дієтології, Заслуженого лікаря України.

- З чого починалася історія інституту? - таким було перше запитання «Сільських новин» до Юрія Мироновича.

- Широкому загалу мало відомо про те, що гастроентерологія як наука в науці «медицина» досить молода, можливо, трохи «старша», ніж наш інститут. Саме в першій половині 60-их минулого століття біля її витоків стояла і група лікарів-ентузіастів із Придніпров’я, що взялися за проблеми лікування захворювань шлунково-кишкового тракту. А офіційно початок справі поклали Ухвала Ради Міністрів УРСР 19 грудня 1964 року, та згодом, 19 січня 1965-го, наказ Міністерства охорони здоров’я СРСР № 40 – у ті часи і був  створений Дніпропетровський інститут гастроентерології.

Тоді був сформульований і основний напрям його діяльності - вивчення клініки, розробка методів діагностики, лікування і профілактики захворювань органів травлення.

У той, уже далекий час інститут був єдиним у своєму роді, можна сказати, унікальним. Саме тут нашим попередникам судилося створювали першу в галузі гастроентерології наукову установу з дослідницькою і клінічною базою, вивчати поширеність етіології та патогенезу хвороб органів травлення, розробляти методи діагностики, а також   хірургічного і терапевтичного лікування. Тільки через три роки був відкритий Всесоюзний НДІ гастроентерології МОЗ СРСР у Москві, через п’ять  - лабораторія гастроентерології у прибалтійському м. Тарту та невеликий інститут з одним клінічним відділенням у  м. Душанбе.

- Мабуть, саме від людей залежало успішне становлення інституту такого напрямку, адже подібної науково-лікувальної установи до цього не було?

- Безумовно.

З інститутом росли і люди. У його стінах свій професійний шлях пройшли учені, які внесли значний вклад до вітчизняної теоретичної і клінічної гастроентерології, роботи яких відомі не лише в Україні, але і в далекому зарубіжжі. У стінах інституту одними з перших освоїли і впровадили ендоскопічні методи дослідження і лікування, розробили нові теорії про виникнення хвороб органів травлення,   впровадили  найсучасніші на ті часи методи хірургічні втручання.

Сьогодні не можна не згадати, що  першим директором інституту і Головним гастроентерологом МОЗ України був кандидат медичних наук Євгеній Максимович Поляков.

З квітня 1967 року і впродовж 20  років інститутом і спеціалізованою гастроентерологічною службою керував заслужений діяч науки УРСР, доктор медичних наук, професор Павло Федорович Кришень.

А з 1987 року по 2011 рік інститут очолював член-кореспондент НАМН України, доктор медичних наук, заслуженого діяч науки і техніки України, професор Юрій Олександрович Філіппов.

За 50-річний термін існування інститутом виконані 92 кандидатські і 27 докторських дисертацій, опубліковано понад 6 000 наукових робіт, видано 18 монографій, 84 навчальні посібники і довідники, більше  50 випусків міжвідомчої збірки наукових робіт «Гастроентерологія», в яких відображені досягнення гастроентерологічної науки і практики України. Також 182 нових технічних рішень захищено патентами і авторськими свідоцтвами на винаходи, отримано свідоцтво про відкриття

- П’ятдесят років – для людини уже досить поважний вік, час, як мовиться, оцінити підсумки прожитого. Якою є ця життєва дистанція для вашого інституту?

- Інститут сьогодні – результат колективної праці кількох поколінь науковців, лікарів, помітне явище в історії розвитку медицини України та й взагалі СНД, адже він по праву носив звання Всесоюзного. Годі й перелічити всі досягнення в науковій і лікувальній практиці, які належать саме нашому 50-літньому ювілярові. Зокрема, ми першими впровадили ендоскопічні методи досліджень, одними з перших – радіологічні, у нас зароджувалася теорія так званої гастроінтестильної недостатності, засновані найбільш прогресивні методи хірургічного лікування виразкової хвороби шлунку.

Крім того, проведені фундаментальні дослідження і досягнуті значні успіхи у вивченні проблеми предракових захворювань шлунку, накопичений унікальний досвід  і створена хірургічна школа інституту, розроблені реконструктивні операції на шлунку, лапароскопічні операції, органозберігаючі оперативні втручання та маніпуляції при патології органів травлення.

Також створена спеціалізована гастроентерологічна служба України, визначені принципи організації,  розроблені нові форми і методи диспансеризації і реабілітації при захворюваннях органів травлення.

Сьогодні інститут складається з чотирьох клінічних відділів - відділення захворювань шлунку, дванадцятипалої кишки, дієтології і лікувального харчування, відділення захворювань кишечника, відділення захворювань печінки і підшлункової залози і відділення хірургії органів травлення. Працюють діагностичне відділення, консультативна поліклініка. Крім того, функціонують  чотири наукових  лабораторії – імунології і мікробіології, патофізіології, морфології і біохімії, які оснащені найсучаснішим обладнанням.

Лікуванням охоплені практично всі захворювання органів травлення, причому перевагу ми віддаємо малотравматичним ендоскопічним операціям зі збереженням внутрішніх органів. Успішно практикуються і найновіші методи лікування печінки, хронічних вірусних гепатитів, кам’яно-сечових хвороб.

- Як відомо, інститут - державна установа, функції виконує дуже важливі, непрості хвороби лікує. Чи достатня підтримка вашої діяльності з боку держави?

- Навряд чи якийсь із керівників буде на сто відсотків задоволений рівнем такої підтримки. І сто разів буде неправий, коли покладатиметься на добрих дядечків, які розподіляють державну допомогу.

Звісно, років десять і трохи більше інститут переживав непрості часи, практично не розвивалася його матеріально-технічна база. Але колектив працював завжди наполегливо, покладався більше на власні сили. Залучав комерційні структури до вирішення державних завдань, а за важливістю серед них медицина, вважай, на першому місці. Побачивши ті позитивні зміни, які у нас відбуваються, Академія медичних наук знайшла можливість підвищити і фінансування наших розробок і проектів.

Усе це разом дало нам змогу за останні роки значно підвищити рівень оснащення науково-лікувальної бази інституту. Не буду втомлювати вашого читача переліком цього складного й недешевого обладнання, зазначу лиш, що деяких аналогів немає ні в Україні, ні в близькому зарубіжжі…

- Та все ж, для прикладу, що з новітньої апаратури ви отримали?

- Будь ласка: наприклад, новий ультразвуковий апарат з функцією звукової хвилі – подібний мають лише кілька фірм у світі. Або апарат «Фіброскан», дозволяє визначити стадії фіброзу і стеатоза печінки на тих етапах, коли цей процес є оборотним, покращує якість діагностики захворювань печінки і  забезпечує контроль ефективності   лікування.

Також, скажімо, у відділенні хірургії органів травлення з’явилися ультразвуковий скальпель Olympus (Японія), рентгенхірургічна С-подібної системи МСА (Італія), що дозволило значно розширити можливості і якість виконання хірургічних втручань.

Відновлена робота електронного мікроскопа, який дає можливість виявляти віруси гепатиту і діагностувати іншу патологію, упроваджені нові методи дослідження паразитарних інфекцій, що значно поліпшило якість і рівень діагностичного процесу.

Цього року після ремонту фактично створена нова ендоскопічна лабораторія, підготовлено відповідний високопрофесійний персонал.

Неабияким досягненням минулого 2013 року стало відкриття гастроентерологічного дитячого втілення.

- Засмучує тільки, що такі хвороби «скотилися» до дитячого віку.

- На жаль, така тенденція нашого часу – «промислове» харчування, генетична схильність… Але ми повинні бути готовим до цього виклику і допомагати діткам позбуватися небезпечних хвороб. Про підростаючого покоління здоров’я слід дбати з «пелюшкового» віку.

- Відомо, що географія співпраці інститут дуже широка, сягає навіть за моря-океани.

- Міжнародні контакти інституту постійно розширюються, зокрема, співпрацюємо з Європейським гастро-ентерологічним  суспільством, Міжнародною асоціацією науки і вищої освіти (МАНВО), Центральним науково-дослідним інститутом гастроентерології (Росія), з лабораторією «NL Biotechnologies LLC» (США, Арканзас). У рамках довгострокового договору проводимо мультіцентрові рандомізовані дослідження  ефективності і безпеки лікарських препаратів при паталогіях кишечника і печінки. Учені Інституту входять до ЕССО, Міжнародного (IPC) і Європейського (ЕРС) клубів панкреатологів. Я особисто є членом Європейського комітету з присудження премії «Bares Award» за кращі наукові роботи з гастроентерології.

Наукові співробітники Інституту проходять підготовку в зарубіжних клініках, постійно беруть участь в міжнародних, європейських і національних гастроентерологічних форумах (Італія, Швейцарія, Німеччина, Китай, Туреччина, Франція, Австрія, Японія, та ін.).

Досягнення учених інституту неодноразово відзначено дипломами, грамотами і преміями на наукових форумах різного рівня.

- Не секрет, що на лікування до вас приїжджають навіть з близького та далекого зарубіжжя?

- Так, не секрет. І головним чином у вік глобалізації інформації знаходять нас завдяки численним схвальним відгукам колишніх вдячних пацієнтів.

У нас проходили госпіталізацію американці, японці, бельгійці, італійці, індійці... Власне, інститут – одна з небагатьох медичних установ в країні, що приймають на лікування іноземних громадян.

- Певно, це не означає, що шлях на лікування закритий для простих хворих. Скажімо, сільських жителів.

- Звичайно ж, ні. У нас зберігся заведений ще з часів Союзу квотний розподіл місць з різних областей України, коли за направленнями регіональних медичних закладів госпіталізація і лікування проводяться безкоштовно. Та у будь-якому випадку ми нікому не відмовляємо, достатньо до нас приїхати з паспортом та амбулаторною карткою.

Протягом року колектив інститут у складі майже 400 працівників приймає на лікування до 50 тисяч пацієнтів, і всі вони отримують висококваліфіковану допомогу сучасного рівня.

- Бажаємо вам ще кращих досягнень і на старті другої піввікової дистанції і у подальшому.

- Дякую.