Олексій Панасович Вадатурський був неординарною людиною, яка успішно займалася бізнесом в аграрному секторі України, і 1998 року увійшла до новітньої історії українського агробізнесу як першопрохідник. Він був власником найбільшої зерноторгової компанії України «Нібулон».

За словами голови Миколаївської обласної ради Ганни Замазєєвої, наступного тижня він збирався відвідати Туреччину. Відтак його смерть може бути пов’язана із питанням експорту зерна. Не вірить у випадковість і радник голови Офісу Президента Михайло Подоляк. Він наголосив, що Вадатурського зробили конкретною ціллю.

«Російська ракета точно влучила не лише в будинок, а в конкретне крило – спальню Вадатурських. Це не залишає сумнівів у наведенні та корегуванні удару», – заявив Михайло Подоляк.

***

У Києві попрощались з подружжям Вадатурських
У Києві попрощатись з Олексієм Вадатурським та його дружиною Раїсою Михайлівною прийшли державні діячі, бізнесмени, військові та миколаївці. Про це  5 серпня повідомило видання «Київ вечірній».
Від входу на подвір’я Володимирського собору до входу в храм на штативах стояли великі світлини, на них – життєві віхи Героя України Олексія Опанасовича Вадатурського.
Церемонію прощання провели в столиці, зважаючи на масштаб особистості мецената. Та й за словами земляків Вадатурського, яких багато приїхало на прощання у Київ, у Миколаєві й жити нині неможливо. Постійні ракетні атаки… Одна з них була спрямована якраз на те крило будинку, де був пан Олексій та пані Раїса.
На прощанні у Володимирському соборі було й чимало військових. Миколаївці розповідали, що Вадатурський ніколи не афішував своєї допомоги армії, але підтримував ЗСУ з 2014-го року. Ремонт двигунів для танків, які тоді стояли, пальне для військової техніки… На початку широкомасштабного вторгнення компанія «НІБУЛОН» надала свої баржі, щоб загородити вхід до акваторії міста.
Біла вишиванка, українська мова, підтримка судноплавства та організація перевезень річковими маршрутами зерна і сільгосппродукції, прийняття на роботу випускників Чорноморського університету імені Петра Могили, оптимізм і віра в Україну – таким його знали… 
 «Він ходив на роботу пішки та без охорони, і у Миколаєві не було більш шанованої людини. Його б обрали мером міста, а могли б призначити й очільником області й це був би дуже успішний хід. Але у нього було його дітище і мрія – відродити славу Миколаєва, як центру суднобудівництва», – розповіла «Вечірньому Києву» співробітниця офісу ТОВ СП «НІБУЛОН» Яна.
Море квітів, сліз та спогадів. Миколаївці, які співпрацювали з Олексієм Вадатурським кажуть, що у нього було бажання у всьому йти до перемоги. А віра в Україну була твердою та непохитною. Саме тому більшість з фахівців залишились поруч з ним, попри обстріли та небезпеку. Виїхали лише ті, у кого малі діти.
Мер Миколаєва Олександр Сенкевич розповів журналістам, що Олексій Опанасович був опорою для Миколаєва. У часи пандемії він відремонтував та допоміг підготувати три відділення у лікарні для хворих на ковід-19. Взагалі його авторитет у місті був беззаперечним.
«Для Миколаєва Олексій Панасович був не просто героєм, а справжнім ангелом-охоронцем, який завжди підставляв плече – з якими б труднощами наше місто не стикалося. Він повернув миколаївцям віру в те, що ми можемо знову стати суднобудівною столицею України. Маючи всі можливості та поважний вік, Олексій Опанасович не покинув нашу країну, а працював заради неї та до останнього залишався зі своїми людьми у рідному місті», – сказав прощальні слова про видатного українця Алексія Вадатурського мер Миколаєва.