Мабуть, зовсім небагато людей можуть передбачити «сюрпризи», що їх підносить українцям сучасне життя. Для працюючого люду найгіршим, поза сумнівом, є скорочення робочих місць. Від цієї малоприємної процедури не застрахований, вочевидь, ніхто. Навіть народні обранці, четверо з яких за рішенням Вищого адміністративного суду України вже пішли попідтинню… Хоча в даному випадку це швидше «скорочення імен…», а не посад. Не важливо, де, скільки і в який спосіб ліквідуються робочі місця - по кілька десятків податківців у кожному районі України моментально чи кілька тисяч працівників Дніпровського металургійного комбінату Дніпродзержинська «хвилями» впродовж років - для кожної людини, її родини це дуже болючий процес. А інколи він супроводжується ще й недобрими супутніми факторами для населення, яке ці працівники обслуговували.
Нічого, як кажуть, й не снилося власникам стаціонарних телефонів України. Та реформа в оплаті послуг зв’язку «зачепила» і їх. Ось рядки зі звернення ветерана праці Дмитра ДРОНЯ з Царичанки Дніпропетровської області:
- Шановна редакціє! Дуже турбує те, що в нас робиться інколи таке, що й на голову не натягнеш… Усі роки власники стаціонарних телефонів селища, а це переважно люди похилого віку, платили за користування телефоном у райвузлі зв’язку Царичанки. Та віднедавна каса платежів не приймає, там поставили термінал і всім доводиться користуватися ним. Добре, якщо немає черги біля віконця оператора, він вийде й покаже, куди і як ті гроші кидати… Причому вкидати треба без здачі, бо термінал її не дає. От і бігаємо на схилі літ селищем - спочатку в пошуках дрібних грошей, а потім «танцюємо» навколо терміналу. Заглядаємо в нього, як сорока в маслак… Хто потурбується про найстарше покоління, якому створюють зайві проблеми? Невже це так важко - хоч трохи подумати наперед?
Дійсно, дії українських монополістів на ринку послуг щодо споживачів не завжди всім зрозумілі. Але завжди прагматичні щодо власних витрат - їх будь-що мінімізують. До того ж навіть у «немінімізованій», здавалося б, сфері-оплаті послуг. «Сільські новини» неодноразово звертали увагу громадськості і влади на те, що ПАТ «Дніпрообленерго» власні зобов’язання з видачі розрахункових книжок кілька років тому переклало на… населення Дніпропетровщини. Значна частина якого ніяк не бажає оплачувати папірці-повідомлення, в яких дуже важко розібратися, особливо людям в літах. Тому й купують ветерани і не лише вони у підприємців роздруковані на ксероксі розрахункові книжки, вартість яких сягає вже 5-ти гривень. Певно ж, для селянської сім’ї п’ять гривень на рік назвати грошима важко. Але за двадцять років ця сума дорівнюватиме ста гривням! А що ж має навзаєм ПАТ «Дніпрообленерго»? Не видаючи книжки майже мільйону власних абонентів, цей небідненький монополіст економить певних кілька мільйонів гривень щороку!
Стосовно новацій зв’язківців ситуацію прокоментував начальник цеху телекомунікаційних послуг №15 Дніпропетровської філії ПАТ «Укртелеком» Віктор Литвин:
- Кожна організація обмежує власні витрати, де може. Згідно з наказом ПАТ «Укртелеком» від 19 листопада 2012 року з 1 грудня запроваджена оплата послуг через банківський термінал, навчання абонентів щодо користування ним завершене згідно з планом 1 березня. Та наші працівники, якщо є вільна хвилина, показують людям все й зараз. Щоправда, відтепер у кожному районному вузлі зв’язку України скорочена одна посада оператора, тому бувають черги. Щодо терміналу - є частина пенсіонерів, які вже вміють ним користуватися. А невиплачена здача зараховується на особовий рахунок абонента. Розумію, не всі люди старшого віку зможуть осилити оплату за телефон без касира. Для них є альтернатива - можна оплатити послуги на пошті чи в «Ощадбанку», без відсотків. У Царичанці, до речі, ці установи знаходяться від вузла зв’язку в радіусі п’ятдесяти метрів.
Що ж, дії ПАТ «Укртелеком» цілком зрозумілі - технічний прогрес дозволив щомісячно економити сотні зарплат людей, які до цього працювали операторами. Поза сумнівом, після роз’яснення можливості оплати телефонних послуг у звичний спосіб в інших установах, чому сприяє і цей матеріал, нею скористаються люди, яким зі зрозумілих причин не до снаги новітні технології. Та відкритим залишається єдине питання - чи не надумають і «Укрпошта» та «Ощадбанк» теж скористатися технічними досягненнями? І що тоді робити більшості ветеранів війни і праці, яким сучасні монопольні потуги завдають чимало прикрощів?
Так і живемо. Уряд намагається, за його словами, реформувати українську економіку. Монополісти на ринку послуг втілюють в життя власні реформи. Крайніми виявляються працюючі і ветерани…

Григорій ДАВИДЕНКО.