На самому початку весни (кінець лютого-березень) ліквідувати скупчення шкідливих організмів можна профілактичними заходами. Для цього до початку сокоруху зрізують і спалюють сухі гілки, пошкоджені червицею в’їдливою, короїдами, гілки яблуні й груші, уражені чорним раком, борошнистою росою, розетковістю, гілки абрикоса, сливи, персика, вишні й черешні, уражені моніліальними опіками та дірчастою плямистістю. Місця зрізів замазують варом або сумішшю коров’яку з глиною.

Під час обрізування плодових дерев знімають і спалюють сухі муміфіковані плоди, зимові гнізда білана жилкуватого і золотогуза, зрізують тонкі гілки з яйцекладками кільчастого шовкопряда, видаляють металевими скребками яйцекладки непарного шовкопряда та відмерлу кору на стовбурах і товстих гілках і спалюють. Кору зачищають до здорової жовто-світлої тканини. Це знищує сховища яблуневої та сливової плодожерки, яблуневого квіткоїда, гльодового і звичайного павутинного кліщів, щитівок.

За значної кількості яйцекладок непарного шовкопряда їх змащують соляровим маслом або відпрацьованим автолом чи сумішшю гасу з відпрацьованим машинним маслом (2:1).

Багато шкідників і збудників хвороб зимують під обпалим листям, рослинними рештками, у верхньому шарі ґрунту. Рано навесні, ще до початку вегетації треба зібрати все це і закомпостувати. Якщо органічна маса в компостній купі підсихає, то її поливають гноївкою чи водою. Необхідно, щоб температура всередині маси підвищувалась до 60-70 градусів. При цьому гинуть шкідники, збудники хвороб, а також інтенсивно розкладається органічна маса.

Після розпускання бруньок чорної смородини вирізають і спалюють гілки, заселені смородиновим бруньковим кліщем, пошкоджені смородиновою златкою і смородиновою склівкою, а також викорчовують і спалюють кущі, уражені махровістю.

Рано навесні після згрібання і компостування листя та рослинних решток в саду перекопують ґрунт, перевертаючи шар на глибину штика лопати. Це дає можливість механічно знищити частину жуків (яблуневого квіткоїда, сірого брунькового довгоносика, букарки та ін.), личинок пильщиків, гусениць яблуневої, грушевої і сливової плодожерок; гусениць, лялечок і метеликів мінуючих молей. Якщо частина гусениць лускокрилих шкідників залялькується, то тендітні метелики не вийдуть з-під глибокого шару ґрунту.

Володимир ТКАЧОВ, кандидат сільгоспнаук.