Сімнадцятого серпня в Китайгороді Царичанського району відбулася сходка жителів села. У рамках обговорення проекту «Закону про ринок земель» заступник начальника Царичанського відділу Держкомзему України Людмила Сінчук розповіла про його суть. Та жвавої искусії щодо його положень фактично не було. Як, до речі, і в інших селах району.
- Мовчання - це не завжди знак згоди, - зауважив пенсіонер Микола Костенко. - Біс його знає, що вони надумали з тією земельною реформою? Кому буде вигідно: нам - чи їм? Ми ж як продамо землю, то не забагатіємо…
- Забудь про свою вигоду! - пролунав вигук із залу з прозорим натяком на те, що в Україні що не робиться, то вигода чомусь завжди - «панська», не людська…
Селянам зрозуміле єдине - з 1 січня 2012 року земля стане товаром.
Але ж суть нововведення криється в деталях… Їх би варто пропонувати «знизу», а не «згори». Кому буде добре від того, що одна особа може мати в зоні Степу аж 2100 гектарів? А що ж матимуть інші? І що отримають від цього положення селяни в плані зайнятості? А чи зможуть вони стати повноцінними учасниками ринку? Тобто стояти не лише по цей, а і по той бік «прилавка»?
Вочевидь, це малоймовірно. Тобто потроху земля «тікатиме» із сіл. До речі, запропоновано збільшити з Новоріччя в 1,7 раза її нормативно-грошову оцінку. Добре, хоч у «свинячий голос» це відбудеться. Насправді індексація має проходити щороку, і не на «нуль», як 2010-го… А хоча б відповідно до вартості зерна, основних продуктів харчування. Щоб люди ясніше розуміли, що земля, за Марком Твеном, це «товар, який ніколи більше не вироблятиметься».
Загалом земельна реформа має ті ж самі вади, що і сучасна економічна політика України – існує надто глибока прірва між багатими і бідними. На жаль, досі «не на часі» ефективна соціальна політика, як у ментально близькій нам Канаді чи Швеції. Тому і важко уявити собі нормальну роботу земельного ринку при надзвичайно великому майновому розшаруванні його учасників. Певно ж «підводні камені» земельної реформи «виринуть» пізніше. Хоча очевидний удар стихії земельного ринку по власниках, невідомий селянам, годилося б послабити заздалегідь. Наприклад, ухвалити положення про те, що вартість паю при продажі не може бути нижчою за нормативно-грошову оцінку. Необхідні і «запобіжники», що існують при продажі приватизованого житла - власник землі, що має неповнолітніх дітей, наприклад, не може продати землю без згоди опікунської ради тощо. Нашим законодавцям варто подумати про дієвий захист від першого удару ринкового «цунамі». При обговоренні не поспішати з продажем землі закликали селян усі виступаючі.
Цікавий досвід майбутнього публічного ринкового діалогу вже є в Петриківці. Коли одному з пенсіонерів запропонували з Новоріччя подумати над продажем земельного паю і його можливою вартістю, той відповів:
- Добре, ото скільки в сертифікаті записано, на коефіцієнт індексації помножити й годі.
- У гривнях ?
- Та що ви, хлопці, ми ж у Європу йдемо - у долярах!
Якби цієї слушної думки дотримувались усі майбутні повноцінні власники, то ошуканих було б набагато менше.
Друга частина сходки була присвячена стану орендних відносин із ТОВ «Маяк» і виявилася набагато жвавішою. Його директор Віктор Федорець повідомив, що усі сімнадцять зауважень до колишнього договору оренди, знайдені головним управлінням Держкомзему у Дніпропетровській області при перевірці звернення читачів «Сільських новин» (число газети за 4 серпня 2011 рік), враховані у новому договорі повністю. Цей позитивний факт і справді має місце. Збільшена і величина натуроплати за оренду 2,25 га землі - до однієї тонни пшениці або 850 кг ячменю.
А найдужче вирували пристрасті щодо місця отримання натуроплати. Адже орні землі китайгородців знаходяться за горою Калитвою. Саме там, приблизно за 10 км від центру села, на польовому стані у Довгій «Маяк» облюбував собі і тік, і «контору». Певно ж, це суттєва незручність для орендодавців, особливо в літах. У попередні роки товариство завозило натуроплату на свій склад у Борці чи орендувало приміщення в самісінькому центрі Китайгорода. Зараз, як і минулого року, під різними приводами відмовляється – важко, мовляв, підвезти стільки зерна на всіх 629 орендодавців. Звісно ж, людям це зробити аж ніяк не легше. І стан здоров’я багатьох не дозволяє, і легкові авто є не в кожному дворі.
- Видавали б зерно в селі, я б під’їхала велосипедом, глянула - чи є черга? Та й бігла б наймати машину… - бідкалася після зборів одна з пенсіонерок. - А так - хоч «рятуйте» кричи. Ну хто, скажіть, погодиться цілий день чекати під ворітьми в степу?
На численні подібні нарікання Віктор Федорець попрохав сільських депутатів скласти на кожному окрузі списки людей, які самотужки не можуть привезти зерно з Довгої.
- Їм, цим людям, ми доставимо натуроплату додому, - пообіцяв директор.
З 22 серпня очікувана видача орендної плати розпочалася. Разом із нею власникам пропонують ознайомитися з новим договором оренди землі з врахованими зауваженнями (орендна плата – 7,5%). Та в разі згоди і на подальшу співпрацю підписати його на новий п’ятирічний термін.

Григорій ДАВИДЕНКО.
Дніпропетровська область.