Поточний № 9 (1436)

29.03.2026

Шановні читачі! Ми потребуємо вашої підтримки!

Dear readers! We need your support!

Завдання і реальність: як вдосконалити регіональну політику на шляху до ЄС?


29.03.2026

Євроінтеграція – не лише політичний процес. Це глибока трансформація всієї системи управління, економіки та суспільства, і успіх значною мірою залежить від ефективності регіональної політики та спроможності громад. Україна в цьому плані має унікальний досвід. У 2014 році країна підписала Угоду про асоціацію з Європейським Союзом і водночас розпочала масштабну реформу децентралізації, схваливши концепцію реформування місцевого самоврядування. З того часу ці два процеси — євроінтеграція та децентралізація – розвиваються паралельно.
 
Новим драйвером процесу стало нещодавнє отримання від Європейської комісії ключові вимоги щодо формування нової архітектури регіональної політики. Для обговорення цієї теми Український кризовий медіа-центр запросив законодавців, а також представників уряду та органів місцевого самоврядування – Голову Комітету Верховної Ради з питань інтеграції України до Європейського Союзу Іванну Климпуш-Цинцадзе, народного депутата України Віталія Безгіна, начальника відділу забезпечення переговорного процесу та роботи з інституціями ЄС Міністерства розвитку громад та територій України Олександра Ніколаєва та Долинського міського голову Івана Диріва (Івано-Франківська область).
 
 
Де не маємо права на помилку?
На думку Іванни Климпуш-Цинцадзе, передача Україні переговорних позицій за всіма кластерами, попри політичні труднощі, відкриває унікальне «вікно можливостей», і це той шанс, який не можна втратити.
 
«Кластер «Основи» з верховенством права, функціонуванням демократичних інституцій, реформою публічного врядування, антикорупційна історія – це ті речі, які будуть принциповими для всього, що ми будемо робити. Це стосується регіональному розвитку, екології, економіки загалом, транспорту, енергетики. Все це має мати основу, довкола якої ми будемо, можливо, якісь нюанси змінювати», – відзначила політикиня.
 
Вона виділила кластер, де Україна вже демонструє найбільший прогрес – це спільна зовнішня та безпекова політика. У цій сфері досягнуто високого рівня синхронізації з ЄС. Проте інші напрями вимагають значно більше зусиль. Це не означає, що країна лише на початку шляху – вже зроблено багато. Але до завершення реформ ще далеко.
 
Також народна депутатка закликала уникати надмірного оптимізму в публічних заявах – обіцянки повноцінного членства в ЄС у короткостроковій перспективі виглядають нереалістичними.
 
«Я би хотіла, щоб ми дуже чесно вели внутрішню розмову в Україні, не обіцяли абстракцію, яку неможливо реалізувати, а саме повноцінне членство в Європейському Союзі до 2027 року. Це нечесно по відношенню до українських громадян. Це нечесно до країни, яка знаходиться в такій жорсткій боротьбі і війні за виживання і за те, щоб мати майбутнє», – пояснила свою позицію Іванна Климпуш-Цинцадзе.
 
Що гальмує рух?
За оцінкою Віталія Безгіна, поточний стан євроінтеграції має певні суперечливі ефекти. Зокрема, у сфері регіональної політики та політики згуртованості спостерігається зростання диспропорцій між територіями. Інструменти підтримки, такі як європейські програми співпраці, вже доступні, але ними користуються не всі однаково. Громади з кращим кадровим потенціалом, вигідним географічним розташуванням і відносно стабільною безпековою ситуацією активніше залучають ресурси. Натомість регіони, що найбільше постраждали від війни, часто не мають достатніх можливостей для участі в таких програмах. Це створює додатковий розрив у розвитку.
 
Окремою проблемою є система публічних інвестицій. В умовах війни довгострокове планування стає вкрай складним: заплановані проєкти можуть втратити актуальність буквально за один день. Водночас чинні процедури не завжди дозволяють оперативно вносити зміни. Це обмежує можливості залучення інвестицій і участі у державних програмах.
 
«Україна має адмінтерустрій досить непоганий, як на мене, якщо порівнювати навіть з країнами-членами Європейського Союзу. Україна має часткову бюджетну децентралізацію, бо впирається, наприклад, в питання подальшого адміністрування місцевих податків. Цього інструменту немає, а давайте чесно, голова громади, особливо сільської, точно знає краще за податкову, хто там сплачує податки, а хто не сплачує», – продовжив народний депутат.
 
Ще одна проблема – різна чіткість вимог. У сфері антикорупції критерії є конкретними і зрозумілими: їх можна виконувати крок за кроком. У сфері регіонального розвитку вимоги більш загальні – стратегічне планування, координація, інституційна спроможність. Це ускладнює їх реалізацію, особливо на місцевому рівні.
 
Крім того, Віталій Безгін звернув увагу на проблему кадрів. Утримання кваліфікованих спеціалістів у громадах потребує ресурсів і стимулів. Без цього навіть найкращі інструменти залишаються недієвими.
 
Де знаходиться вузол трансформації регіональної політики?
Політика згуртованості є однією з ключових політик Європейського Союзу. Її головна мета – зменшення соціально-економічних диспропорцій між регіонами. Це стосується як окремих країн, так і ЄС загалом.
 
Європейський Союз працює в рамках семирічного бюджетного циклу. У період 2021–2027 років загальний бюджет перевищує один трильйон євро, і приблизно третина цих коштів спрямована саме на політику згуртованості. Значна частина фінансування надається у вигляді грантів, а не кредитів, що є важливою перевагою для країн-реципієнтів. Як це працює, розповів Олександр Ніколаєв.
 
«Прикладом ефективного використання цих ресурсів є Польща, яка після вступу до ЄС отримувала близько 10 мільярдів євро щорічно. Ці кошти сприяли модернізації інфраструктури, розвитку регіонів і підвищенню рівня життя. Для України потенціал є ще більшим. Більшість регіонів відповідає критеріям для отримання максимального рівня співфінансування – до 85% вартості проєктів. Це означає, що місцеві бюджети мають забезпечити лише 15% фінансування. Однак доступ до цих коштів супроводжується складною системою вимог: контроль, моніторинг, прозорість, звітність. Кожен етап – від планування до реалізації – підлягає перевірці. Саме тому ключовим завданням є створення ефективної інституційної структури управління фондами», – наголосив урядовець, додавши, що виконання умов, визначених в отриманому наборі бенчмарків у сфері регіональної політики дозволить завершити переговори за відповідним розділом і підтвердити готовність до членства в ЄС у цій сфері.
 
Що мають робити громади вже зараз?
«Перше – це підвищувати свою спроможність. Бо коли ми вступимо до Європейського Союзу, я думаю, що це не питання принципу, а питання часу, та ми маємо бути готові, громади. Тобто мати людей, фахівців, які можуть працювати з цими структурними фондами, знають правила, вже щось зробили, знають, як писати, знають, як вигравати, знають, як реалізовувати і знають, як звітувати. Бо це дуже важливо», – підкреслив міський голова Долини.
 
Важливо вже зараз активно брати участь у доступних програмах. Серед них – ініціативи, відкриті для всієї території України, а не лише прикордонних регіонів. З часом їх кількість зростатиме, відкриваючи нові можливості.
 
Не менш важливим є партнерство. Успішні проєкти передбачають співпрацю влади, громадянського суспільства та мешканців. Залучення громадян до прийняття рішень відповідає європейським принципам і підвищує ефективність реалізації проєктів.
 
Практика обговорення пріоритетів із громадою – наприклад, вибір між кількома можливими проєктами – сприяє формуванню довіри і відповідальності. Люди відчувають свою причетність і стають активними учасниками змін.
 
«Треба приїжджати в Долину, треба вчитися, як ми це робимо, і треба перебирати цей досвід. Будувати в себе команди, будувати в себе проєктні описи, подавати заявки і реалізовувати це. Не обов’язково починати з великих інфраструктурних проєктів. Це, напевно, неможливо. Треба починати з маленьких м’яких проєктів в галузі культури, освіти і так далі», – порадив Іван Дирів.
 
Захід відбувся у рамках проєкту «Євроінтеграція: просто про складне»
за фінансової підтримки Міжнародного Фонду «Відродження».
 
Пресцентр Українського кризового медіа-центру.