Поточний № 45 (1283)

17.11.2019

Шановні читачі! Ми потребуємо вашої підтримки!

Dear readers! We need your support!

Збираємо другий хліб


18.08.2011

Масове копання картоплі зазвичай розпочинають у третій декаді серпня. Прогнози на врожай у цьому році добрі. Той, хто навесні не полінувався вчасно посадити картоплю, своєчасно прополов і підгорнув, вживав заходів боротьби з колорадським жуком, має всі підстави розраховувати на щедру віддачу.
РОЗПОЧИНАЮТЬ копання картоплі залежно від того, коли її садили, якими були весна і літо - теплі чи холодні, дощові чи сухі, а також - які сорти посадили. Конкретної дати визначити не можна – щороку вона індивідуальна.
Досвідчені городники ніколи не беруться за лопату, якщо бадилля на картоплі ще зелене – у такому разі можна втратити до 10 відсотків урожаю. Старт жнивам дають, коли бадилля пожовкне і підсохне. Перетримувати у ґрунті дозрілі бульби – також погано. А надто пізнє збирання і зовсім ризиковане: підмерзла картопля швидко загниє.
За 7-10 днів до збирання врожаю скосіть бадилля, що сприятиме кращому дозріванню бульб і потовщенню на них шкірки.
Для копання вибирають погожий ясний день. Бульби слід викопувати дбайливо, не кидати, не сипати з великої висоти. Копати краще лопатою, а не вилами, адже зріз, залишений на картоплі лопатою, швидко засихає на відміну від місця проколу вилами.
Ушкоджені, а також хворі бульби довго не зберігаються і на насіння не годяться. Їх збирають окремо.
При викопуванні картоплі вже зараз потурбуйтеся про посадковий матеріал на майбутній рік. Для цього, викопавши і розклавши окремо бульби кожного куща, не спішіть все зібрати в одне відро. Спочатку відберіть із найкращих, здорових і врожайних кущів насіннєві бульби масою 80-100 г (розміром з куряче яйце), потримайте їх на світлі до позеленіння, тоді вони краще зберігатимуться.
Зберігати врожай картоплі - теж ціла наука. Перед закладанням бульб на зберігання їх протягом двох діб просушують у тіні, видаляють з них залишки землі. Потім протягом двох тижнів витримують у темному, сухому, провітрюваному приміщенні при температурі 15-18оС. У цей період, який фахівці називають лікувальним, на бульбах зарубцьовуються механічні ушкодження, а також можуть виявитися різні хвороби.
По закінченні “карантину” картоплю ретельно перебирають і тільки тоді укладають у місця постійного зберігання. Для цього потрібний підходящий льох - сухий, з вентиляцією і щоб не промерзав.
Для затримки проростання бульб знавці рекомендують використовувати м’яту. Двосантиметровими шарами її розкладають знизу, всередині та зверху картопляного насипу.
Картоплю можна вберегти від гниття, якщо перекласти бульби листям і ягодами горобини або покласти поверх картоплі буряки. І буряки, і горобина потребують підвищеної вологи, тому забирають її у картоплі. Крім того, фітонциди горобини знищують хвороботворні мікроби, значно стримуючи розвиток гнилі та цвілі.
Закладені на тривале зберігання бульби, як і всі овочі, потребують постійного контролю, оскільки мають тенденцію псуватися. Тож закладати їх треба розумно, щоб потім не відчувати розчарування. Навалом, у великих купах зберігати картоплю неприпустимо. Адже якщо вчасно не видалити уражені хворобами бульби, почнеться ланцюгова реакція і дуже швидко на місці купи картоплі матимете огидну купу гнилі.
Картопля добре зберігається на гратчастих щитах, під якими утворюється вентильований простір, або у неглибоких ящиках однакового розміру, встановлених у вигляді вежі.
Бажано в сховищі мати термометр, щоб стежити за температурними показниками у приміщенні.
До середини жовтня температуру в сховищі поступово знижують з 12-15 до 8-10оС. У цей час треба ретельно перевірити складений врожай, видалити уражені хворобами екземпляри. Далі температуру в приміщенні поступово знижують до 2-3 градусів.
Для боротьби з надмірною вологістю повітря в льосі поставте туди ящик із сумішшю вапна і попелу.
Окрім звичних способів зберігання картоплі, існує ще чимало придуманих самими городниками. Приміром, у ямі на городі або на подвір‘ї. Яму викопують у сухому місці глибиною близько метра або трохи більше. Бульбами засипають її наполовину. Зверху накидають пісок, суху землю, перекривають щитом, плівкою і утеплюють листям, соломою, а з настанням зими ще й снігом.