Поточний № 37 (1275)

18.09.2019

Шановні читачі! Ми потребуємо вашої підтримки!

Dear readers! We need your support!

Здрастуй, дубе!


04.05.2012

Ніби якась велика сила потягла мене на стадіон «Колос» у Великій Багачці. І ось ця сила - високий кремезний дуб, що мовчки стоїть переді мною за футбольними воротами. Ні перед ким і ніколи він не схиляв свої віти, поклонитися приходили тільки йому, як оце нині я. З віку у вік, бо дубові, найстарішому на Полтавщині, - майже 750 літ.
Уже далекий нині 1978-ий... Така ж весна: з бруньок дерев уже вистрибує листя, смарагд соковитої трави на стадіоні приманює до себе любителів ганяти шкіряного м'яча. У збірній Великобагачанської середньої школи я атакувальник під центровим десятим номером. Стрімко мчу з м`ячем на ворота супротивника. Дещо під кутом з лівого флангу на різкому замасі завдаю удару - шкіряна куля зі свистом влучає в стовбур дуба. “Ух!”,- смачного відгукується віковий велетень і височить так же незворушно, як і височів.
Здрастуй, дубе! Чи пам`ятаєш ти той удар?..
Він блискавки витримав муки,
Як струм його тіло проймав.
Стоїть край футбольного поля,
Немов запасний воротар,
Вболіває за ігри з футболу,
На себе сприймає удар….

Це рядки з вірша Володимира Писаренка, члена Полтавської спілки літераторів, з котрим наприкінці сімдесятих ми працювали в районній газеті “Світло Жовтня” (нині “Рідний край”).
Звісно ж, дуб на своєму віку багато бачив і багато чого зазнав...
Раніше навколо давнього поселення Богачка (нині райцентр Велика Багачка) ріс дрімучий дубовий ліс. Під час проведення бурових робіт у 1976 році побіля ближнього села Мала Решетилівка виявили на глибині семиметровий пласт дубів. А мешканець села Псільське Олексій Чуб у ті ж десь часи витягнув із Псла дуба, з якого колись вже почали довбати човен. У дереві стриміла сокира часів Київської Русі та кілька наконечників стріл. Тепер ця знахідка перебуває в Харківському історичному музеї.
Над великобагачанським дубом кілька разів заносили сокиру. Уперше хотіли спиляти після війни, але Бог милував. Мали наміри знищити його і в безбатченкові 1990-ті. Також не вийшло. А 2003-го хтось підпалив дуба. Винних не знайшли, але дерево вдалося врятувати, по периметру обгородили ланцюгом. Два стовбура, що розгалузились, зв`язали металевим хомутом, встановили поруч охоронну табличку.
Здається, на всю Європу, а може, й світ немає стадіону, де ріс би такий старезний дуб. Чому би гостям Євро-2012 не завітати до Великої Багачки, щоб побачити цей раритет.
...Нуртуючі соки, пробігаючи в старезному тілі, вже почали давати свіже зелене шатро на кроні дуба. Життя перемагає.
До зустрічі, шановний велетне!

Микола ШАРИЙ. Полтавська область.