Українському зеленому туризму виповнилося 17 років. А це означає, що наступного року він відзначить повноліття. З чим до нього підійшла галузь?

Передбачається, що до цієї дати сільський, як ще інакше називають зелений туризм, отримає подарунок у вигляді нового закону. Наразі він існує як законопроект. Його назва – «Про внесення змін до законів «Про туризм» та «Про особисте селянське господарство».
Законопроект винесений на громадське обговорення. З ним може познайомитися кожен, кого цікавлять можливості зеленого туризму.
За бажання можна навіть запропонувати корективи до тексту. Та насправді такі можливості обмежені. Справа в тому, що «зелений» законопроект вміщується на одній сторінці. А чим менше тексту, тим менше й розбіжностей.
Під час прес-туру, який Національний прес-клуб з аграрних та земельних питань, створений при Українському освітньому центрі реформ за підтримки Проекту USAID «АгроІнвест», провів у Смілянському районі Черкаської області, новий законопроект презентував голова правління Спілки сприяння розвитку сільського зеленого туризму в Україні Володимир Васильєв. Від нього журналісти, зокрема, дізналися, що в разі ухвалення цього законопроекту зелений туризм не матиме жодного стосунку до підприємництва.
Пояснення просте – селяни переважно тримаються від бізнесу подалі. І зовсім не тому, що не мають достатньої кмітливості, без якої у підприємницькій справі не обійтися. Скоріше, навпаки, – з кмітливістю все гаразд. І тому розуміють: якщо вони займуться бізнесом, то ввійдуть у відносини з податківцями. А кому це потрібно? Хіба що податківцям…
Та й це ще не все. Автори нового законопроекту вирішили відділити зелений туризм від… звичайного туризму. Це – друга радикальна новація, яка не залишила байдужими учасників прес-туру.
Володимир Васильєв пояснив, якщо зелений туризм і надалі залишатиметься різновидом класичного туризму, то тоді доведеться визнати, що він так само є різновидом і підприємництва. Бо класичний туризм (внутрішній він чи зовнішній – не має значення) є уособленням бізнесу. Простий вихід: учасники руху зеленого туризму надають не туристичні послуги, які потрапляють під оподаткування, а послуги з прийому гостей. Тож і ми, користуючись ними, відповідно до законопроекту «Про внесення змін до законів «Про туризм» та «Про особисте селянське господарство» з туристів автоматично перетворюємося на гостей.
Нічого не вдієш, така наша дійсність. Часом вона буває настільки незвичайною, що доводиться замислюватися – це казка чи бувальщина? Та саме реалії найчастіше й підштовхують до ухвалення таких неординарних рішень. А інакше, зазначив Володимир Васильєв, зеленому туризму не вижити.
Щоб зайнятися зеленим туризмом, тобто, «зеленою» гостинністю, обов’язково треба мешкати в селі. Так визначено новим законопроектом.
Ця вимога з’явилася не випадково. Зелений туризм покликаний познайомити наших співгромадян і насамперед – городян, а також іноземців – з побутом, культурою та традиціями українського села. А ще він має посприяти зменшенню рівня сільського безробіття.
За офіційною статистикою, сьогодні в Україні 501 тис. безробітних. І це лише ті наші співвітчизники, які зареєструвалися в службах зайнятості. Насправді ж, як стверджують експерти, людей, які шукають роботу, набагато більше.
Особливо болісно безробіття позначається на сільській місцині. На відміну від міст, тут вкрай мало діючих підприємств. Тому кожне робоче місце в селах – на вагу золота. А це означає, що зелений туризм набуває золотого відтінку.
Наступна вимога законопроекту – селяни, які хочуть займатися зеленим туризмом, зобов’язані мати землю для ведення особистого господарства. І це теж не випадково. Туристів треба буде годувати продукцією, вирощеною на городі. Це те, що особливо приваблює мешканців міст, котрі звикли харчуватися фаст-фудом та продукцією супермаркетів, яку не завжди можна віднести до розряду екологічно чистої. Такий підхід також дозволяє зберегти сільгоспвиробництво, за якого вирощена продукція реалізовуватиметься на місці, забезпечуючи господарям бажаний добробут.
Третій критерій, який визначає законопроект, - господарі можуть пропонувати не більше 10 ліжко-місць. Якщо таких виявиться більше, то, зрозуміло, гості перетворяться на звичайних туристів з усіма наслідками, які з цього випливають.
Володимир Васильєв сказав, що такі норми слід було розробити набагато раніше. Це дозволило б уникнути багатьох наявних проблем. Справа в тім, що великий бізнес вирішив скористатися пільгами, які призначалися для зеленого туризму, і зайняти його нішу, витіснивши з неї селян. Тому й побудував у сільській місцевості чимало готелів та котеджів. Особливо багато їх у Криму та Карпатах, куди приїздить велика кількість відпочивальників.
Одночасно із законопроектом, повідомив Володимир Васильєв, на громадське обговорення винесено інший документ. «Це спільний наказ двох міністерств – Міністерства інфраструктури та Міністерства аграрної політики та продовольства. Документ являє собою Методичні рекомендації щодо діяльності власників особистих селянських господарств, які надають послуги у сфері сільського (зеленого) туризму».
Методичні рекомендації також будуть знаковим документом. У них прописані вимоги, що стосуються безпеки споруд, здоров’я людей, які надають послуги зеленого туризму, здоров’я домашніх тварин, якості питної води тощо. Все це зроблено для того, щоб туристи мали можливість за час, який провели на природі, заплатити грошима, а не власним здоров’ям.
І ще одна новація приживається в зеленому туризмі. Вона багато в чому нагадує систему, яка давно існує в готельному господарстві. Як відомо, кожен готель має свою класність, що підтверджується кількістю зірок. І всі знають: чим їх більше, тим більше послуг пропонують постояльцям та ліпшої якості. І кожен вирішує, якому готелю віддати перевагу.
Донедавна важко було сказати, на якому якісному рівні працює та чи інша зелена садиба. Тепер цієї проблеми нема. Визначено кілька рівнів. Один із них – базовий. Це коли зручності на вулиці та питна вода з колодязя, до якого треба ще пройти певну відстань.
Максимальний рівень позначений трьома квітками щиро української мальви. Він забезпечує комфорт, максимально наближений до міського. І справа туриста – вирішувати, на якому із пропонованих варіантів зупинитися. Та при цьому він має бути готовим до того, що за високий комфорт доведеться викласти більше грошей.
Та що дуже важливо, підкреслив Володимир Васильєв, відповідні знаки вивішуватимуться на видноті. І не лише для того, щоб їх здалеку могли бачити потенційні користувачі послуг зеленого туризму. Вони засвідчуватимуть, що господарі зелених садиб працюють легально. А це означає, що їм можна довіряти. Тому що такі відмітні знаки Спілка сприяння розвитку сільського зеленого туризму в Україні дає не всім, а лише тим, хто справді на них заслуговує.
Журналісти мали можливість переконатися у правдивості слів Володимира Васильєва. Під час прес-туру вони побували у кількох «знакових» сільських садибах, прилаштованих під зелений туризм. Враження від побаченого перевершили всі сподівання.
Кілька моїх колег одразу записали телефони господарів цих садиб. Вони вирішили приїхати сюди в гості, але вже з родинами. Один із журналістів сказав: зелений туризм в Україні справді подорослішав. Просто треба знати його можливості та вміло ними користуватися.

Максим НАЗАРЕНКО. Національний прес-клуб з аграрних та земельних питань