Поточний № 48 (1286)

07.12.2019

Шановні читачі! Ми потребуємо вашої підтримки!

Dear readers! We need your support!

Злагоди і миру!


14.11.2019

Куди б не водила мене доля, я ніколи не забував про своє селянське коріння. Ні у 1992-му, коли призначили представником Президента у Новомосковському районі, ні на посаді заступника голови облради, ні коли став депутатом Верховної Ради ІІІ скликання, ні коли працював у ДАК «Хліб України», ні коли очолював Укрголовдержкарантин. Усі ці посади допомогли мені вирішувати значні завдання державного  будівництва та аграрного виробництва.
Від батька мені та моєму брату Володимиру передалася любов до землі, а від матусі – любов до рідного слова, оскільки тато наш працював головою колгоспу, а мати була сільською вчителькою і нашою берегинею. До речі, мій брат теж досяг своїх висот – очолював сільгосппідприємства, був головою райдержадміністрації, заступником голови Черкаської ОДА з питань АПК.
А зараз згадую село Левенцівку Новомосковського району, куди мене, 27-річного студента, за рік до завершення навчання сільгоспінститут направив на роботу у колгосп «Ленінець» заступником керуючого відділення. Було це рівно 42 роки тому. Енергія била через край – встигав і працювати, і навчатися за індивідуальним графіком. Вже через два роки мене призначили заступником голови колгоспу «Рассвет», а у 1980-му обрали головою колгоспу  ім. Жданова. 
Але найбільше мені вдалося втілити свої задуми у селі Миколаївці на посаді голови колгоспу ім. Калініна. З 1986 до 1992 року вдалося добудувати у Миколаївці школу, провести газ, спорудити Меморіал загиблих у роки Другої світової війни. У 2014 році, напередодні двох найважливіших свят – Дня прапора і Дня Незалежності – за моєї ініціативи було відкрито алею пам’яті 17 миколаївських Героїв Соціалістичної Праці, аби миколаївці знали і пам’ятали про трудовий подвиг своїх односельців і передавали це своїм дітям та онукам.
На селі нині багато проблем. Здебільшого вони стосуються відкриття ринку землі, оподаткування АПК, вкрай низьких цін на продукцію рослинництва. І в цей час то тут, то там лунають думки: треба зруйнувати крупні агрохолдинги, великі сільгосппідприємства і  зробити на їхньому місці кооперативи та маленькі фермерські господарства. Але ніхто не говорить, чи зможуть такі господарства та одноосібники дотримуватися сівозміни, технологій вирощування та збереження ґрунтів, чи зможуть вони наповнювати бюджети місцевих громад. 
Аналізуючи економічну складову агроформувань, працівники яких входять до нашої профспілки, доводиться бачити, скільки коштів у вигляді сплати податків надходить до місцевих бюджетів. Не знаю, чи можливо було б утримувати у належному стані дошкільні заклади, будинок культури, лікарню, перетворену на ФАП, у тій же Миколаївці, аби не було там двох потужних агроформувань – СТОВ «Злагода» та ТОВ «Агрофірма ім. Горького». На їх утриманні, окрім всього, й водогін, який сільська рада передала у безкоштовну оренду. Багато вкладають у розвиток сільської інфраструктури  ТОВ «Агроальянс», ТОВ «Агрофірма «Відродження», ТОВ «АПК Украгро», ТОВ «Агрофірма «Орільська» у Новомосковському районі, СТОВ «Дружба-Казначеївка» у Магдалинівському  районі, ТОВ «Чумаки» у Дніпровському районі та ін.
Хочу відзначити, що господарства корпорації «Орільська» цьогорік досягли високих показників врожайності – в агрофірмі  «Орільська» врожайність ранніх зернових склала 67 центнерів на круг, а Новомосковщина  отримала близько 50 центнерів та посіла перше місце у рейтинговому оцінюванні районів. Працівники господарств отримують офіційну зарплату та мають повний соціальний захист. Застосування новітніх технологій у рослинництві та тваринництві, науково-обґрунтованих сівозмін навіть у посушливі роки дають змогу бути з врожаєм. 
Скажіть мені, хто ще, крім агроформувань корпорації «Орільська», сьогодні вирощує цукрові буряки? Ніхто. А солодкі корені цієї осені порадували врожайністю до 900 центнерів з гектара! Інша справа, що в області немає переробного підприємства, і нашим виробникам доводиться долати сотні кілометрів до цукрового заводу у селі Білики Кобеляцького району Полтавської області. 
Нещодавно у Перещепиному зведено олійноекстраційний завод «Рістон Ойл», який забезпечив роботою близько 300 мешканців Новомосковського району. Відтак наша профспілкова організація невдовзі поповнититься новими спілчанами.
Сьогодні триває утворення ОТГ. Але школи, дитсадки, будинки культури, як і раніше, звертаються по допомогу до керівників господарств і мають підтримку. Оскільки власних коштів для розвитку соціальної інфраструктури на сьогодні недостатньо. 
Аграрний ринок недарма називають гарантом економічної незалежності України. Сьогодні АПК є лідером за обсягами експорту – надходження від реалізованої за кордон продукції зросли у дев’ятеро – до 18,8 млрд. доларів. Більш того, АПК забезпечує надходження до України майже 40 відсотків загальної валютної виручки. На цьому фоні є незрозумілим ліквідація Міністерства агрополітики та продовольства. У США чомусь до цього часу є міністерство сільського господарства, у Польщі – міністерство сільського господарства і розвитку села.  Але в аграрній Україні...
На виконання доручень виборців мною, як депутатом обласної ради по Новомосковському району,  у цьому році буде використано субвенцію з обласного бюджету у розмірі 750 тис. гривень, у т. ч. 65 тис. грн. - на виплату матеріальної допомоги пільговим категоріям громадян.
І останнє. Дуже хочеться, щоб на нашій землі настав мир і більше ніхто не гинув на Донбасі. І зусилля президента Зеленського з урегулювання ситуації мирним шляхом  заслуговують на увагу.  
Напередодні хліборобського свята прийміть щирі вітання та низький уклін за вашу сумлінну працю на нашій благодатній землі. Здоров’я вам, наші хлібодари, добробуту, злагоди й миру. 
Анатолій БІЛИК,
голова  Всеукраїнської профспілки працівників харчової, переробної промисловості та суміжних галузей, заслужений працівник сільського господарства, депутат обласної ради.