– Злуки (спайки) – це сполучнотканинні перетяжки, плівки, суцільні або у вигляді павутиння, які утворює організм у відповідь на агресію, яку він зазнав. Спочатку вони у рідкому стані, а потім згущуються.

За своєю суттю, злуки – це сліди, які лишаються у тілі (у цій публікації мова піде про черевну порожнину і таз) після того, як організм людини мав контакт із зовнішнім середовищем. Це, наприклад, відбувається під час операції, коли організм контактує з руками хірурга.

Річ у тім, що хірург оперує в рукавичках. А вони виготовлені з агресивної для нашого організму речовини, крім того посипані тальком. І внаслідок того, що хірург розрізає живіт і починає мобілізувати органи, аби дістатися патологічного процесу, після операції починають утворюватися злуки.

 

– Без оперативного втручання також можливе утворення злук. А саме при інфекційних захворюваннях черевної порожнини або малого тазу.  Наприклад, при таких захворюваннях, як гонорея, хламідіоз, черевний тиф, туберкульоз тощо. Річ у тім, що збудник, який потрапляє у живіт, діє так само агресивно, як руки хірурга, як зовнішнє середовище. І у відповідь на його агресію організм теж утворює злуки.

Треба сказати, що злуки (якими поганими вони не були б) – це по суті захисний фактор організму. Наприклад, для того, щоб не поширювався патологічний гнійний процес у тазу, організм утворює злуки, які механічно обмежують розповсюдження цього процесу. Це і добре і погано водночас.

 

– Після операції злуки утворюються у 90% людей. Але в одних людей їх менше і вони не порушують функції органів, а в інших більше і вони порушують функції органів. Найпоширенішими наслідками  злукового процесу у загальній хірургії є кишкова непрохідність (непрохідність тонкого кишківника) та ускладнення, пов’язані з фертильністю (жіноче безпліддя злукового генезу).

За статистикою, 15% дівчаток, які перенесли операції з приводу апендициту у віці до 10 років, будуть мати проблеми з фертильністю, тобто стануть неплідними. І це звичайний банальний апендицит!

Якщо говорити про операції на кишківнику або операції з приводу видалення пухлин, частота розвитку злукового безпліддя у жінок становить приблизно 90%.

Тому злукова хвороба – це проблема номер один загальної хірургії загалом і спеціалізованої хірургії зокрема. І вже сто років поспіль людство ламає голову  над тим, як з нею боротися.

Найбільша небезпека злукової хвороби у тому, що коли ми оперуємо й успішно роз’єднуємо злуки, вони можуть згодом знову утворитися. І так може тривати до безкінечності. Науці відомі випадки, коли людям доводилося по шматочку видаляти більшу частину тонкого кишківника, тому що злукова хвороба не відступала.  

 

– Найпоширенішими наслідками злукової хвороби у жіночому організмі є безпліддя. Якщо говорити про кишкову непрохідність, вона може бути гострою і хронічною.

Про гостру кишкову непрохідність йдеться тоді, коли упродовж 21 дня після операції людина відчуває різкий біль внизу живота, втрачає апетит, з’являється здуття, блювота, загальна слабкість. Поступово біль наростає, іноді буває пронос, але згодом стілець припиняється. Як правило, такі люди потрапляють у відділення ургентної хірургії і їм терміново проводять операцію.

Також трапляється пізня тонкокишкова непрохідність внаслідок злукової хвороби. Вона розвивається пізніше, ніж через 21 день після операції. При цьому симптоми кишкової непрохідності такі ж.

 

– Злукову хворобу не важко діагностувати. Якщо людина поступила в медзаклад із кишковою непрохідністю або із безпліддям, а в неї в анамнезі була операція або запальний процес у животі, дуже велика ймовірність того, що це наслідок злукової хвороби. При цьому застосовують ендоскопічні методи діагностики, які дозволяють побачити утворення злук наочно.

 

– Схильність до утворення злук – сугубо індивідуальна. В однієї людини може бути мінімальний лапароскопічний прокол – й утворяться злуки, а другій зроблять великий розріз – і злук не буде. Це залежить від генетики, імунологічної відповіді організму та багатьох інших факторів, які запускають процес утворення злук. Але наукою це достеменно не з’ясовано.  

 

– На сьогоднішній день є два дієві методи боротьби зі злуковою хворобою.

Перший – це застосування малоінвазивних методів, таких, як лапароскопічна хірургія. При такому виді операцій не відбувається контакту внутрішніх органів із зовнішнім середовищем, оскільки хірурги оперують через спеціальні порти, а також немає контакту з руками хірурга. Слід зауважити, що при цьому методі також може розвинутися злукова хвороба, але в рази рідше – у близько 20% випадків.

Другий метод боротьби зі злуковою хворобою – коли після проведення операції у живіт заливають спеціальні середники, які називаються протизлуковими бар’єрами. Вони мають вигляд рідини або гелю. Ця речовина обволікає внутрішні органи і не розчиняється упродовж декількох днів, перешкоджаючи запуску механізму утворення злук. Це особливо важливо протягом перших семи днів, адже саме в цей час переважно утворюються злуки. Таким чином шляхом обмеження контакту органів із зовнішнім середовищем і створення протизлукових бар’єрів усуваються основні фактори, які викликають злукову хворобу. Не зважаючи на те, що наука просунулася у цьому напрямку, остаточно подолати проблему утворення злук не вдалося і досі не вдається, адже за своєю суттю злуки є захисним механізмом в організмі людини.