Поточний № 24 (1211)

21.06.2018

Зустрічі-розставання


13.07.2016

І через 30 років український філфак співає, творить, планує

Щоразу перед ось такими зустрічами однокурсників приходять різні відчуття. З одного боку – радість повернення до рідного університету, з іншого – розуміння того, що вже ніколи не станеш 20-літнім, повним задумів і сподівань.

ЯК і домовлялись, ця очікувана подія відбулася 2 липня. Біля входу до першого корпусу ДНУ ім. Олеся Гончара, на жаль, ми так і не побачили керівників факультету, яких запрошували на нашу зустріч. Але, як завжди, нас чемно зустрічала наш беззмінний куратор, професор Нінель Заверталюк. Все ж така омріяна наукою, вона випромінювала материнську любов до своїх студентів, які злетілися звідусіль. Ось, наприклад, випускник історичного факультету, який три роки навчався на російському відділенні філфаку, Магомед Курбанов прилетів з далекої Грузії. Нині він – директор школи, мешкає у селі Даштапа, поблизу Тбілісі.

– У нас школа – невелика, – розповідав він. – Усього 150 учнів, 20 вчителів. Оскільки це азербайджанська школа, то і предмети викладаються азербайджанською, але діловодство ведеться грузинською. А взагалі багато позитивних змін у Грузії сталося після того, як президентом став Саакашвілі. У нас немає корупції. А якщо, наприклад, працівникам патрульної поліцейської служби хтось пропонуватиме хабар, відразу буде арештований. У нас є телефонний номер 112, набравши який поліцейські завжди прийдуть на допомогу. Країна розвивається і набирає європейських обрисів. Значні реформи проведені у системі охорони здоров’я та освіти. Ми не пам’ятаємо, аби десь на підприємствах не виплачувалась зарплата. До речі, як директор школи отримую близько 11 тисяч гривень.

Магомед також провів паралелі, коли Росія у 2008 році окупувала території Грузії - Південну Осетію та Абхазію, які до сьогодні є невизнаними республіками. На його думку, аналогічна поведінка Росії і в Україні, коли у 2014 році було анексовано Крим, і тоді ж розпочалась російська агресія на Донбасі, яка триває і досі.

- А тому і я, і вся Грузія бажає Україні вистояти, повернути свої території та зробити все, аби ніколи ніхто не втрачав близьких і рідних в ході бойових дій, миру Вам і щедрих врожаїв, оскільки в Україні – прекрасні чорноземи, а ще кращі люди, - наголосив М. Курбанов. – Для мене Україна, як і Грузія, стала рідною домівкою,а відтак побувати тут хочеться знову і знову…

Своїми спогадами про навчання у ДНУ ім. Олеся Гончара та Львівському національному університеті ім. Івана Франка поділилась Людмила Марчук. Усі ми згадали, як на другому курсі майже всім курсом їхали до неї на весілля до Рівненської області. А дорога залізницею була нелегкою, оскільки квитків на всіх не вистачило. Тож довелось добиратись «на перекладних». Людмила розповіла, що працювала у сільській школі, а коли зрозуміла, що сільська рутина її затягує і не побачила для себе ніяких перспектив, перебралася до Рівного. Там спробула свої сили вже на журналістській ниві. Л. Марчук є автором кількох книжок. Бере активну участь у фольклорних експедиціях.

З Олександрії, що на Кіровоградщині приїхав ще один представник нашого факультету Сергій Данканич. В університеті він навчався після армійської служби, звідки прийшов у званні старшини. Після навчання обрав військову службу на залізниці, сьогодні він капітан запасу.

Із шевченківської Черкащини добралась до берегів Дніпра Ольга Кріт. Після нашого факультету вона ще встигла закінчила історичний. Стала по-вчительськи поважною, а очі – такі ж, як 30 літ тому. З прифронтової Межової приїхала Наталка Вознюк, яка працює у місцевій районній газеті. Розповідала нам про те, що в 60 км від них проходили запеклі бої, а відтак відчуття небезпеки досить загострене. Тому всі межівчани хочуть миру на Донбасі.

Стеллу Манусіс ми пам’ятаємо зі студентських років як активну учасницю літературної студії «Гарт», яку тоді вів Олександр Сахно. І сьогодні вона активно пише поезію, видає свої збірки.

Олена Усенко, на мій погляд, аж ніяк не змінилася. Навпаки, стала зіркою павлоградського телебачення. Така ж емоційна і завзята, переповнена планами і проектами. Окрема мова про наших науковців. Мати-героїня, у якої чотири синочки і донька Ірина Дуб-Цюп'як очолює Центр української мови ім. Олеся Гончара у Національному гірничому університеті. Разом з нею працює і професор Інституту гуманітарних проблем Світлана Ігнатьєва. Доцент Наталія Голікова прищеплює любов до українського слова на кафедрі української мови ДНУ ім. Олеся Гончара. Таке враження, що вона звідти нікуди і не йшла, адже після навчання її залишили в аспірантурі. Валентина Поліщук, вона ж Мороз, після роботи у сільській школі зайнялась теж наукою. Тривалий час працювала у Малій академії наук, де плекала юних науковців, стала кандидатом філологічних наук, доцентом. Нині працює над завершенням докторської дисертації.

У ліцеях, гімназіях, школах, училищах продовжують працювати Альбіна Капула, Надія Григор'єва, Ірина Корогод, Лариса Лубко, Віра Китиця, Тетяна Троць, Ірина Якубовська. А наша Лариса Клевцур, окрім викладання мови та літератури, має захоплення – виготовляє ляльки та бере участь у конкурсах, де і представляє свої роботи.

Неординарна Алла Чуях своє щастя знайшла у материнстві – у неї п’ятеро доньок. Сьогодні вона зайнялась вивченням звичаїв і традицій українського народу. Наступного дня ми були у захваті від її професійних знань з історії Монастирського острова у парку ім. Тараса Шевченка та унікальні факти цієї місцевості, про які раніше ми не знали.

Наш однокурсник Олексій Кочубей працює у православному журналі. Це він дав ідею, аби наш співучий курс, на рахунку якого вже чимало здобутків, було занесено до Книги рекордів України. Для цього достатньо фактичних матеріалів. Не знаю, наскільки все це серйозно, але така ініціатива має право на життя. До речі, ініціативу Кочубея підтримали і наші викладачі – Нінель Заверталюк, Костянтин Дуб, Анатолій Поповський, які були разом з нами.

Як і обіцяли, ми за дружнім святковим столом заспівали українських пісень, а Світлана Ігнатьєва ще й затанцювала і всіх припрошувала до танцю.

Ми також підтримали пропозицію нашого куратора Нінелі Іванівни, аби наступну зустріч провести у 2018-му – році 100-річчя Олеся Гончара, 100-річчя університету і 85-річчя професора Заверталюк.

Олексій ГУДЕНКО, випускник спеціалізації «Журналістика» філологічного

факультету ДНУ ім. Гончара 1986 року, член НСЖУ.

На знімках:

Такі ми є. 2 липня 2016 року, ДНУ ім. О. Гончара.

Магомед Курбанов бажав Україні миру від усієї Грузії.

Сергій Данканич привіз із собою студентський альбом, який зацікавив багатьох.

Кандидат філологічних наук, староста курсу Валентина Мороз (Поліщук) разом із керівником Центру української мови НГУ Іриною Цюп’як (Дуб) вручають куратору Нінелі Зверталюк, викладачам Костянтину Дубу, Анатолію Поповському картину на тканині із зображенням першого корпусу університету, яким він був за часів нашого навчання.

Фото автора.

Чорно-біле архівне фото надав Магомед Курбанов, де він (крайній справа) разом із Сергієм Данканичем (крайній зліва) зі слухачами підготовчого відділення університету. !980-й рік.