З чого починається Батьківщина. Справжня – не на словах, на ділі? З тебе самого. Який ти, така й твоя Батьківщина. Посміхнулись… Задумались… Так! Саме так! Вітчизна з кожного з нас починається. Та хоч усі ми різні – мріємо мати свою державу квітучою і могутньою. От тільки той «рай» будують далеко не всі. Багато хто чекає, аби світле майбутнє створив їм хтось зверху, а вони тим часом сидітимуть осторонь і чекатимуть, замість того, щоб закачавши рукава самим братися до діла.

…А ще Батьківщина починається від землі. І не тільки територіально, за що сьогодні воюють наші вояки на Сході країни. Починається вона від землі, на якій вирощують хліб і до хліба. Та коли в її головного господаря хлібороба щирі почуття до Вітчизни проходять через глибоке коріння від серця й душі, а ще множаться на його справжні старання і творчість до роботи на землі – то це вже в доброму розумінні справжній національний патріотизм. Ці високі слова притаманні сьогодні трударям з віддаленої глибинки Придніпров’я, що мешкають в селі Гаврилівці Покровського району, та трудяться на полях і фермах товариства «Зоря».

ПІСЛЯ славнозвісного розвалу колгоспів у дев’яностих роках минулого століття селяни Гаврилівки були в повному розпачі: ні врожаїв, ні зарплати, ні перспективи. А неподалік, в Маломихайлівці, на той час вже вправно господарювали батько Анатолій Давидович і син Олег Пучки. Тож представники гаврилівської громади звернулися до них з проханням взяти їх під своє крило і їхнє збанкрутіле господарство. Погодились. Згодом на установчих загальних зборах було домовлено тимчасово затягнути паски, аби поступово відродити господарство.

­­«Так і тільки так, – сказав тоді А.Пучка, – ми будемо і борги погашати, і зарплату своєчасно платити, і вирішувати сільські проблеми. Самі себе рятуватимемо…»

На щастя, це вже історія не далекого минулого. Історія, яка стала не тільки початком відродження господарства, а й відродженням села. Справжнього відродження. Адже за останні роки люди тут стали жити заможніше. Паралельно, незважаючи на відсутність централізованого державного фінансування соціальних питань, тут за сприяння товариства «Зоря» намагаються робити максимум можливого для земляків. За словами того ж Анатолія Пучки, якому присвоєне звання Заслуженого працівника сільського господарства України, без глибокого опікування про селян не можна й мріяти про далеку перспективу. Це стало очевидним багатьом. А тому звідси не поспішає виїжджати молодь до міста, бо має роботу. Є тут зразковий дитячий дошкільний заклад, зразкова середня школа, Будинок культури з діючими гуртками, банкетний зал для проведення сімейних свят, молодіжне кафе, збудовано сільський стадіон з усіма атрибутами, а нещодавно відкрили за кошт родини Пучок Свято-Миколаївський храм. Паралельно фінансуються й інші сільські проекти. Тільки нинішнього року на соціальні питання було витрачено близько п’яти мільйонів гривень.

Звідки ж беруть гроші місцеві керівники господарства? Відповідь проста – від матінки землі, яка щедро віддячує тим, хто її по-справжньому плекає.

«Там, у високих державницьких верхах, – розмірковує Анатолій Давидович, – ще починаючи з дев’яностих років багато говорили і говорять про докорінні реформи на селі. Та здебільшого все виходило навпаки. Ми ж, по суті, весь час «варилися у власному соку», тобто відроджувалися і реформувалися самотужки. Допомогло використання парів для відпочинку землі. Насамперед це дозволяло зберігати вологу в нашій степовій зоні ризикового землеробства. В результаті ми постійно отримуємо високі врожаї зернових культур і соняшнику. Протягом останніх шести років господарювання нашого тандему ТОВ «Україна», «Дібрівське» і «Зоря» мають найвищі врожаї, включаючи і валовий збір. Вміємо ми також і вигідно продати свій товар. Все це і стало основою планомірного і фундаментального оновлення машино-тракторного парку високопродуктивними імпортними машинами й механізмами. Багато чого нового впровадили і в агротехнологію. І все це робили наші (!) люди. В результаті стали успішними всі господарства, в тому числі і товариство «Зоря». Маючи від землі, яку шануємо, а не жорстоко експлуатуємо, непогані прибутки, вкладаємо кошти і в розвиток сіл. Це – святе! Це, ще раз наголошу, наша світла перспектива…

Власне, у тому, що місцеве керівництво опікується селом і селянами, не раз переконувалися наші журналісти, буваючи в цьому прогресивному господарстві. По-справжньому і на високому рівні відзначали тут влітку хліборобські обжинки з врученням премій і цінних подарунків. Не менш святково відзначили й День працівника сільського господарства. В просторому Будинку культури не було жодного зайвого місця, бо ж до святкування причетна практично кожна селянська родина. Виступаючи перед односельцями, виконавчий директор господарства, він же й головний технолог полів Микола Михайлюк зазначив:

«Наше хліборобське свято - це як данина поваги для тих, хто живе на селі і працює на землі, хто створює ті матеріальні блага, які визначають рівень нашого благополуччя. Згідно з укладеними угодами ми орендуємо 6500 гектарів орних земель у наших 1225 орендарів, з якими справно проводимо розрахунки.

Завдячуючи злагодженій роботі всіх підрозділів за підсумками року отримано валового збору зерна 11532 тонни при середній урожайності 58 центнерів на круг. А пшениця дала по 60 центнерів з гектара. Хоча для нашої зони урожай великий, але це ще не межа. Свідчення тому результати жнивування по другій бригаді, де середній урожай пшениці на площі 820 га становив 67,3 центнера на круг. Насіння соняшнику отримано по 26,1 ц/га.

Однак якщо говорити про економіку і насамперед наші прямі затрати, то через подорожчання на енергоносії, добрива, гербіциди й інше сума витрат зросла майже вдвічі. Але це не завадило нам бути успішними. На минулий рік також закладено надійну основу врожаю – засіяно майже дві тисячі гектарів високоякісним насінням пшениці і ячменю.

Вагомий внесок в загальний успіх зробили керівники і спеціалісти тракторних бригад Олександр Васильович Горбань, Микола Григорович Загорулько, Олександр Анатолійович Малега, Сергій Іванович Тимченко, Олександр Олексійович Срібяник, Віктор Іванович Кругля, Анатолій Іванович Гелетій; механізатори Микола Віталійович Левицький, Микола Іванович Плохий, Володимир Вікторович Зайцев, Анатолій Іванович Гаркуша, Віктор Миколайович Комеристий, Олег Вікторович Варава, Володимир Борисович Синільник, Іван Анатолійович Гелетій, Віктор Павлович Моргуля, Роман Павлович Ступка, Сергій Анатолійович Юденко, а також колективи водіїв, мехтоків, тваринницьких ферм та інших ділянок виробництва.

Значних успіхів досягнуто й по відродженню тваринницької галузі, де постійно збільшується поголів’я великої рогатої худоби, овець, свиней, птиці різних видів. А це значить, збільшується в господарстві кількість робочих місць, що підтверджує генеральну лінію подальшого ефективного реформування і поліпшення добробуту нашого працелюбного колективу.

Спасибі всім за сумлінну працю. А ще велика подяка всім ветеранам виробництва, пенсіонерам, які створювали, а ми продовжуємо зміцнювати економічну і соціальну базу села й господарства. Бажаю всім міцного здоров’я, сімейного добробуту, щастя, миру і добра!

…За традицією всі трудівники господарства були нагороджені на святі грамотами та цінними подарунками. А учасники художньої самодіяльності дарували їм пісні.

Цього ж дня (теж традиційно) урочисто було проведено на заслужений відпочинок вісімнадцятьох працівників господарства, котрі досягли пенсійного віку. Їм висловлювали найкращі слова подяки, про них демонстрували документальні аматорські відеофільми, їм дарували цінні подарунки, пісні і квіти. Склалося справедливе враження: тут уміють славно трудитися на землі і так же цінувати й шанувати працю кожного. Тому й зворотна звитяжна відповідь селян така ж.

Отак би скрізь!

Олександр СВЯТИНА. Дніпропетровська область.

Фото. Генеральний директор ТОВ «Зоря» Ататолій Пучка.

Вшановані пенсіонери Володимир Сподін з дружиною Катериною.

Так у «Зорі» жнивують.