Шановні читачі! Ми потребуємо вашої підтримки!
Dear readers! We need your support!
- На моє переконання, головним гаслом для власників паїв у новій ситуації має бути: «Не поспішати!» - не поспішати продавати свої ділянки. Слід розуміти, що обміняти землю на гроші можна лише один раз. Тому треба ретельно проаналізувати ситуацію на ринку і визначити для себе, що краще - отримувати постійний прибуток від здачі землі в оренду, а згодом передати її у спадок своїм нащадкам, чи продати - раз і назавжди.
Варто зрозуміти принципи ціноутворення, спробувати проаналізувати динаміку росту чи зниження цін на землю тощо. Нагадаю, за останні три роки спостерігається збільшення орендної плати. І кожен рік зростає частка оплати у грошовій формі. Ця тенденція зберігатиметься й надалі. Окрім того, вільний ринок земель має запустити механізм «земельної іпотеки» - надання фінансовими установами кредитів під заставу сільгоспземель. Отриманий фінансовий ресурс дозволить сільгоспвиробниками підвищити ефективність виробництва; сільським господарством стане вигідніше займатися. Як наслідок - зростатиме конкуренція за землі високої якості. Отже, зростатиме і орендна плата як спосіб заохотити селянина здати землю в користування щедрішому орендарю.
- Чи варто очікувати різкого подорожчання землі?
- Не тільки в Україні, а й загалом у світі, земля поступово дорожчатиме - як об’єкт, що не підлягає амортизації та має обмежений ресурс. Проте сподіватися на різкий стрибок цін за землю в нашій країні не доводиться. Так, має зрости нормативна грошова оцінка. Але зі скасуванням мораторію має з’явитися велика кількість пропозицій. Тож ринкова вартість не буде захмарною.
Найвірогідніше, ціна на землю після запровадження ринку сільгоспземель коливатиметься рік-півтора, а потім стабілізується. І вже саме на ту, стабілізовану, ціну варто орієнтуватися власникам. Саме тоді буде зрозуміло - за скільки ділянку можна здати в оренду, за скільки продати. До речі, результати соціологічного дослідження, проведеного у 2010 р. на замовлення Держкомзему в рамках Проекту Світового банку «Видача державних актів на право власності на землю в сільській місцевості та розвиток системи кадастру» Центром соціальних експертиз Інституту соціології НАН України, доводять - більшість землевласників і землекористувачів вибудовують плани, виходячи з того, щоб здавати свої земельні ділянки в оренду і отримувати постійний дохід, а не продавати.
Хоча є і частина українців, що з нетерпінням чекають можливості продати свою землю. Передовсім, це літні люди, які вже не в змозі її обробляти, а діти живуть у місті й не мають наміру працювати на землі. Є й такі, кому терміново потрібні кошти - скажімо, на лікування. Саме вони готові негайно продавати. У такому випадку важливо не прогадати з ціною.
Існує ще один аспект, який може вплинути на вартість земель. Він полягає у створенні в цілому умов доступу іноземних та додаткових вітчизняних інвестицій в аграрний сектор. Маючи в Україні досить якісні земельні ресурси та сприятливі кліматичні умови, за рахунок інтенсифікації сільськогосподарського виробництва, економіка країни могла би значно зрости, особливо за часів існуючої світової продовольчої кризи.
- А чи можлива ситуація, коли будуть бажаючі продати землю, а покупців не знайдеться?
- На будь-якому ринку є товар, на який є попит, а є такий, на який попиту нема. Навіть зараз частина з тих земель, на які досі не оформлено право власності, «нічийними» лишаються тому, що не є привабливими для користування. Очевидно, й надалі вони не користуватимуться значним попитом. Привабливими землями і нині користуються, і далі попит на них збережеться. Пошук потенційного покупця та ефективного господаря на ту чи іншу ділянку міг би взяти на себе Земельний фонд, який може бути створений відповідно до закону про ринок земель.
Скасування мораторію дозволить людям вільно розпоряджатися землею. Але це не тільки нова можливість, але й нова відповідальність - відповідальність за рішення, яке громадяни мають приймати самі. Адже відомо: до заборони на продаж земель сільгосппризначення були випадки, коли люди свої паї віддавали буквально за копійки, а потім дуже шкодували, але повернути їх не змогли. Продати свою землю можна тільки один раз, і без нагальної потреби цього робити не слід.
Матеріал підготовлено в рамках інформаційної кампанії
проекту Світового банку “Видача державних актів
на право власності на землю в сільській місцевості
та розвиток системи кадастру”.
Ви здаєте землю в оренду і хочете змінити строки дії договору або розмір орендної плати. Вам вдалося досягти домовленості щодо цього з орендарем. Як правильно оформити та...
- Отже, що таке «емфітевзис»?
- Термін „емфітевзис” прийшов з римського права – це довгострокове право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб, яке можна продати, успадкувати. При цьому право власності юридично залишається у власника землі, а термін договору не обмежений – тобто його можна укласти хоч на століття.
- Чим відрізняється оренда від емфітевзису?
- Найперше – строком дії угоди. Для оренди це – не більше 50 років, для емфітевзису строк не обмежений. Тобто можна укласти договір як на 25, так і на 100, 500 років, або й на безстроковий термін. Окрім того, користувач, що уклав договір емфітевзису, може продати своє право іншій людині, заповідати, передавати в заставу, вносити до статутного фонду якогось господарського товариства.
- Щодо земель якого цільового призначення може бути укладено договір емфітевзису?
- Оскільки емфітевзис – це право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб, то, за визначенням, мова йде про землі сільгосппризначення. Право емфітевзиса не дозволяє використовувати ділянку не за цільовим призначенням. Відтак, будівництво на ній неможливе.
- Для кого актуальний емфітевзис?
- Передусім – для тих власників земель сільгосппризначення, яким терміново необхідні гроші – наприклад, людина опинилася в критичній ситуації, їй потрібно лікуватися, і єдиним її активом є земля, яку в умовах дії мораторію продати не можна. За договором оренди вона буде отримувати кошти частинами, а за договором емфітевзису – одразу значну суму.
Договір емфітевзису варто укладати тільки тим, хто в майбутньому не збирається обробляти чи в інший спосіб розпоряджатися своєю землею, – усі ці права перейдуть до емфітевта – тобто до того, хто уклав договір із власником ділянки. Зокрема, це літні люди, які не можуть працювати на своїй землі, а також ті, хто їде за кордон, залишаючись громадянином України, чи періодично буває в країні.
- На які кошти може сподіватися власник ділянки, віддаючи свою землю в користування за договором емфітевзису?
- Законодавчо закріплених правил, яким мусить бути розмір плати за договором емфітевзису, немає. Сума визначається за згодою сторін при підписанні договору. Як не прогадати в цій ситуації? Найкраще розраховувати суму, відштовхуючись від розміру ставки орендної плати цієї або аналогічної ділянки за такий же період.
Основою для розрахунку вартості у випадку оренди є нормативно-грошова оцінка ділянки; є також Указ президента, який визначає, що ставка за оренду паїв має бути не менше 3% від нормативно-грошої оцінки, а за оренду земель державної та комунальної власності – не менше розміру земельного податку, але не більше 12%.
Тож якщо ви порахуєте і вирішете, що від самостійного використання ділянки ви отримаєте більше коштів, ніж можете отримати за договором емфітевзису, тоді вам вигідніше самостійно обробляти цю ділянку.
- Як виглядає договір емфітевзису? Які пункти в ньому треба передбачити?
- Слід зазначити, що українським законодавством не затверджено типової форми договору емфітевзису. Тому він може бути укладений в довільній формі. Але має містити всі істотні умови, передбачені для правочинів Цивільним кодексом. Тож за зразок доцільно взяти типовий договір оренди – там відображені всі істотні умови, які слід передбачити й у договорі емфітевзису: термін дії договору, оплата, обов’язки сторін тощо. Раджу чітко зазначити умови та терміни оплати: сплачуються гроші всі одразу чи частинами (як у випадку з орендою); бажано встановити відповідальність за несвоєчасну сплату коштів та передбачити випадки дострокового розірвання договору у разі невиконання його умов користувачем. Ще однією умовою має бути збереження якості землі.
Можна порадити також посвідчити договір у нотаріуса – оскільки нотаріус наділений повноваженнями з перевірки правочинів на відповідність їх законодавству, посвідчуючи документ, він перевірить його на відповідність законодавству.
- Якщо я укладаю договір емфітевзису, скажімо, на 100 років. Чи означає це, що ні за яких умов вже не зможу скористатися своєю ділянкою? Іншими словами: чи можна розірвати такий договір?
- Так, можна. Для розірвання договору можуть бути декілька причин. По-перше, договір може бути розірваний за згодою сторін. По-друге, його можна визнати недійсним, якщо він був укладений з порушеннями, – скажімо, через представника, який не мав на це повноважень. По-третє, якщо не виконувалися умови договору однією зі сторін. Наприклад, несвоєчасно сплачувалися кошти, погіршено якість грунтів чи порушено цільове використання ділянки.
Треба пам’ятати, що ви маєте попередити іншу сторону про свій намір розірвати угоду за один рік до моменту розірвання договору.
Окрім того, власнику доведеться повернути гроші, які він отримав наперед за передачу права користування ділянкою. Зрозуміло, може статися, що ці кошти вже витратили чи не можуть повернути одразу. Передбачаючи це, в договорі варто прописувати додаткові умови про забезпечення зобов’язань. Наприклад, що особа, яка користується земельною ділянкою, продовжуватиме користуватися нею, поки власник не розрахується за своїми зобов’язаннями.
Повернути право користування власною ділянкою ви зможете також у разі, якщо це право буде виставлене на продаж. Тоді власник має переважне право перед іншими особами придбати його – за ціною, що оголошена для продажу. Якщо власника не попередили про продаж права користування його ділянкою, він може вимагати через суд визнати продаж недійсним.
- Чим ризикує власник земельної ділянки, укладаючи договір емфітевзису?
- Що користувач використовуватиме ділянку не за цільовим призначенням, і це може бути потрактовано інспектором як порушення закону.
- Як зареєструвати договір емфітевзису?
- За законом, приступати до використання ділянки за договором емфітевзису можна лише після його державної реєстрації в територіальному органі земельних ресурсів. Однак до початку цього року реєструвалися лише державні акти та договори оренди, а питання реєстрації договорів емфітевзису врегульовано не було. Із 1 січня 2011 року набула чинності постанова про порядок ведення Поземельної книги, яка, нарешті, врегулювала реєстрацію речових прав, в т. ч. й договору емфітевзису. Тож можна сказати, що лише з цього року, після врегулювання на законодавчому рівні, відкрито можливість для використання права емфітевзису.
- Хто має взяти на себе реєстрацію – власник чи користувач?
- Усе це лягає на плечі того, хто бере ділянку в користування – він має віднести договір до територіального органу земельних ресурсів та здійснити там його державну реєстрацію.
Матеріал підготовлено в рамках проекту Світового банку
“Видача державних актів на право власності на землю в сільській місцевості та розвиток системи кадастру”.
ЯК ЦЕ МАЄ ПРАЦЮВАТИ
Середня вартість кредитів цієї фінустанови, за прогнозами заступника голови Держземагентства, становитиме 10% річних у гривні. Порівняно з нинішніми кредитами під 25-27% річних – це великий крок уперед. Тож розраховують, що створення такого банку безумовно дозволить прискорити обіг коштів і зміцнити платіжну дисципліну в аграрному секторі економіки.
За словами Миколи Калюжного, іпотечний аграрний банк, або як його ще називають, земельний банк, буде тісно пов’язаний із Земельним фондом – спеціалізованою державною установою, яка опікуватиметься обігом земель сільгосппризначення в країні. Її створення передбачає законопроект «Про ринок земель». Ця установа не матиме права займатися сільськогосподарським виробництвом, проте матиме можливість, купувати-продавати землі сільгосппризначення, здавати їх в оренду, поповнюючи в такий спосіб державний бюджет та формуючи капітал для аграрного банку.
Ще один механізм отримання фінансового ресурсу для формування капіталу аграрного банку – випуск цінних паперів. Микола Калюжний пояснює: «Фонд – розпорядник державних земель - заставляє ці землі в банк. У свою чергу аграрний банк випускає цінні папери, виводячи їх на фондовий ринок. Наприклад, випустили облігацій на 300 млрд. грн., отримали живі кошти для кредитування аграрного сектору країни. У держави зараз немає можливості задовольнити кредитний попит сільського господарства. Проте ми добре розуміємо, що продукти харчування були і будуть важливим стратегічним товаром, і Україна має сприятливі природні умови для його виробництва. Багато країн готові витрачати великі кошти, аби гарантувати власну продовольчу безпеку. Наші землі не впадуть у ціні. Навпаки, найближчим часом тільки зростатимуть. Тож діяльність аграрного банку просто приречена бути успішною».
ТРІШКИ ІСТОРІЇ
Нагадаємо: після розвалу СРСР кредитування сільського господарства практикували, зокрема, банки "Україна", "Аваль", "Приватбанк" та інші. Проте практика не була успішною. Причиною невдалої кредитної співпраці аграріїв та банкірів більшість експертів називали відсутність ефективного господарювання на землі. Банки постраждали, передусім, від того, що кредитували сільгоспвиробника, не забезпеченого землею, зі старою технікою, яка дісталася у спадок від Союзу. Тепер ситуація змінилася. Банки бачать іншого позичальника – сучасного аграрія з хорошим технічним забезпеченням. Але повноцінній співпраці не сприяє відсутність вільного ринку земель сільгосппризначення.
Питання про створення аграрного банку почали порушувати одночасно з розмовами про можливість скасування мораторію на продаж земель сільськогосподарського призначення. Юлія Тимошенко у 2009-му році говорила про необхідність створення аграрного банку, що кредитуватиме селян на строк від п’яти до десяти років, а головне — не більше ніж під 5-7% річних. Термін створення аграрного банку уряд Тимошенко, нагадаємо, призначав на березень 2010-го року.
ЯК ЦЕ ПРАЦЮЄ В СУСІДІВ
Країни Євросоюзу своє сільське господарство підтримують. Передусім, для підвищення його конкурентоздатності. Фінансова підтримка спрямовується, найперше, на модернізацію, технічне, технологічне переоснащення сільського господарства, запровадження інноваційних та енергозберігаючих технологій в агробізнесі. Виділені кошті – а це, зазвичай, значні суми, - підлягають не лише спеціальному режиму управління, але й публічному та парламентському контролю. Однак спеціалізованих державних аграрних банків, як правило, немає. Є комерційні банки, які сільськогосподарські кредити видають в середньому під 2-4 відсотка.
А от у державній компетенції перебувають спеціальні інституції — так звані Гарантійні сільськогосподарські агенції або фонди. Наприклад, у Польщі — це Агенція реструктуризації та модернізації сільського господарства; у Чехії – Підтримуючий і гарантійний сільськогосподарський та лісогосподарський фонд (ПГРЛФ), створений урядом країни ще в 1993 році. На його прикладі й розглянемо принцип роботи таких фондів.
Головне їх завдання - нефінансова підтримка сільськогоспвиробників при отриманні кредитів. Її здійснюють шляхом надання гарантій, субвенційної оплати частини отриманих кредитів; покриття частини (в Чехії – до 70%) платежів за кредити і прямих субвенційних виплат та фінансування. Філософія такої установи – ефективно і тривалий час забезпечувати для сільгоспвиробників прийнятний режим доступу до фінансових ресурсів, у тому числі інвестиційного характеру. Фонд не надає кредитів або іншої прямої допомоги ні самостійно, ні за участі своїх операторів. Його клієнти самі займаються пошуком можливого банку-кредитора. Наприклад, мережа фінансових установ, з якими співпрацює ПГРЛФ, досить велика – понад 50 банків. Кожен із них — потенційний кредитор за кредитними лініями ПГРЛФ. Спільно з клієнтом він може доопрацьовувати запропонований бізнес-план, але обов’язково узгоджує свої кредитні дії з фондом.
Фінансова ж підтримка фонду здійснюється у формі банківської гарантії при отриманні кредиту – в рамках трьох основних програм. Програма «Виробництво», спрямована на поповнення власних фінансових ресурсів, що використовуються на виробничі цілі; «Сільський виробник» забезпечує довготривале фінансування перспективних проектів, націлених на підвищення ефективності та реструктуризацію сільськогосподарських підприємств; програма «Сервіс» підтримує інвестиційний розвиток сервісних обслуговуючих підприємств.
Поза сумнівом, у нас також держава має підтримувати вітчизняного сільгоспвиробника. Аби цей намір не звівся до «підтримки обраних», механізм має бути ретельно продуманим, законодавчо прописаним і протестованим. На думку експертів, функції аграрного банку, поза сумнівом, ще потребуватимуть додаткового доопрацювання та апробації в умовах нашої банківської системи.
Матеріал підготовлено в рамках проекту Світового банку
“Видача державних актів на право власності на землю в сільській місцевості та розвиток системи кадастру”.
Взагалі-то час уже українцям звикнути до спекулятивних викрутасів ринку. Періодично з полиць магазинів і навіть з базарних прилавків зникає той чи інший товар, що мотивується його дефіцитом....
Свого часу, десь наприкінці вісімдесятих, був ухвалений закон про пріоритетний розвиток села. Відомо, що подія ця відбулася з огляду на продовольчу скруту, яка невідворотно наближалася. Відтоді ще...
Чому до цього часу мешканці Горьківської сільради не мають земельних паїв?
У той час, коли основна маса українських селян думає про те, як розпорядитися паєм у разі відміни мораторію на продаж...
У неділю, 6 лютого, в Єлизаветівці Петриківського району сталася надзвичайна подія. 29-річному Олексію Ковальову, в якого стався раптовий напад епілепсії, дружина і сусіди впродовж 40 хвилин надавали...
Ви, мабуть, як і я, не дуже вірите запевненням влади, що буде забезпечено справедливий розподіл пенсійних коштів. На мій погляд, це чергова казка для знедолених людей. Один із проявів цієї справедливості...
Дискусії щодо необхідності скасування мораторію на продаж земель сільськогосподарського призначення розгоралися і за попередньої влади, однак досі перспектива відкриття ринку землі здавалася...
В Україні, на землях сільськогосподарського призначення укладено близько 4 млн. 600 тис. договорів оренди. Важливою складовою кожного такого договору є його економічна частина. Іншими словами, та частина,...
Нові державні акти на право власності на землю передбачають таку інформацію про вашу ділянку, як кадастровий номер. У старих актах він передбачений не був, однак зараз власників, фактично, зобов’язують...
Ще 2006 року, 23 березня, у «Сільських новинах» була надрукована стаття Володимира Ніколаєнка «Пожити б у до революційній Росії», тобто в Російській імперії, до складу якої входила і Україна. Пожити...
Саме про якість йдеться у наступному зверненні. Воно від жительки Китайгорода Царичанського району Марії Науменко: «Про «якісне» обслуговування не можна говорити без сліз. Десять днів довелося жити без світла, бо в електромонтерів не було ні дроту, ні навіть ізоляційної стрічки. Аж коли купила, тоді й замінили. Я дитина війни, та досі в жодній з принесених квитанцій це не було враховано. Є помилки в обрахунках від 5 до 45 копійок на користь компанії. Отака «рахуба» по-новому. Просила в Царичанському РЕМі – видайте розрахункову книжку, мені з нею набагато зручніше! Кажуть, що заборонено видавати. Чому? Ким? Тепер усім, хто не хоче виглядати їхніх папірців, доводиться робити копії книжок на ксероксі».
Дивно, що «Дніпрообленерго» монопольно обирає спосіб розрахунку. А він за діючими «Правилами користування електроенергією для населення» може здійснюватися і за допомогою розрахункових книжок. Тут обов‘язково треба враховувати думку споживачів.
- Книжки не дали, сказали – носитимеш папірці, - розповів учасник війни Микола Орел з цього ж села. – Принесли рахунок – оплатіть 46 кВт на суму 10,36 гривень. Так це ж виходить по 22,5 коп., а де гарантована державою пільга? Це мучить мене. Нащо ж нам отак голову морочити на схилі літ? Виходить, на ходу йде шахрайство. Я 1924 року народження, довелося пережити голодомори, війну... Вважаю, пільгу нам дала держава за оце все. За майже безплатну працю. А тепер видурюють з нас гроші – і нікого з наших обранців це не турбує.
До речі, ця насправді велика для багатьох жителів сіл Дніпропетровщини проблема ще не стала предметом обговорення в жодній з районних чи сільських рад. А вона того таки варта. Знають про неї і в Дніпропетровській облраді, і в обласній адміністрації, куди мешканці Царичанського району направили колективні звернення. Та відповідь надійшла лише від в.о. керівника департаменту ВАТ «ЕК «Дніпрообленерго» С. Скосара: «Компанія не планує повернення до розрахункових книжок. Розробляється новий проект «Правил». У ньому передбачені розрахунки за спожиту електроенергію лише за допомогою повідомлень».
Отакої… Вочевидь, є надія на Кабінет Міністрів України, який, можливо, не затвердить такий проект Правил. Та ще на кожного абонента – не підписувати договір з РЕМом на підставі нових Правил. Щоб убезпечити себе, чого доброго, від можливих санкцій.
Якось парадоксально у нас в Україні виходить. Влада на словах начебто шанує ветеранів. На ділі – видно з розповідей, як.
- Люди зараз нікому не потрібні,- почув у дорозі від супутниці-пенсіонерки. – Хазяїн – цар і Бог. А людей мають ні за що. Все – він, хазяїн. На нього – хоч Богу молись, мий ноги і юшку пий…
Тож і не дивно, що Україна входить у четвірку країн, громадяни яких найбільше позиваються до своєї держави. Невеселе «лідерство». До речі, не лише діючі, а й нові закони почасти містять норми, які ігнорують права громадян. Ось рядки зі звернення ветерана праці Миколи Дмитренка з Магдалинівського району:
- Майже все життя відпрацював на газоні-самоскиді в колгоспі. Як тільки десь будується дорога – нас одразу туди. Возити каміння з кар‘єру, пісок… Робили за копійки, і пенсія, не вам говорити, ви знаєте, яка… Єдина пільга – звільнення від транспортного збору. Та з нового року його вводять у вартість бензину. То мені й таким, як я, що, на АЗС їхати і посвідчення показувати? Хто на них зважатиме? Чому про цю єдину пільгу сільським ветеранам і не згадують?
Справді, є такий казус, допущений нашими законодавцями. Новий Податковий кодекс транспортний збір вводить в акциз на бензин. На 1 л пального це дорівнюватиме близько 50 коп. Але як саме буде врахована існуюча пільга ветеранам праці – невідомо. А про неї годилося б подумати до підписання документу.
Теж саме і в Житловому кодексі - за невчасну сплату компослуг планують накладати штраф. Люди добрі, та віддайте ж спочатку народу заощадження! Або погасіть їх компослугами. До того ж причини несплати можуть бути різними – хвороба, безробіття тощо. Неважко передбачити, що штрафи призведуть до втрати житла. А де ж гарантовані Конституцією «гідні умови життя»?
А Трудовий кодекс у новій редакції суттєво звужує права працюючих. Зростає число підстав для звільнення, збільшується аж до 12 годин робочий день. Нещодавно координатор парламентської більшості Михайло Чечетов заявив:
- Страйкують – нехай, ми будуємо демократичну Україну.
Що ж, намір, можливо, і добрий. Але ж до думки громадян України, в тому числі селян, варто дослухатися, бо свого часу більшовики теж будували «рай на землі» лише за власним сценарієм. Чим це закінчилося, відомо – 27 листопада вшановуємо пам‘ять жертв Голодомору – геноциду, 9 Травня – пам‘ять тих, хто загинув у Другій Світовій… Хоча б з огляду на ці пережиті страхіття варто зважати на думку людей.
На однобокість політики, яка проводиться зараз, вказує і учасник Толоки інтелігенції України («ТІК») Сергій Пантюк:
- Зараз всі ознаки надзвичайно сильної політичної кризи. Влада чим далі, тим дужче намагається нагнути народ України. З дрібного підприємця пробують витиснути все. Але ж коли в людини видирають з рота, вона кусає… От чому зараз такий сильний спротив іде, і гасла цього Майдану радикальніші, ніж Майдану-2004 р. Якщо ви і справді хочете підняти економіку України – робіть це. Виводьте свої мільярди з офшор, ми – свої 700 гривень кладемо. Працюймо!
Що ж, рецепти виходу зі скрути завжди є, а нестатки теж гуртують націю.
Григорій ДАВИДЕНКО.
Дніпропетровська область.
Як зазначив Павло Шандиба, кількість виборців, які взяли участь у голосуванні 31 жовтня поточного року, становить 1 млн. 104 тис. 646 громадян.
За результатами голосування, п’ятірка місцевих організацій партій, що отримали три і більше відсотків голосів виборців, залишилася незмінною. Зокрема, Партія регіонів набрала 40,53%, “Батьківщина” - 9,55%, “Сильна Україна” - 9,52%, Комуністична партія України - 6,76%, “Фронт змін” - 6,29%.
Помітку у графі “Проти всіх” у виборчому бюлетені поставили 10,2% виборців. Недійсними визнано 3,13% бюлетенів.
Отже, квоти депутатів обласної ради, обраних за партійними списками, розподілилися наступним чином: Партія регіонів отримала 39 депутатських мандатів, “Батьківщина” і “Сильна Україна” - по 9 мандатів, Комуністична партія України - 7, “Фронт змін” - 6.
- Що стосується виборів депутатів обласної ради в мажоритарних округах, - повідомив Павло Шандиба, - обласна виборча комісія отримала протоколи з мокрими печатками з усіх міст та районів області. Відповідно до них, обраними вважаються депутати: від Партії регіонів - 53 особи, від Комуністичної партії України та “України майбутнього” - по 4, від “Сильної України” та Народної Партії - по 3, від “Громади” - 2 і від “Фронту змін” - 1 особа.
Таким чином, представництво партій у новому складі Дніпропетровської обласної ради VI скликання має наступний вигляд: Партія регіонів - 92 депутати, “Сильна Україна” - 12, Комуністична партія України - 11, “Батьківщина” - 9, “Фронт змін” - 7, “Україна майбутнього” - 4, Народна партія - 3 та “Громада” - 2.
ЗВАЖАЮЧИ на чималу кількість дорожньо-транспортних пригод, учасниками яких ставали водії скутерів, а також неможливість ідентифікувати ні транспортний засіб, ні його власника в разі аварії, було запроваджено обов’язкову реєстрацію мопедів. А їх власників зобов’язали отримати водійські права новоствореної категорії А1.
До 1 листопада 2010 року громадянам дозволили реєструвати мопеди без документів, що посвідчують правомірність їх придбання (якщо вони були придбані до кінця 2009 року). На сьогоднішній день, повідомив старший інспектор відділу РЕР УДАІ ГУ МВС України в Дніпропетровській області, майор міліції Юрій Підопригора, в області зареєстровано 7663 транспортні засоби відповідної категорії (до слова, 2494 з них пройшли процедуру реєстрації в останній тиждень відведеного строку).
Тим, хто не встиг оформити документи до 1 листопада, так би мовити, за ліберальною схемою, тепер потрібно принести до ДАІ вантажну митну декларацію та довідку-рахунок, аби підтвердити, що транспортний засіб було придбано законним шляхом.
За реєстрацію мопеда до каси доведеться сплатити 136 грн. 25 коп. Плюс 200-250 грн. коштуватиме експертний огляд транспортного засобу. Ще близько сотні доведеться викласти за страховий поліс. Ігнорувати процедуру в Державтоінспекції не радять, адже штраф за керування скутером, незареєстрованим в установленому порядку, становить 150-250 грн. Якщо спіймалися вдруге за рік, розмір штрафу складе 250-510 грн. або ж 30-40 діб громадських робіт. Суворе покарання чекає й на того, хто сяде за кермо скутера без водійського посвідчення. Розмір стягнення тут дорівнюватиме 510-595 грн.
До речі, що стосується прав, далеко не всі місцеві автошколи отримали ліцензії на підготовку водіїв категорії А1. Але навіть на скромну пропозицію попиту поки що немає. За словами майора Юрія Підопригори, до сьогодні на Дніпропетровщині не зареєстровано жодної групи, де навчалися б власники мопедів. Більш за все, відсутність бажаючих зумовлена вартістю курсів - 500-1000 гривень. Крім того, закінчивши навчання, доведеться розкошелитися на пластикові права (близько 450 грн.) або ж тимчасовий талон (без терміну дії) на право керування транспортним засобом категорії А1 (161 грн.). Легше тим, хто вже має права категорії А. Такі водії можуть їздити на скутері чи мопеді, доки не замінять водійське посвідчення.
Отож, найскромніший кошторис операції під умовною назвою “Узаконь свій мопед” становить 1097-1936 грн. А тепер згадайте, скільки ви віддали за свого залізно-пластикового коня?..
Піддавати критиці саме нововведення щодо реєстрації популярних нині транспортних засобів, які, безумовно, є повноцінними учасниками дорожнього руху, не доводиться. Неприйнятною залишається вартість даної процедури, зважаючи на рівень доходів їх власників. Вочевидь, доведеться українським селянам знову пересідати на старі-добрі велосипеди…
Юлія ДУЛАНОВА.
ПРО ОДНУ з “ноу хау” виборчих комісій варто згадати окремо. Про неї розповідає кандидат на посаду петриківського селищного голови, голова Народної ради Петриківщини Анатолій Лисенко: “Зареєстрували мене у Петриківській СТВК 6 жовтня, а 20-го, в четвер, після обіду, вручили дві постанови - одну з попередженням “про недостовірність відомостей, наведених у декларації”, другу - про зняття з реєстрації. Звертаюсь до голови комісії Петра Козина, посилаючись на п. 3 ст. 43 Закону України, який недвозначно говорить: “Помилки і неточності в декларації не є підставою для зняття кандидата з реєстрації”. “Ой, то ж ми не дочиталися! - вигукнув голова. - Але ж тепер наше рішення може скасувати лише суд”. Звернувся до Петриківського райсуду в суботу, та він не працює… А термін оскарження рішень ТВК - два дні. Так в результаті порушення закону мене відсторонили від виборів”.
Чи можна це порушення назвати “незначним”? Вочевидь, що ні, бо внаслідок нього жителі Петриківки не знайшли прізвища лідера виборчої кампанії серед кандидатів. Можливо, саме це і стало однією з причин надзвичайно низької явки виборців Петриківщини - за попередніми даними, з 21 тисячі виборчі бюлетені взяли до рук ледве більше 8 тисяч чоловік! А голосували мешканці краю так само, як і всієї Дніпропетровщини – найбільше за партію влади. Одна із моїх знайомих так прокоментувала це: “Чи їм пороблено, чи що? Вже й газ уполовину підняли, і пенсійний вік збираються - нічого не допомагає, голосують за те саме…”
До речі, одним із показників демократичності суспільства є можливість опозиції прийти до влади. На Петриківщині це трапилося в Єлизаветівці. За попередніми даними, громада обрала своїм головою молодого Максима Голосного, одного з ініціаторів акції “Поверніть народу котлован”.
У Царичанському районі майже всі кандидати від влади стали сільськими головами. До речі, один з них, китайгородський мер Сергій Марченко публічно образився на автора цих рядків за наведені у публікації побоювання партійних лідерів, що у Китайгороді готується фальсифікація виборів. Як з‘ясувалося, Сергій Дмитрович дарма надував щоки - офіційні спостерігачі зафіксували, що Китайгородська СТВК таки сфальшувала текст виборчого бюлетеня на користь … нього! Адже ст. 66 Закону “Про вибори” говорить: “Прізвища кандидатів у одномандатних округах зазначаються в алфавітному порядку”. Таким робом прізвище “Марченко” з належного йому серед кандидатів другого місця записали… на перше. Вочевидь, щоб виборці, бува, не помилилися… Таку ж “інновацію” було застосовано і з кількома кандидатами Китайгородської сільської ради. Звісно ж, ніхто не повірить, що багаторічний голова Китайгородської СТВК, а нині її член Микола Смик “не дочитався” Закону про вибори. Мабуть, через це в селі й кажуть: “Доки в ТВК сидить Микола Харитонович, доти Марченка не зрушиш…”
Наведені порушення виборчого законодавства, певно ж, далеко не всі із застосованих. Щойно в радіоефірі депутат Верховної Ради попередніх скликань Борис Беспалий зазначив: “Закон про місцеві вибори виписаний так, що влада може маніпулювати деталями виборчого процесу, як їй заманеться. Увесь виборчий закон є зручним для влади і незручним для громадян. До всього українці продемонстрували байдужість до виборів - половина не прийшла на них. Зараз наступає період перевірки влади на щирість. Якщо у найближчі півроку не відбудеться рішучих кроків до покращення життя людей, можна сказати, що ця влада така ж бездарна, як і попередня”.
Що ж, півроку - не такий вже й тривалий період. Саме він і покаже, навіщо влада докладала надмірних зусиль для суттєвого примноження власних рядів. Для покращення, певно ж, життя. Відкритим залишається лише питання - чийого?
Григорій ДАВИДЕНКО.
Дніпропетровська область.
ЯК ЗАЯВИВ прем’єр-міністр Микола Азаров ще недільного вечора: “У нормальній європейській країні, якщо на вибори приходить відсотків 20-25, то це вважається дуже гарним показником. Якщо в нас прийде 50%, це означатиме, що, за європейськими мірками, це дуже високий результат”. Добре, коли бачиш лише те, що хочеш бачити…
Спостерігаючи за ходом виборів у селищі Ювілейному Дніпропетровського району, важко було не помітити: переважна більшість тих, хто 31 жовтня прийшов на дільниці - люди похилого віку, котрі, хай там що, звикли виконувати свій громадянський обов’язок. Одна бабуся, зайшовши до кабінки, вголос розмірковувала: “Так на кому ж тут хрест поставити?”. І цим влучним запитанням “поставила діагноз” усьому процесу.
“Вибори до виборів” - так називає опозиція те, що відбулося в країні. Використання адмінресурсу, створення партій-клонів, залякування кандидатів, парадоксальні випадки, коли представники певної політичної сили агітували за своїх конкурентів, монолітність виборчих комісій - явища хай і не задокументовані, та все ж реальні. За таких обставин, до фальсифікацій безпосередньо на виборчих дільницях можна було й не вдаватися. Проте…
- Я зацікавлений у тому, щоб вибори пройшли чесно, - коментує кандидат на посаду голови Ювілейної селищної ради від Політичної партії “Сильна Україна” Ігор Марусиченко. - Та, на жаль, доводиться фіксувати деякі порушення. Зокрема, майже на всіх виборчих дільницях столи розміщені таким чином, що це перешкоджає роботі спостерігачів. А це наштовхує на думку, ніби комісіям є що приховувати. Ще вразило, коли сьогодні голосував, що спостерігач від правлячої партії прийшов на дільницю у нетверезому стані й почав “качати права”. Як можна делегувати таку людину представляти інтереси партії?
- Обурило ставлення членів виборчої комісії до спостерігачів, котрі представляли на дільницях різні політичні сили, - додав спостерігач від “Сильної України” Сергій Охлопков. - Вони ніби ображалися на нас за те, що ми намагаємося контролювати процес. Але ж це нормальна практика не лише для України, а й для всього цивілізованого світу. Вибори - це дуже серйозно, від їх результатів залежить майбутнє цілої держави. Волевиявлення має відбуватися відкрито та демократично.
На результати виборів до місцевих рад певною мірою вплинув вік електорату. По-перше, як довелося почути від колеги, деякі члени виборчих комісій на нарікання стареньких щодо кількості бюлетенів та дрібний шрифт у них, дозволяли собі підказати людині, де саме їй треба поставити галочку. У бік якої партії спрямовували порушники закону симпатії виборців, здогадатися не важко. 
По-друге, роль зіграло місце партії у списку. Не маючи особливого бажання розбиратися, люди часто-густо ставили відмітку навпроти першої позиції.
- Ні, я аби за кого не проголосую, - заперечила літня жіночка, що довго вивчала бюлетені перш ніж зайти до кабінки. - Шукала свою партію. Я її завжди підтримую і переживаю, щоб вона пройшла.
Але така принциповість, як з’ясувалося, притаманна не всім. Шістдесятитрирічний Володимир Олександрович зізнався:
- На вибори ходжу, та я вже нікому з них не вірю. Поставив хрестик навпроти тих, кого знаю. Все одно буде так, як їм потрібно. Від простої людини вже нічого не залежить.
Не поділяє такого песимізму мешканка Ювілейного, молода мама Мар’яна.
- Я не маю права ігнорувати вибори, адже голосую за майбутнє своєї донечки Маргарити, - зауважила жінка.
Офіційні дані щодо явки виборців на дільниці та результати голосування будуть оголошені не раніше п’ятого і не пізніше десятого листопада. Проте попередні підрахунки, зазвичай, мало відрізняються від кінцевих. Тож висновки робити вже можна - і народу, і його “слугам”.
Юлія ДУЛАНОВА. Фото автора.
Богдан ПРЕС-БУЛАТ.
м. П‘ятихатки,
Дніпропетровська область.
Р.S. Коли матеріал вже був підготовлений до друку, від автора зажадали довідку про сплату компослуг за опалювальний сезон і копії трудових книжок - його та дружини.
ЧОТИРНАДЦЯТОГО жовтня Царичанська ТВК затвердила список членів дільничних комісій. І лідери опозиційних сил… не побачили в їхніх лавах чимало своїх представників. Голова Царичанської районної організації КПУ Віталій Клімович говорить:
- Згідно з новим законом можливості партій обмежені лише одним членом ДВК. Від Компартії не затвердили аж п’ять чоловік - на дільницях у Шарівці, Залелії, Царичанці й обох - у Китайгороді. Закон хитро говорить: “при призначенні враховується досвід роботи”. На підставі цього у Шарівці жінку, яка була головою комісії на минулих виборах, не затвердили членом ДВК. Видно, в Царичанській ТВК не люблять людей принципових. Оце така “демократія по-царичанськи”.
Подібне бачення подій і у керівника виконкому Царичанської районної організації “Нашої України” Ніни Трень:
- На нашого кандидата на посаду ляшківського сільського голови Лідію Маслак діюча влада чинить тиск з вимогою знятися з реєстрації. Та за це існує кримінальна відповідальність! Царичанська ТВК відмовила в реєстрації дев’ятьом кандидатам від “Сильної України”, за плечима яких є досвід участі в ДВК, навіть… не обговорювала. Залишилися без представництва комісії у Китайгороді, Ляшківці, Шарівці. Тому на деяких дільницях все керівництво - від партії влади. Все це робиться навмисне. Переконана, що в Ляшківці та Китайгороді готуються масштабні фальсифікації, запобігти яким можна лише скасуванням тенденційної постанови Царичанської ТВК від 14 жовтня ц.р.
Ось така ситуація. З одного боку Президент запевняє світ, що в державі відбудуться “прозорі, чесні вибори”, з іншого – деякі партії не допускають в дільничні комісії. До речі, в Царичанській ТВК не зареєстрували і членів ДВК від тих, хто самовисунувся, зокрема у Китайгороді.
Чи й справді це шлях до масштабних фальсифікацій? На жаль, подібне на території району вже було - в 2004-му зафіксовані результати голосування в другому і третьому турах президентських виборів з кількаразовою відмінністю. У 2006-му на ДВК в Рудці винесли і спалили бюлетені, а центральна ДВК Царичанки дві доби “підраховувала” результати волевиявлення… блукаючи селищем.
До всього Царичанська ТВК ще й грубо порушила статтю 23 Закону про вибори “Порядок утворення дільничних виборчих комісій” - дільничні комісії утворила 14 жовтня 2010 року, а рішення про це в районній газеті “Приорільська правда” оприлюднила 16-го. А пункт 7 згаданої статті недвозначно говорить: “Рішення про утворення дільничної виборчої комісії оприлюднюється територіальною виборчою комісією, що утворила дільничну виборчу комісію, з відомостями про її склад у місцевих засобах масової інформації… не пізніше наступного дня з дня утворення дільничної виборчої комісії”. Що, в Царичанській ТВК не знають Закону про вибори? Та навряд. А якщо знають, то чому не виконують? Що саме заважає?
Певно ж, Центральній виборчій комісії годилося б детальніше проаналізувати “роботу” Царичанської територіальної, щоб мати повне право на вислів усьому світу “в Україні порушення виборчого законодавства мають несистемний характер”…
Григорій Давиденко.
