Прийшов і Ісус, щоб прийняти хрещення. «Іоан же утримував Його і говорив: «Мені слід хреститися від Тебе, і чи Ти приходиш до мене?». Але Ісус сказав йому у відповідь: «Залиш тепер, адже так належить нам виконати всяку правду», тобто виконати те, що повинні будуть віднині виконувати послідовники Ісуса Христа, за Його прикладом. Потім Спаситель, увійшовши у води річки Іордану, прийняв хрещення від Іоанна. Коли ж Христос виходив з води, небо над Ним відкрилося і явився Дух Святий у вигляді голуба, і чутно було голос з неба: «Сей є Син Мій улюблений, в Якому Моє Благовоління».

Таким чином, в цей день не тільки Ісус Христос вперше явився світові, щоб після цього почати вчити народ. У момент хрещення разом з Христом через голос Отця і образ голуба явилась людям, які зібрались на березі Іордану, вся Свята Трійця – Бог Отець, Бог Син, Бог Дух Святий. Тому описана подія (Єв. від Матфея, 3.14, 15) називається не тільки Хрещенням Господнім, а також і Богоявленням.

Напередодні Водохрещі святкується «голодна кутя» або другий Святвечір. Увесь цей день віруючі люди постують, сідають вечеряти, коли вже засяє вечірня зоря. Після вечері всі кладуть свої ложки в одну миску, а зверху – хлібину, «щоб хліб родився». Чия ложка вночі «сама перевернеться», той умре першим. Кутю, яка залишилася після вечері, виносили курям – «щоб добре плодилися». У цей вечір діти щедрують.

Ще за тиждень до Водохрещі парубоча громада прорубувала на річці ополонку, випилювала з льоду хрест, ставила його над ополонкою і обливала буряковим квасом, щоб був червоний. Біля Хреста будували – теж з льоду – престол. Все це оздоблювали аркою з хвойних гілок – «царські врата».

Ранком у церкві відбувається богослужіння. По богослужінню весь народ йде процесією на річку до хреста. Попереду несуть дерев’яний церковний хрест і хоругви, хор співає «Голос Господній…», за хором іде священик, приклавши золотий хрест до чола, а за священиком – народ. До річки на Водохрещу йдуть усі: старі, молоді, діти. Кожен несе із собою посудину на воду. Хлопці ще несуть із собою голубів, а мисливці – рушниці, заладовані клейтухом. 

На річці, біля хреста, весь похід зупиняється і стає великим барвистим колом. Після недовгої відправи священик занурює в ополонку хрест, а в цей час хор голосно співає: «Во Йордані крещающуся Тобі, Господи…» У цей момент мисливці стріляють з рушниць, а хлопці випускають голубів, які хмарою літають над «Йорданню». 

Коли вже воду освячено, люди підходять до ополонки і набирають у свій посуд води. Вдосвіта повертаються люди до своїх хат. Поки мати подасть на стіл їжу, батько бере з-за образу Божої Матері пучок сухих васильків, змочує їх у свяченій воді і кропить все в хаті та в господарстві; потім бере крейду і пише хрести на образах, сволокові, дверях і миснику. Управившись із цим, батько сідає за стіл, а за ним і вся родина. Перед їжею п’ють свячену воду. По обіді дівчата бігають до річки вмиватись в «йорданській воді» – «щоб були рожеві лиця». Істинно віруючій людині слід запастись цілющою хрещенською водою.

Вважалося, що купання в освяченій ополонці дасть здоров’я тілу, жвавість духу і вижене з людини нечисту силу. Якщо перед обідом на Водохрещу господиня місить тісто на пироги, то, витягнувши руки з тіста, не обтирає їх, а йде в сад і обв’язує яблуневе дерево соломою, примовляючи: «Щоб яблука родили такі добрі і м’які, як тісто».