Олійноекстраційний завод «Солома» ввірвався на олійно-жировий ринок України у 2010 році. Хоча його співзасновники Євгеній Яровий та Юрій Паламарчук і раніше займались цим бізнесом ще з 1995 року: закупляли сировину, здавали її на заводи, продавали посередникам. Та в якийсь період вирішили, що цю вже звичну роботу треба переводити на більш серйозний професійний ринок. В обох було велике бажання довести, що вони можуть зробити більше, аніж було до цього.

ДЛЯ ПОЧАТКУ вивчили олійний ринок Дніпропетровської та сусідніх з нею областей і з’ясували, що треба заповнити нішу виробництва олії з макухи. Треба було також підібрати місце для нового підприємства. Воно мало б відповідати кільком критеріям – зокрема, зручне географічне розташування з під’їзними дорогами і бажано залізницею. А оскільки на календарі вже далеко не дев’яності роки, коли кинутих напризволяще територій було скільки завгодно, довелось розглянути небагато варіантів. Зупинились на колишній базі нафтопродуктів у Верхівцевому, важливому залізничному вузлі. Територія чимала з двома ангарами. Правда, після дощу сюди під’їхати було проблематично, оскільки колись якийсь місцевий архітектор так спланував дорогу біля нафтобази, що вся вода стікала саме сюди. «Руки є, голова є, все зробиться, хоча й не зразу», - подумали Євгеній Яровий та Юрій Паламарчук і впряглися у роботу.

Кадри вирішують все?

Поки тривали всі узгодження з документацією, проектними роботами з будівництва ділянки екстракції, співзасновники підшукували свою команду виконавців. На посаду директора кращої кандидатури, ніж Олександр Жердьов вони не бачили. Випускник Дніпродзержинського індустріального інституту понад 20 років працював на Дніпровському крохмало-патоковому комбінаті майстром та начальником ділянки рафінації кукурудзяної олії. А ось інших фахівців довелось запрошувати навіть з Кіровограда. Та згодом виявилось, що краще взяти місцевих та навчити їх. Що і було зроблено.

Як зізнається Євгеній Яровий, хороших спеціалістів важко знайти у будь-якій галузі, а тим паче у такій специфічній, як олійно-жирова.

«Але шлях, яким ми пішли, запрошуючи на роботу жителів Верхівцевого, Дніпровського та Дніпродзержинська, значно кращий, - говорить Євгеній Яровий. – Ми вирішуємо, окрім всього, соціальний аспект жителів нашого краю. Якщо донедавна у нас працювало 120 чоловік, то з жовтня - більше 200. А якщо зважити, що середньоарифметична українська сім’я складається з трьох чоловік, значить ми забезпечуємо правом на існування понад півтисячі люду. І така тенденція, до речі, буде зберігатись і надалі.

Ось і маємо, коли державні підприємства ледь-ледь животіють, скорочуючи при цьому виробництво і людей, які його забезпечують, а приватні компанії, навпаки, розпочинають свій бізнес з чистого аркуша і створюють робочі місця. Чи оцінить це держава?

Євгеній Яровий на це питання відповідає досить делікатно, пояснюючи, що держава і так допомагає таким підприємцям, як він тим, що не заважає їм працювати. Ну що ж така думка теж заслуговує на увагу.

Сумнівів не було

Олександр Жердьов віддав Дніпровському крохмале-патоковому комбінату свої кращі роки. І хоча виробничий процес на ділянці рафінації кукурудзяної олії був вже добре налагоджений, він не міг відмовитись від пропозиції Євгенія Ярового та Юрія Паламарчука очолити нове підприємство. І оскільки Олександр Леонідович у душі ще й будівельник, у розмові з нами він зізнався, що йому до вподоби все нове і перспективне, яке треба налаштовувати і вводити в експлуатацію. На його робочому столі, окрім різних паперів, професійної періодики, лежать ще й проекти, пов’язані з подальшою розбудовою підприємства.

«У нас є своя родзинка – виготовлення олії з макухи. Так-так, саме з макухи, яку інколи на ринку купляють рибалки. Так ось, на колишніх колгоспних, а тепер приватних олійницях, використовують первинне та вторинне пресування насіння соняшнику дідівським механічним способом. Після нескладних операцій залишається макуха із залишковою олійністю 10 відсотків. Після того як та макуха вже потрапляє до нас на ділянку екстракції і з неї вичавлюють олію, отримуємо ще й кінцевий продукт - шрот, який можна використати як кормову добавку у тваринництві та птахівництві.

Якщо фундамент для дільниці екстракції у 2010 році зводила підрядна будівельна організація, то опорядження цеху та установка технологічного устаткування здійснювались працівниками підприємства на чолі з Олександром Жердьовим. Вже у наступному році дільниця екстракції разом з котельнею, складами для зберігання продукції та приймання сировини була запущена у роботу. А вже 2012 року, як і було передбачено бізнес-планом, співзасновники ТОВ «Солома» замовили обладнання для переробки насіння соняшнику методом екстракції. Від часу отримання проекту до запуску другої дільниці пройшло близько чотирьох місяців. У серпні минулого року завод став отримувати ще й високоякісну соняшникову олію.

Підприємство займається виробництвом.

Торговий Дім – маркетингом і постачанням сировини

Власники підприємства вирішили чітко розмежувати функції підприємства і Торгового Дому. Як зізнався Олександр Жердьов, його головне завдання - забезпечити разом зі своїми спеціалістами та робітниками виробничий процес, всі ж інші питання, як-от: проведення маркетингових досліджень, рекламних акцій, постачання сировини та збут готової продукції покладено на Торговий Дім ТОВ «Солома».

«Мене як пересічну людину хвилювало ще й питання: яким чином можна розширити своє коло ділових партнерів та постачальників сировини. Адже кожен з них так би мовити «прив’язаний» до певного підприємства, яке ще раніше почало працювати на цьому ринку. А секрет тут виявився досить простим. У першу чергу у ТОВ «Солома» нічого надзвичайного не вигадували, а зробили акцент на чесні і партнерські стосунки. Серце підприємства – його лабораторія – проводить якісні дослідження сировини, - ділиться своїми думками Олександр Жердьов. - Багато фермерів та агроформувань були приємно здивовані, що якість їхньої сировини, визначена нашою лабораторією значно вища, ніж та, яку їм показували на інших олійно-екстраційних заводах. Відтепер вони працюють з нами і заробляють на своїй продукції більше коштів, ніж раніше. Репутацію треба заробляти, що ми і робимо у своїй повсякденній праці. Скільки сьогодні в Україні працює олійниць? Цього вам ніхто не скаже. Я скажу інше: на сьогодні такі олійниці неконкурентоспроможні на українському ринку, хоча вони нас і забезпечують сировиною у вигляді макухи, з якої ми робимо високоякісну олію».

Альтернатива альтернативі

В Україні тільки сьогодні через російську військову агресію та недружні стосунки з нашим північним сусідом – основним постачальником газу в Україну - у весь голос заговорили про альтернативне паливо. Напевно, успіх у бізнесі залежить від далекоглядності, оскільки ще при проектуванні заводу «Солома» було закладено використання котлів на альтернативному паливі, а саме – спалюванні пілетів та вугілля. Однак для дотримання всіх екологічних норм при спалюванні пілетів з’ясувалось, що при цьому процесі досить багато диму, а самі пілети повністю не згорають.

Стали шукати альтернативу альтернативі. Після випробування кількох варіантів дійшли висновку, що кращим варіантом для опалення буде антрацит із однойменного міста Антрацит. Переваги цього вугілля, за словами Олександра Жердьова, у невеликій зольності цього вугілля, яка становить до 10 відсотків. Тобто коефіцієнт корисної дії – понад 90 відсотків. Однак і тут події на Донбасі негативно позначились на ціні: антрацит із 1300 підскочив до 3100 гривень за тонну.

І знову засновники та спеціалісти підприємства стали шукати шляхи виходу із цієї складної ситуації. З урахуванням того, що з початком роботи нового виробництва з’явилася луска, вибір був зроблений на екологічно чистий і безпечний для навколишнього середовища вид опалення. Але для цього знову-таки треба було узагальнить досвід інших профільних підприємств, які на той час використовували лузгу для опалення. І тут на допомогу прийшла асоціація «Укроліяпром». Саме з її доброї волі спеціалісти з Верхівцевого побували на олійно-екстраційних підприємствах у Полтаві, Пологах, Вінниці, Зенькові. Узагальнили все і обрали найоптимальніший варіант.

Європейський рубіж

«Ми намагаємось вийти на європейський ринок, - говорить Євгеній Яровий. – Спілкуємось зі своїми колегами на всеукраїнських та міжнародних виставках, обмінюємось досвідом, шукаємо «золоте» зерно. Сподіваємося, що наші задуми втіляться в життя, а продукція під торговою маркою «Солома» буде відома далеко за межами України.

Згодом тут планують розширити виробництво і, окрім соняшнику, переробляти сою та ріпак.

І якщо сьогодні завод випускає олію першого сорту та шрот, надалі тут можуть виготовляти олію дезодоровану рафіновану, планують відкрити свою торговельну мережу, в якій вже буде представлена бутильована продукція. Наявність шроту дає можливість створити ще й підприємство з вирощування птиці. Тож невдовзі цілком ймовірно, що на полицях магазинів з’являться курчата-бройлери та яйця птахофабрики «Солома».

Думають тут і про виробництво олії з альтернативного палива. Головне, як запевнили засновники підприємства, аби вистачило часу, бажання і фінансів. Нехай так і воно і буде, а новий олійноекстраційний завод з токою українською назвою «Солома» і надалі розбудовуватиме виробництво української харчової промисловості, наповнюючи ринок якісною продукцією, а своїх працівників – вірою в завтрашній день вільної європейської України.

Олександр ПЕТРЕНКО. місто Верхівцеве, Дніпропетровська область.