Поточний № 4 (1431)

22.04.2024

Шановні читачі! Ми потребуємо вашої підтримки!

Dear readers! We need your support!

«Гаряча лінія»: Актуальні питання оподаткування юридичних осіб


19.05.2023

У Головному управлінні ДПС у Дніпропетровській області відбувся сеанс телефонного зв’язку «гаряча лінія» на тему «Актуальні питання оподаткування юридичних осіб». 
На запитання платників податків відповідала начальник відділу адміністрування місцевих податків і зборів з юридичних осіб та розгляду звернень управління оподаткування юридичних осіб Головного управління ДПС у Дніпропетровській області Ольга Дмитренко.  
Підкажіть, будь ласка, де на офіційному вебпорталі ДПС розміщена інформація щодо рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів та розміру ставок оподаткування?
Відповідно до п. 12.4 ст. 12 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) до повноважень сільських, селищних, міських рад, військових адміністрацій та військово-цивільних адміністрацій щодо податків та зборів, зокрема, належать:
- встановлення ставок місцевих податків та зборів в межах ставок, визначених ПКУ;
- прийняття рішення про встановлення місцевих податків та зборів, зміну розміру їх ставок, об’єкта оподаткування, порядку справляння чи надання податкових пільг, яке тягне за собою зміну податкових зобов’язань платників податків та яке набирає чинності з початку бюджетного періоду. 
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, не пізніше 25 вересня поточного року оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті зведену інформацію про розмір та дату встановлення на відповідних територіях ставок місцевих податків та/або зборів, а також про встановлені на відповідних територіях податкові пільги (абзац дев’ятий п.п. 12.3.3 п. 12.3 ст. 12 ПКУ).
Зазначена інформація (у розрізі областей) розміщена на офіційному вебпорталі ДПС (https://www.tax.gov.ua/) за шляхом: Головна/Законодавство/Податки, збори, платежі/Ставки місцевих податків та зборів. Також на офіційному вебпорталі ДПС розміщено рубрику «Рішення місцевих рад».
Поряд з цим, платники податків для уточнення інформації щодо прийнятих відповідним органами місцевого самоврядування рішень можуть звертатися до місцевої ради, на території якої знаходяться об’єкти оподаткування.
 
Скажіть, будь ласка, за якою формою подаються податкові декларації з туристичного збору, збору за паркування транспортних засобів за І квартал 2023 року?
Податкова декларація зі збору за місця для паркування транспортних засобів подається за формою, яка затверджена наказом Міністерства фінансів України від 30.11.2022 № 402, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 13 грудня 2022 року за № 1586/38922 (зі змінами, внесеними наказом Міністерства фінансів України від 20.12.2022 № 445);
по туристичному збору за формою, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 30.11.2022 № 403, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 13 грудня 2022 року за № 1587/38923 (зі змінами, внесеними наказом Міністерства фінансів України від 20.12.2022 № 446) 
 
Підкажіть, будь ласка, чи сплачує до бюджету плату за землю суб’єкт господарювання, який уклав з органом місцевого самоврядування (виконавчої влади) договір сервітуту (право користування чужою земельною ділянкою)?
ПКУ визначає, що платниками плати за землю є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі, яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності на правах постійного користування; землекористувачі (орендарі) земельних ділянок державної та комунальної власності на умовах оренди (ст. 269 ПКУ).
Плата за землю справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (п.п. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 ПКУ).
Договірні відносини щодо користування земельними ділянками визначаються цивільно-правовими угодами, зміст та порядок укладення яких регулюється Земельним кодексом України від 25 жовтня 2001 року № 2768-ІІI зі змінами та доповненнями (далі – Земельний кодекс) та Цивільним кодексом України від 16 січня 2003 року № 435-IV зі змінами та доповненнями.
Водночас норми ПКУ поширюються виключно на цивільно-правові угоди в частині надання у тимчасове платне користування земельних ділянок державної та комунальної власності на умовах оренди. 
ПКУ не містить норм податкового регулювання відносин в частині реалізації принципу платності користування землею за договорами земельного сервітуту.
Право земельного сервітуту – це право власника або землекористувача земельної ділянки чи іншої заінтересованої особи на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками) (частина перша ст. 98 Земельного кодексу).
Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею (частина третя ст. 98 Земельного кодексу).
У разі укладення договору земельного сервітуту, власник земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, має право вимагати від осіб, в інтересах яких встановлено земельний сервітут, плату за його встановлення, а також має право на відшкодування збитків, завданих встановленням земельного сервітуту (частини третя, четверта ст. 101 Земельного кодексу).
Таким чином, у суб’єкта господарювання, який уклав з органом місцевого самоврядування (органом виконавчої влади) договір земельного сервітуту як на платній так і безоплатній основі, не вбачається підстав для виникнення у порядку визначеному положеннями розд. XII ПКУ податкових зобов’язань з плати за землю за земельні ділянки (їх частини), щодо яких встановлено земельний сервітут на користь таких суб’єктів.
Сторони договору земельного сервітуту можуть встановити розмір плати, який нормами ПКУ не регулюється.
 
Дайте, будь ласка, відповідь, хто має сплачувати податок за нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, якщо право власності на об’єкти нерухомого майна перейшло до іншої юридичної особи протягом року та в який термін подається податкова декларація ?
У відповідності до пункту 266.1 статті 266 ПКУ платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Головною умовою є наявність права власності на об’єкти нерухомого майна, яке має бути зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно
У разі переходу права власності на об’єкт оподаткування від одного власника до іншого протягом календарного року податок обчислюється для попереднього власника за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому припинилося право власності на зазначений об’єкт оподаткування, а для нового власника - починаючи з місяця, в якому він набув право власності (підпункт 266.8.1 пункту 266.8 статті 266 ПКУ).
Щодо новоствореного (нововведеного) об’єкта житлової та/або нежитлової нерухомості декларація юридичною особою – платником подається протягом 30 календарних днів з дня виникнення права власності на такий об’єкт, а податок сплачується починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об’єкт (підпункт 266.7.5 пункту 266.7 статті 266 ПКУ ).