Очищення крупи від довгоносика

Багатьом господарям відомо, що під час тривалого зберігання крупи (особли­во гречаної) у ній можуть заводитися маленькі жучки - довгоносики, які по­їдають крупу, залишаючи лише оболон­ку. Боротися... Детальніше ...

Коли зацвітають медоноси

Коли зацвітають медоноси Бджоляр-аматор повинен знати, скільки медоносних культур посіяно чи вже росте у радіусі 5-6 км від його господарства, а також початок їх цвітіння (у першій колонці - початок... Детальніше ...

Запашна і прибуткова ягода Кожен із способів має свої переваги. Наприклад, розмноження насінням. Висіваємо насіння із середини лютого до середини липня в підготовлений грунт. Грунтосуміш складається із землі дернової (2 частини), піску (1 частина), торфу (2 частини). Все добре перемішуємо. Ящик висотою 10 см наповнюємо на 8 см грунтом. Вирівнюємо, поливаємо водою із пульверизатора. Висіваємо насіння після поливу по вологій поверхні грунту рівномірно. Присипати його зверху землею не потрібно. Відразу після посіву поливаємо 0,15%-им розчином фунгіциду Превікур 607 сл. Він повинен промочити грунт до дна. При виявленні захворювань через 3-4 тижні обробіток повторити. Цей розчин дезінфікує грунт і запобігає багатьом грибковим захворюванням.
Зверху ящик щільно накриваємо склом або поліетиленовою плівкою і ставимо на підвіконня. Поверхня грунту має бути постійно вологою. Перезволоження, надто висока температура повітря можуть призвести до захворювання чорною ніжкою і загибелі рослин. Сходи з’являються через 25-30 днів за оптимальної температури 18-22°С. Після масової появи сіянців скло знімаємо. У фазі 1-3 справжніх листочків пікіруємо в горщики діаметром 6 см. Замість горщиків можна використати одноразові стаканчики місткістю 180-200 мл, у дні яких робимо 3 отвори діаметром 5 мм для стікання надлишкової води. З настанням теплих днів сіянці виносимо надвір. Рослини, які прийнялись, морозу не бояться.
Для висаджування суниці в грунт вибираємо сонячну ділянку, вносимо перегній і перекопуємо. Суниця може рости і в невеликому затінку, але на сонці врожайність більша, ягоди кращі, солодші. При появі 5-6 листків рослини висаджуємо в грунт. Якщо на ділянці, де плануєте висаджувати сіянці, виявили личинок травневого хруща, то коріння треба вмочати у розчин препарату Антихрущ.
Висаджуємо на відстані між рядами 40-45 см, між рослинами в ряду - 30-35 см. Останні кілька років висаджуємо рослини стрічками по 3 ряди. Відстань між рядами в стрічці 30-35 см, між рослинами – 30-35 см, між стрічками - 45-50 см. При такій посадці менше втоптується земля, не збиваються ягоди. Густіше садіння наведеного сорту ускладнить догляд за рослинами, збирання врожаю.
Щодо розмноження діленням куща, то найкращий період для цього - рання весна, доки у рослин не з‘явилися квітконоси. Ділити кущі можна з ранньої весни до жовтня. Для цього використовуємо добре розвинуті 1-3-річні кущі. Кущ викопуємо і ділимо на частини. У кожній частині по кілька розеток. При поділі кущів у травні-жовтні рослини мають цвіт, ягоди. Їх у цю пору зриваємо. Для кращого приживлення, меншого випаровування великі листки відстригаємо наполовину. Висаджуємо рослини в дощову або хмарну погоду, у вечірній час, коли спаде спека. Сорти нейтрального світлового дня вимагають багато поживи і вологи. При нестачі вологи зменшується врожайність.
Для підживлення використовуємо курячий послід. 2/3 посудини наповнюємо курячим послідом і заливаємо водою. Через 14 днів суміш перебродить і готова до використання. Після вкорінювання рослин (14 днів) підживлюємо насадження (0,5 л курячого посліду на 10 л води). Рослини, які вже плодоносять - 1 л на 12 л води. Підживлюємо по вологому грунті один раз на 2 тижні. Після підживлення поливаємо водою.
Догляд за рослинами простий. Періодично розпушуємо грунт, підживлюємо, зриваємо старе листя і гілочки, які відплодоносили. У спеку рослини поливаємо. Восени, під зиму кущі трохи підгортаємо. Листя на зиму не скошуємо, рослини не вкриваємо.
На насіння зриваємо великі, типові для даного сорту, перестиглі плоди. Вони мають темно-червоний колір, насіння на них червоно-коричневого кольору. Суниці розсипаємо на папір, щоб не торкались одна одної, і підсушуємо в тіні під навісом. Потрібно стежити, щоб не пересушити ягоди. З підсушених плодів насіння легко зчищається ножем. На гострому кінчику насіння часто не достигає, тому його не збираємо. Насіння розстеляємо тонким шаром і просушуємо, щоб воно добре розсипалось. Просіваємо, відвіюємо і кладемо на зберігання. Сівба свіжозібраним насінням дає швидкі дружні сходи.
Достигає Регіна в період першої ранньої полуниці - у травні. Нескладні підрахунки переконують, що вирощування суниці може принести й чималі прибутки. Ціна однієї літрової банки ягід – близько 25 грн. Одна сотка насаджень (750 кущів) дає в середньому 60 таких банок за місяць, які приносять господарю 1500 грн. За 4 місяці – 6 тис. грн. Тут вказано мінімальну врожайність дорослих кущів. Насправді збираємо більшу кількість ягід.
Великим попитом користуються на ринку і саджанці суниці, особливо вирощені в стаканчиках. Вони гарантовано приймаються і швидко ростуть. Їхня ринкова вартість - 2-3 грн. за штуку. Саджанці із цвітом, зеленими і достиглими ягодами в горщиках продаються за ціною 10-25 грн.
Вирощуючи суницю нейтрального світлового дня, ви ласуватимете смачними ягодами з травня і до морозів. А також будете мати стабільний прибуток від реалізації ягід та саджанців.

Детальніше ...

Як підвищити врожайність картоплі Ранні сорти зазвичай примхливі при обробітку, ніж більш пізні: вони сильніше уражаються хворобами, та й урожай у них завжди менший, вони менш крохмалисті, менш смачні. Але всі ці недоліки компенсуються ранньою продукцією для літнього споживання. Для осінньо-зимового споживання рекомендують вирощувати сорти середньостиглі та середньопізні, як більш лежкі й менш вибагливі. Та й бульби у них набагато смачніші.
Можливості сорту давати врожай у визначені терміни залежать як від скоростиглості, так і від інших причин. Одна з них - температура в період зберігання бульб. Здорові бульби насіннєвої картоплі найкраще зберігати при температурі +1-3°С. При більш низькій температурі бульби переохолоджуються і потім довго не сходять після посадки. При температурі зберігання вище +4°С вони починають рано проростати навесні, при посадці тонкі паростки обламуються. Це також затримує сходи і в кінцевому підсумку знижує продуктивність. Уникнути всього цього можна прогріванням насіннєвих бульб протягом 20-30 днів перед посадкою у теплому світлому приміщенні. Картоплю розкладають шаром у 2-3 бульби. При рівномірному освітленні на бульбах утворюються міцні товсті зелені паростки. Якщо в приміщенні сухо і температура перевищує 20°С, то бульби 3-4 рази за період прогрівання треба збризкувати водою.
Якщо тривале витримування бульб на світлі неможливе, можна провести їх пров'ялювання. У цьому випадку бульби розкладають шаром 10-20 см у теплому, не обов'язково світлому приміщенні й витримують тиждень-півтора до накльовування паростків. Від таких бульб сходи з'являються швидше і дружно, врожаї отримують раніше і вищі.
Підвищить врожайність картоплі й додасть їй стійкості до хвороб обробка бульб розчином мікроелементів: бору, міді, марганцю. Для цього насіннєві бульби обприскувачем або з лійки рівномірно змочують розчином мікроелементів з розрахунку 1 л на 10 кг бульб. Розчин готують з мідного купоросу, борної кислоти і марганцю, розчиняючи по 1 ч. ложці кожного препарату на 10 л води.
Підвищує врожайність і обпудрювання бульб перед посадкою деревним попелом (1 кг попелу на 50 кг бульб). Попіл можна вносити в грунт безпосередньо при посадці (10-15 кг на 100 кв. м).
Період бульбоутворення картоплі збільшується або зменшується залежно від погодних умов. У спекотне сухе літо всі сорти стають більш скоростиглі, у дощове й прохолодне період бульбоутворення розтягується.
Схоже діють і добрива. При надлишку азотних добрив (або сирого гною, пташиного посліду) бадилля буйно росте, а бульби втрачають смак, зменшується вміст у них крохмалю, вони легко уражаються хворобами. Тому азотні добрива треба вносити разом з фосфорними і калійними (30-40 г кожного на 1 кв.м). При достатній кількості органічних добрив на важких глинистих і суглинних грунтах їх краще вносити восени, а на легких піщаних і супіщаних - навесні. У цьому випадку мінеральні добрива можна не вносити або ж вносити тільки під ранню картоплю навесні. Якщо ж органічних добрив обмаль, для економного використання їх кладуть безпосередньо в кожну лунку під час посадки картоплі з додаванням попелу.
Вміст крохмалю в бульбах картоплі різних сортів може коливатися від 10 до 24 відсотків. Ранні сорти завжди менш крохмалисті, мають крохмалю від 9-10% (низький вміст) до 16-18% (високий вміст); у середньостиглих сортів крохмалистість бульб досягає 11-20%, у пізньостиглих сортів вона може бути ще вищою - 14-24%. Вміст крохмалю визначається як сортом, так і погодними умовами та зоною вирощування. На поливі крохмалистість бульб нижча, ніж на богарі.
Необхідна вимога до сортів картоплі всіх термінів дозрівання - стійкість їх до розповсюджених хвороб і несприятливих факторів. Перевагу слід віддавати районованим сортам. Якщо хочете мати власний посадковий матеріал, на насіння залишайте бульби лише від здорових кущів. Бульби відбирайте не крупніше курячого яйця, рівні за формою, не гнилі, без тріщин і виростів. Якщо таких обмаль, можна використовувати і дрібніші бульби, але тільки від здорових кущів.

Детальніше ...

З турботою про врожай другого хліба Підготовку садівного матеріалу починають з перебирання за 6-3 тижнів до садіння. Мета перебирання - видалити бульби, уражені паршею, мокрою гниллю, ушкоджені стеблевою нематодою, гризунами, а також підморожені. Водночас їх калібрують на 2-3 фракції: 25-40 г, 40-80 і більше 80 г. Дрібна фракція висаджується густіше середньої і крупної. Для ранньої вигонки врожаю рекомендується використовувати бульби не менше 60-80г. Крупну фракцію за необхідності можна різати на 2-3 частини. Якщо деякі коренеплоди проросли на час перебирання, потрібно обламати ці паростки, щоб дати можливість пробудитися новим вічкам. Нові паростки треба оберігати від ушкоджень або не давати бульбам проростати через пониження температури зберігання. Коли й це не вдається, то насіння розміщують у світлих приміщеннях. Світло пригальмовує ріст паростків і робить їх міцними.
Прогріті й пророщенні бульби можуть рости в ґрунті навіть за температури 3-5°С, що дає можливість їх раніше висаджувати. Тоді вони більш стійкі до ґрунтової інфекції. До цього заходу приступають за 2-3 тижні до посадки. Прогрівання проводять за температури 12-14°С протягом 12-15 днів або при 20-25°С протягом 5-7 днів. Процес прогріву треба добре контролювати, щоб паростки не витягувалися. Пророщені паростки можуть сягати 2-3 см, але обов’язково мають бути зеленими. Пророщування - процес трудомісткий і тривалий.
Для одержання раннього врожаю пророщування на світлі проводять за температури 12-15°С протягом 35-30 днів. За тиждень до посадки температуру знижують до 6-9°С, а вночі - до 4°С. З появою паростків на бульбах освітлення має тривати 8-10 годин на добу.
Для пророщування бульби розміщують у зволоженому субстраті (тирсі, торфі, перліті та ін.) з періодичним поливом і підживленням 1,5-2% розчином нітроаморфоски, каліймагнезією і мідним купоросом. При цьому стежать, щоб довжина отриманих паростків не перевищувала 3 см, регулюючи температуру пророщування від 18° до 6°С. Отримані в такий спосіб бульби мають добре розвинену кореневу систему, яку треба зберегти при їх висадці в ґрунт.
Можна пророщувати насіння картоплі насипом, шаром в 2-3 бульби, на підлозі або стелажах у прозорих поліетиленових пакетах. Основне - це достатня температура для початку росту (12-15°С) і освітлення при появі паростків.
Якщо бульби вийшли самі зі стану спокою і почали рости, їх потрібно розмістити в освітленому приміщенні, щоб світлом загальмувати ріст паростків. Такі бульби пророщують протягом коротшого періоду і основна мета - озеленення паростків. Зелені паростки не тільки міцні й мають кореневі зачатки, а й більш стійкі до ураження ризоктоніозом і бактеріальними хворобами за рахунок утворення соланіну.
Після пророщення бульби ще раз оглядають, видаляють хворі, непророслі та з ниткоподібними паростками. Прогріті або пророщенні коренеплоди на 2-3 тижні раніше дають врожай, ніж не прогріті. Бульби можна висаджувати в грунт, коли середньодобова температури грунту на глибині 10 см +6°С. Перед посадкою бульби можна обробляти препаратами Престиж, Шедевр, Потейтін, Байкал М-1, Клепс, Планерит та іншими.
Глибина садіння картоплі - 6-8 см від поверхні ґрунту, а не піщаних ґрунтах - до 10 см. За гребеневого способу посадки - 6-8 см. Густота - 5-6 бульб на 1 кв.м.

Детальніше ...

Ягода-малина При виборі місця посадки важливо враховувати культури, які росли тут раніше. Добре, якщо це були морква, буряки, огірки, кабачки, бобові. Серед небажаних попередників - суниця, картопля, перець, помідори, баклажани.
Для посадки зазвичай готують ями глибиною 35 см і діаметром 35-40 см. На дно кладуть спеціально приготовлену суміш (5-6 кг перегною або компосту, 100-150 г суперфосфату, 40-50 г сульфату калію або хлористого калію і 150-200 г деревного попелу), далі накривають шаром ґрунту 10-15 см і ущільнюють.
Після посадки поливають з розрахунку 1-2 відра води на кущ і відразу ж мульчують перегноєм, тирсою або торфом. Мульча добре зберігає вологу від випаровування, і грунт під нею завжди у пухкому стані.
У перший рік після посадки малини її потрібно поливати щотижня - по відру на кущ. Пізніше можна вже раз на місяць, краще наприкінці кожного місяця, і аж до жовтня.
Якщо при посадці були внесені добрива в повній нормі, то перші два роки після посадки малина не потребує підживлення. Надалі щоосені на наступний день після останнього, жовтневого, поливу під малину вносять добрива. Суперфосфат (півлітрова банка на 1 кв.м) розкидають по поверхні і присипають його перегноєм (відро на 1 кв.м).
Малині бажано зробити шпалери. Це дасть можливість правильно організувати її ріст і плодоношення.
Розповзання малини по ділянці можна обмежити за допомогою листів старого покрівельного заліза або шиферу, які встановлюються вертикально на відстані 70-90 см від кущів і заглиблюються в ґрунт на 30-40 см.

Коли обрізати?

Насамперед треба з’ясувати, яка у вас малина: звичайна чи ремонтантна? Адже саме цим і визначаються методи та строки обрізування.
Традиційні ягідники формують урожай на дворічних пагонах, які після плодоношення вже не потрібні. Тому їх одразу обрізають, не чекаючи засихання. Така «стрижка» сприяє швидшому росту гілочок заміщення, які до холодів встигнуть здерев’яніти і загартуватися. Якщо цього не зробити, то до кінця вегетації вони забиратимуть від куща поживні речовини та вологу.
Одночасно слід на 10-15 см вкоротити верхівки залишених молодих пагонів, що сприятиме кращій підготовці рослин до зими. Також видаляють слабкі та пошкоджені шкідниками пагони.
Не забудьте оглянути насадження і навесні. Відріжте до живої бруньки підмерзлі верхівки. Сильні пагони вкоротіть до висоти 150-180 см.
Дещо інший підхід до ремонтантної малини, у якої плодоносить однорічна поросль. Оскільки після збирання врожаю вона вже не потрібна, пізно восени насадження зрізують секатором біля самої землі. У такий спосіб вдасться позбутися хвороб та шкідників, що залишилися зимувати на стеблах.
Якщо ви не встигли обрізати малину восени, можна провести цю роботу і в березні (до розпускання бруньок). Із кореневищ обстриженої малини з’являться сильні паростки, які, зміцнівши, у другій половині літа – на початку осені дадуть урожай.

Високоврожайна Поляна

Ще зовсім недавно малина вимагала чимало зусиль по догляду. Треба було вирізати минулорічні пагони, що відплодоносили, і прив‘язувати до опор нові. А сьогодні вже є такі сорти, котрі не потребують цілого ряду трудомістких операцій. Один із таких прикладів - ремонтантна малина сорту Поляна. Догляд за нею дуже простий - восени, після збирання врожаю, повністю скошуємо усі пагони. Гілки у цього сорту середньої величини, досить міцні, не потребують підв‘язування - вони стоять вертикально навіть із чималим врожаєм ягід.
Ягода крупна, масою 4-5 г, яскраво-червона, туга, ароматна і солодка. Урожайність - 5-6 кілограмів з куща.
Перший врожай можна отримати вже у рік посадки. Наступного року врожай буде більш потужним і ягоди дозріють на два тижні раніше, ніж у новонасаджених кущів.
Найкраща пора для висадки Поляни - весна, коли у грунті найбільше вологи. Можна садити до середини травня. Але, можна й пізніше, якщо у цьому є необхідність, наприклад, розсадити кущі, що розрослися. У такому випадку садити треба з одночасним щедрим поливом.
Підживлювати найкраще органічними добривами. Це може бути перегній або курячий послід, які розкидають по рядках восени.
Малина сорту Поляна надзвичайно стійка до хвороб та шкідників, дуже повільно «розповзається», тому не створює зайвих клопотів садоводу.

Детальніше ...

Весняна обрізка дерев

Яблуні сортів, що слабо гілкуються, в яких формуються розріджено-ярусні або чашоподібні крони, підрізають на одну третину. До них належать сорти: Банан зимовий, Салгирське, Аврора, Ренет шампанський. Яблуні сорту Ренет Симиренка, Мекинтош, Старк Ред Голд, Джонатан, Айдаред та інші, що сильно гілкуються, підрізають на 1/4-1/5. Яблуні з помірним гілкуванням підрізають на 1/3-1/4, а якщо яблуня гілкується слабко, яруси можна розташовувати тісніше, при тому, що скелетних гілок формують більше.
Обрізка і формування груші. Крона груші загущується менше, ніж у яблуні, але кільчаток на гілках утворюється дуже багато, тому їх періодично потрібно омолоджувати. Пагони на груші утворюються і ростуть слабше, ніж на яблуні, але однорічні прирости ростуть сильніше, кут їх відхилення від вертикалі часто складає менше 40о. Тому природна форма крони для груші - пірамідальна. Поєднання гострого кута відхилення і підвищеної ламкості деревини в груші призводить до того, що в період активного плодоношення скелетні гілки не витримують ваги плодів і відламуються. Тому при створенні крони округлої форми в груш використовують розріджено-ярусну крону.
Для формування розріджено-ярусної крони в груші підрізають на 1/3 однорічні пагони. Оскільки провідник розвивається сильніше, ніж скелетні гілки, тому слід звернути увагу на те, щоб яруси скелетних гілок формувалися по черзі, причому кожен наступний ярус закладався після того, коли добре розвинений попередній. Для правильного формування крони потрібно переводити пагони продовження скелетних гілок на зовнішні прирости. Це збільшує кут відхилення гілки від вертикалі, знижує ламкість.
Провідник також потрібно укорочувати, у такий спосіб знижуючи крону. Якщо ж це не допомагає, то вибирають конкурент з ослабленою силою росту і переводять на нього провідник. Для поліпшення гілкування у вегетаційний період проводять регулярне прищипування.
У період плодоношення необхідно регулярно проріджувати крону груші, при потребі знижувати її. У пізньостиглих сортів для прискорення плодоношення можна нахиляти скелетні гілки до горизонталі.
Обрізка і формування абрикоса. У дво-трирічних дерев приріст центрального провідника і скелетних гілок укорочують на 1/3-1/4. Але якщо однорічний приріст менше 40-45 см, то укорочують ще й скелетні та напівскелетні гілки на 2-3-річну деревину. Якщо ж спостерігається сильний ріст, то проводять літню пікіровку центральних пагонів скелетних гілок.
На п‘ятий-шостий рік після посадки проводять зниження крони. З настанням періоду плодоношення обов‘язкове регулярне омолоджувальне обрізання. Якщо ж дерево погано переносить зиму, квіткові бруньки пошкоджені морозом, то на початку літа пагони, що досягли довжини 40-50 см, обрізають на третину. Після цього вони починають гілкуватися, закладають нові квіткові бруньки, які потім краще переносять заморозки. 12-14-річні дерева, на яких з’являються оголені гілки, омолоджують на 8-10-річну деревину. Пагони продовження скелетних гілок довші 60-70 см після омолодження вкорочують. Пагони-конкуренти видаляють. Прирости вкорочують до 40-45 см, проріджують.
Обрізка і формування черешні. Природна форма її крони - пірамідальна. Центральний провідник домінує над скелетними гілками. Плоди утворюються на букетних гілочках і частково в нижній частині однорічних приростів довжиною 20-30 см. Як правило, крону черешні формують за розріджено-ярусним типом.
Черешня, хоч і належить до сильнорослих дерев, але вона слабко гілкується. Тому при закладанні скелетних гілок стежать за тим, щоб спочатку добре розвинувся перший ярус, і тільки потім закладають другий.
Крона черешні загущується слабко. У молодих дерев прирости за сезон сягають 100-120 см. Тому, щоб черешня не переросла, у період формування крони проводять літнє прищипування: сильні однорічні прирости, пагони продовження центрального провідника і скелетних гілок прищипують на довжину 40-60 см. Це сприяє появі бічних гілок і послабленню росту.
Після утворення скелетних гілок другого ярусу проводять зниження крони. Кінцеві прирости провідника і основних гілок щороку вкорочують на 1/3-1/4. Обрізку проводять тільки в період спокою.
Якщо скелетні гілки першого порядку мають дуже малий кут нахилу, роблять обрізку на переклад.
Черешня, як правило, не потребує проріджування крони. Треба лише регулярно видаляти сухі й поламані гілки. Коли дерево вступає в період активного плодоношення, а прирости знижуються, проводять легке омолоджувальне обрізання. Роблять це один раз на 3-5 років.
Обрізка і формування персика. Крону формують чашоподібну. Обрізка персика проводиться інакше, ніж обрізка інших кісточкових. Так, приміром, щороку сильно вкорочують прирости.
Обрізку проводять завжди перед цвітінням. Оглядають плодові бруньки, оцінюють їх стан після зимівлі. Спочатку проріджують скелетні гілки, залишають кращі прирости на відстані 8-10 см один від одного. Крона персика сильно загущується, оскільки протягом вегетаційного періоду він дає як мінімум два прирости. Залишені прирости через один обрізають на 6-8 груп плодових бруньок. У такий спосіб їх укорочують на плодоношення, з огляду на те, що в пазусі листка утвориться одна група бруньок.
Прирости, не залишені для плодоношення, вкорочують на заміщення, залишаючи біля основи 2-3 вегетативні бруньки, які за вегетаційний період дають 2-3 сильних прирости. Наступного року верхні сильні прирости вкорочують на плодоношення. Слабкі нижні - на заміщення, а гілки, що відплодоносили торік, видаляють.
Старі дерева сильно омолоджують. Скелетні й напівскелетні гілки видаляють, залишаючи однорічний приріст, з якого формують нову крону.

 

Детальніше ...

Примула весняна Чутливі до різкого коливання температури навесні, тому пізно відростають.
Агротехніка вирощування примули нескладна. Переважна більшість цих рослин досить невибаглива, однак для успішного вирощування з пишним і тривалим цвітінням необхідно правильно вибрати місце посадки і враховувати деякі видові особливості. Найкраще підходять ділянки, де багато світла, повітря, вологи, але без її надлишку. Перед посадкою грунт глибоко, на штик лопати, перекопують, вибираючи кореневища багаторічних бур'янів. Під перекопування вносять перегній, компост, пісок, повне мінеральне добриво, попіл.
Залежно від розмірів рослин і їх призначення примули висаджують на відстані від 10-15 см для мініатюрних видів і до 40-50 см для великих рослин літнього цвітіння. Садити примули весняного цвітіння можна практично в будь-який час, потрібно тільки часто поливати їх і обприскувати, притіняти від сонця. Невдачі бувають лише при посадці у спекотну суху погоду і без постійного зволоження. Примули літнього цвітіння садять навесні до настання спеки або в серпні, але не пізніше середини вересня.
Протягом вегетаційного періоду землю під примулами утримують в розпушеному і чистому від бур'янів вигляді, вологому стані, мульчують перегноєм. Підживлюють рослини повним мінеральним добривом або настоєм коров'яку 1:10 (пташиним послідом 1:20). Після цвітіння рослини деякий час знаходяться у стані спокою. Щоб і в наступному році примули порадували пишним цвітінням, до осені вони мають сформувати хорошу розетку з великим здоровим листям. Для цього потрібно постійно підтримувати грунт у вологому стані, оголене коріння і шийки рослин присипати поживною грунтовою сумішшю.
Через три-чотири роки посадки примули загущуються, цвітіння слабшає. Настає час ділити рослини. Їх викопують і гострим ножем розрізають на частини так, щоб кожна мала одну-дві розетки і кілька корінців. Дуже довгі корінці злегка вкорочують. Зрізи присипають товченим деревним вугіллям. Поділені рослини висаджують таким чином, щоб центр розетки не був засипаний, і рясно поливають. Ділити примули краще у дощову погоду наприкінці липня - на початку серпня. Примули літнього цвітіння ділять у травні, на початку відростання листя.
Можна розмножувати примули і насінням. Його сіють під зиму в грунт або в теплиці, у кімнаті в березні, злегка присипаючи землею. Посіви прикривають склом або поліетиленовою плівкою. Після появи сходів поступово привчають сіянці до свіжого повітря. Дуже важливо не перезволожувати рослини. Зацвітають сіянці на другий рік, а окремі сильні рослини - уже восени.
При дотриманні усіх правил агротехніки примули хворіють рідко. Але іноді на початку літа на листках утворюються округлі, буруваті плями з жовтою облямівкою. Плямистість викликають грибки. З метою профілактики рослини обприскують ранньою весною або після цвітіння бордоською рідиною (1%) або хлорокисом міді (0,5%).

Детальніше ...

Не бояться морозу Низькорослі троянди садять на віддалі 30-40 см, вищі - 50 см і більше. У підготовлені для посадки ямки розміром 50х50х60 см спершу наливають воду, коли вона увійде, насипають 2-3 лопати суміші перегною та землі в співвідношенні 1:1. За потреби у суміш додають пісок, добрива, вапно тощо.
Саджанці з відкритою кореневою системою замочують у воді на 12-24 години, коріння вкорочують до 20-30 см. Пагони вирізають біля основи, окрім 2-3 добре розвинутих. Їх вкорочують, лишаючи частину стебла з 2-3 сформованими бруньками. Безпосередньо перед посадкою корені саджанців вмочають у бовтанку з глини та коров’яку (3:1) або з однієї глини.
При посадці стежте, щоб місце окуліровки знаходилося на 3-5 см нижче поверхні ґрунту. Не варто висаджувати глибше, адже саджанець буде гірше приживатися. Троянди, які були вирощені з живців, можна висадити трохи глибше, щоб у них розвинулося додаткове коріння. Після посадки полити органічним добривом «Ріверм» - це покращить розвиток кореневої системи. У першу зиму для страховки треба підгорнути основу куща (на висоту 15-20 см) сумішшю землі та піску в рівних частинах, але в наступні роки ця процедура не потрібна. Троянди зимують чудово і без підгортання, пригинання пагонів та укриття.
Догляд за канадськими трояндами мінімальний. Більшість сортів не потребують обрізки. Вони віддають перевагу сонячним місцям, прекрасно переносять літню спеку і посуху. До ґрунтів невибагливі, але при регулярних підживленнях цвітуть більш пишно. Безперечно, квіти у канадських троянд не такі вишукані, як у чайно-гібридних, не такі ароматні, як у англійських, вони не настільки ефектні, як виткі, однак мають вони цілий ряд переваг: витривалість і невибагливість, висока зимостійкість. Цвітуть ці троянди в нашій смузі двічі за сезон, другий раз - менш рясно. Ще одну досить важлива перевага - канадські троянди прекрасно живцюються і надалі ростуть на власних коренях.

Детальніше ...

Приділіть увагу кімнатним рослинам

Весна - особлива пора для любителів кімнатних рослин. Настає час інтенсивного догляду, пересаджування рослин і придбання нових.На початку весни кімнатні рослини потребують особливого догляду. В середині... Детальніше ...

Квіти створять в оселі комфорт У приміщеннях, де люди проводять багато часу, спеціалісти радять тримати хоча б три кімнатні рослини. Вибирати їх слід не лише за красою, але й за корисністю. Приміром, чемпіоном серед квітів з оздоровлення приміщень вважається хлорофітум. Він поглинає формальдегід, що виділяється теплоізоляцією з синтетичних матеріалів у оселі. А якщо в квіткові горщики з хлорофітумом покласти ще й активоване вугілля, очисні властивості рослини збільшуються у кілька разів. Вбиває він також і шкідливі бактерії. Тому, мабуть, не випадково ніколи не уражається шкідниками.
Рослина невибаглива, легко розмножується. Достатньо відокремити “діток” від довгого стебла, увіткнути їх у вологу землю, і вони швидко пустять корінці. Поливають хлорофітум нечасто, але рясно, особливо влітку.
Поставлений на кухні хлорофітум діятиме ефективніше за дорогі очисники повітря - швидко очистить приміщення від шкідливих окисів газу і запахів.
Ідеально підходить для кухні також фікус. Завдяки наявним у ньому фітонцидам він очищає повітря від токсинів. Його глянсове листя затримує велику кількість пилу. Але це не біда, адже його зручно мити і протирати. Фікус допоможе також зволожити повітря і наситити його киснем. Однак враховуючи те, що усі фікуси виділяють кисень лише вдень при сонячному світлі, а вночі поглинають його, тому їх не слід тримати у спальні, а тим більше в дитячій кімнаті.
Рослина віддає перевагу добре освітленим місцям, проте слід уникати прямих сонячних променів. Полив - помірний. Восени і взимку може скидати здорове листя. Причина - надмірне перезволоження. Тому досвідчені квітникарі радять взимку не поливати рослину, а лише регулярно обприскувати листя.
У спальні спеціалісти рекомендують тримати герань (наукова назва - пеларгонія). Корисні сполуки, що виробляються цією рослиною, діють на людину заспокійливо, що дуже важливо при безсонні та стресах. А ще герань виділяє біологічно активні речовини, які вбивають стафілококи і стрептококи, дезинфікує приміщення і відгонить мух. Тому і на кухні вона буде корисна й доречна. Тим більше, що здатна всмоктувати вологу і чад, очищати і освіжати повітря.
Герань невибаглива, легко розмножується. Світлолюбна, тому найкраще почувається на сонячному підвіконні. У теплу пору року потребує рясних поливів. Практично не уражається шкідниками і хворобами.
Алое. Оскільки вночі ця рослина виділяє кисень і поглинає вуглекислий газ, тому їй саме місце в спальні. А ще алое легко знімає наелектризованість у приміщенні. Загальновідомо також, що алое - справжня «швидка допомога» вдома: промиті листки можна прикладати до ран, сік допомагає при головних болях і застуді.
Невеликий вічнозелений кущик лавра корисно тримати у спальні. Він вбиває мікроби і має благотворний вплив на людей із хворобами серця, кишечника і жовчних шляхів.Рослина добре росте у приміщенні тільки за достатньої кількості світла. Легко піддається стрижці, формуванню крони.
Корисно тримати в оселі також мирт звичайний. У повітрі приміщень, де він росте, хвороботворних мікроорганізмів удвічі менше, ніж там, де його немає.
А антибактеріальні властивості драцени, амариліса, агапантуса, зиферантеса, гіпеаструма, настільки сильні, що від їх летючих фітонцидів деякі бактерії гинуть швидше, ніж від фітонцидів часнику.

Детальніше ...

Біодинамічний календар. Березень 2011

Тепло у перших числах березня - вся друга половина місяця буде холодною. Довгі товсті бурульки на стрісі - до затяжної весни. Ранній приліт шпаків і жайворонків - до теплої... Детальніше ...

Березень у саду і на городі

Якщо вірити метеорологам та народним прикметам, то вже зовсім скоро в Україну прийде весна. І невтомні городники й садівники вже зараз живуть думкою про майбутній врожай. Тож до роботи!У ПЕРШІЙ половині... Детальніше ...

Далекосхідний родич редьки

Серед столових коренеплодів, здавна шанованих і улюблених нашим народом, особливе місце посідають редька і редиска. Редиска цінується за скоростиглість, її поява на кухонному столі уособлює... Детальніше ...

І окраса, і користь

Для поліпшення біологічної активності грунт можна додатково і мульчувати. Зазвичай для цього використовують солому або деревну стружку. В результаті дії мікроорганізмів органіка перегниває, і в грунті утворюється гумус. Крім того, таке прикриття захищає грунт і рослини від заморозків, вітру, дощу і пекучого сонця, зберігає тепло і вологу, а також пригнічує ріст бур’янів, але при цьому стимулює розмноження корисної грунтової мікрофлори.
Але, виявляється, мульчування можна використовувати і для прикраси саду. А допоможе у цьому декоративна тріска. З її допомогою можна прикрасити не лише невеликі ділянки, квітники, клумби, а й доріжки, газони, утворюючи кольорові площини або малюнки на поверхні землі. Завдяки декоративному мульчуванню можна зорово об’єднати розрізнені елементи саду або, навпаки, розділити єдиний простір на частини.
Мульчовані декоративною різнокольоровою тріскою квітники, газони, альпійські гірки мають яскравий і гарний вигляд. З її допомогою можна створити оригінальні композиції і малюнки, завдяки яким сад будь-якого сезону буде ошатним і привабливим.
Може здатися, що декоративна тріска для мульчування - надто дороге задоволення. Але давайте порахуємо: бажана товщина покриття грунту - приблизно - 5-7 см, а максимально допустимий шар - не більше 15 см. Для мульчування 1 квадратного метра знадобиться близько 15 кг матеріалу - таку вагу вміщає в себе мішок об’ємом 50-60 літрів і коштує він близько 100 гривень. Можете підрахувати, скільки декоративної тріски вам знадобиться для ділянки.
Необхідно враховувати і те, що вона, залежно від якості, може пролежати на ділянці від 2 до 4 років. За цей час нижній шар природним чином перетворюється на корисний компост. Через рік покриття треба оновлювати, додаючи 1 см шару декоративної мульчі.
Її виготовляють з деревини хвойних порід, кори, тирси, шкаралупи горіхів, деревної тріски листяних порід. У цих матеріалів різні терміни служби і властивості. Наприклад, кора і деревна тріска хвойних порід найбільш довговічні - вони можуть лежати на землі по 2-3 роки і збагачувати при цьому грунт корисними речовинами. Але після закінчення терміну придатності перекопувати із землею ці матеріали не рекомендується.
Декоративна тріска буває пофарбована в різноманітні кольори: у натуральні, коричневі та зелені відтінки і в яскраво-червоні, сині, оранжеві. Як правило, тріску фарбують стійкими екологічно чистими барвниками - щоб вона не линяла і в землю не потрапляли шкідливі речовини. Тому на хімічний склад барвників потрібно звертати особливу увагу. Також потрібно дивитися, щоб вона була розсипчастою, незлежаною і мала оптимальну фракцію - не дуже велика, але і не дрібна.

 

Детальніше ...

Цукерочка ЧАСИ, коли у нас були розповсюджені лише кілька сортів дині, давно відійшли у минуле. З‘явилося багато цікавих як сортів, так і видів цієї баштанної культури. Аджер, Тарра, змієподібна, декоративні, такі, що споживають лише в салатах замість огірків, а деякі у ряді країн використовують замість парфумів - йдучи в гості, беруть із собою невеличкий (50-100 г) оранжевий плід з надзвичайно приємним ароматом. Усі ці сорти надзвичайно цікаві. Чимало з них я вирощую вже не один рік. Сьогоднішня моя розповідь про диню під спокусливою назвою Цукерочка. 
Напевно, це один із видів азійських динь, можливо китайського походження. Рослина належить до кущового типу, вирізняється компактними розмірами, має невелике, рясне листячко, яке надійно захищає плоди від сонячних опіків. Максимальна вага плодів - до 1 кг, але на рослині їх зав‘язується неймовірно велика кількість. Диньки смугасті, видовжені або грушеподібні, нагадують невеличкі кавунчики.
Рослин невибаглива до умов вирощування, грунтів, температурного режиму. За термінами дозрівання Цукерочка належить до ранньостиглих, але на відміну від інших представників цієї групи плодоношення у неї триває до самих заморозків. Шкірка тоненька, перед достиганням жовтіє і з‘являється сильний аромат. Для прискореного достигання плодів (на 10-15 днів раніше) потрібно прищипнути верхівку пагона (як, до речі, і в інших сортів) над 3-4 листочком. За таких умов рослина починає відразу формувати пагони другого і третього порядку, на яких і розміщені в основному жіночі квітки.
Минулого спекотного літа, коли інші сорти дині не витримували аномальних для нашого регіону температурних «рекордів», пеклися на сонці й страждали від масової навали хвороб та шкідників, Цукерочка себе зарекомендувала з найкращого боку. А якщо її ще й підживити кілька разів протягом сезону, то врожай взагалі буде казковим. Поливати дині не потрібно, навіть шкідливо, бо вони тоді накопичують мало цукру. А враховуючи наші кліматичні умови, що наближаються поступово до умов пустелі, дині - саме ті культури, які необхідно вирощувати на присадибних ділянках.
Тож якщо хочете спробувати Цукерочку, оцінити її потенціал і переваги, надсилайте на мою адресу листи з підписаними конвертами і я надішлю вам насіння цього чудового сорту.
Бажаю всім гарних врожаїв.
ЧЕМЕРИС Євгеній Григорович,
вул. Садова, 100, смт Покровське,
Дніпропетровська область. 53600.

Детальніше ...

Обійдемось без теплиці НАДЗВИЧАЙНО гарно виглядає на підвіконні, приміром, розсада помідорів, баклажанів, капусти. До того ж вирощувати її у кімнаті цікаво з різних поглядів. Насамперед ти щодня спостерігаєш за розвитком рослинки - від малесенької зернинки до ніжного паростка, а потім - до повноцінного саджанця. А головне - доглядаєш її так, як не доглядати жоден із продавців на ринку. Тому вона просто-таки зобов’язана вирости міцною, здоровою і щедро віддячити плодами. До того ж можна виростити саме таку рослину, яка тобі потрібна, навіть ту, яку не завжди можна знайти на ринку. Приміром, якийсь особливий сорт або унікальний, екзотичний вид, недостатньо розповсюджений у нашій місцевості. І, що також немаловажно, вирощування власної розсади - це економія: адже купована - недешеве задоволення. І при цьому купуєш «кота в мішку». Тому, вирішивши самостійно виростити розсаду, навесні матимете можливість прикрасити своє житло ніжною густою зеленню. І навіть якщо у вас немає навичок у цій справі, спробуйте реалізувати свій потяг до природи. Не переймайтеся, якщо сходи вийдуть густі (гірше, якщо насіння зійде рідко). Все одно доведеться рослинки пересаджувати (пікірувати). Частину міцних рослин можна залишити у горщиках - вони виростуть і дадуть повноцінні плоди. А ось гіркий перець можна вирощувати на підвіконні цілий рік. Гарно виглядають на вікні кілька горщиків з розсадою однієї рослини, але різного віку. Деякі нетерплячі городники вже в першій половині лютого сіють розсаду ранніх овочів. І як же бувають розчаровані, коли насіння довго не сходить. Більш досвідчені господарі з цим не поспішають. Для прискорення процесу появи сходів вони замочують насіння до повного набухання. Для капусти маса води повинна становити 50-60 відсотків по відношенню до маси насіння, для помідорів – 75, для огірків – 50-55 відсотків. Для подальшого пророщування насіння в теплому приміщенні (температура +15-20°С) розстилають тонким шаром (4-6 мм) на вологу тканину. Зверху накривають мішковиною або іншою тканиною. Склад суміші грунту залежить від культур. Для більшості з них (капуста, помідори, перець, баклажани, огірки) підійде склад з трьох однакових частин землі або торфу, перегною і піску. Для капусти можна збільшити частку піску до 40 відсотків. Помідори менш вимогливі - їх можна вирощувати просто в землі й отримувати непогану розсаду. Чудові ж результати для будь-якої культури дає вирощування розсади на чистому торфі, в цьому випадку треба тільки додати попелу або фосфорних та калійних добрив. Її можна вирощувати в ящиках, у горщиках, у стаканчиках або пакетиках, у парниках на відкритому грунті. Приготовлену завчасно землю поливають крутим кип’ятком або міцним і також гарячим розчином марганцівки - від шкідників. Отже, до сівби все готово. Ретельно вимивши вікно, підвіконня, скло водою з милом, можна починати сіяти. Основні помилки при посіві - глибина менш як півсантиметра, перезволожений грунт, відкриті кватирки, полив холодною водою і у вечірній час, холодне підвіконня. Стаканчики з грунтовою сумішшю і висіяним насінням накривають плівкою і ставлять у тепле, темне місце. Через два-три дні їх необхідно оглядати вже щодня, щоб не допустити пересихання і не пропустити момент появи перших крихітних сходів. Бо їм відразу потрібне інтенсивне світло. Тому стаканчики вставляють на світле підвіконня. У перші два-три дні сходи бажано освітлювати цілодобово. У наступні десять - по 16 годин на добу. Тому не поспішайте з висадкою розсади, почекайте, поки збільшиться тривалість дня. Особливо це стосується розсади капусти, в меншій мірі - перцю і помідорів. Якщо освітленість слабка, рослини вийдуть високими, тонкими й ослабленими. Звичайно тривалість дня стає достатньою у другій половині березня, до того ж до цього часу збільшиться й кількість сонячних днів. Якщо вікна освітлюються прямими сонячними променями менше чотирьох години на добу, то вирощувати розсаду на підвіконні ризиковано.

Детальніше ...

Здорова розсада ПЕРЕД тим, як висіяти, насіння дезінфікують, опустивши на 20-25 хвилин у воду з температурою 50оС. Температуру підтримують, час від часу підливаючи гарячу воду і обережно перемішуючи. Але при цьому слід стежити, аби не перегріти насіння. Потім його відразу ж охолоджують, опустивши на 3 хвилини у холодну кип‘ячену воду. Після цього насіння можна обробити мікроелементами або стимуляторами росту. Приміром, насіння цвітної капусти замочують в 0,02%-ному розчині борної кислоти.
Зовнішню інфекцію на насінні капусти можна знищити, витримавши його протягом однієї години у кашці з часнику, розведеній водою 1:4. Обробленфе у такий спосіб насіння промивають у холодній воді й просушують.
Сіють насіння в ящик з грунтосумішшю на відстані 1-2 см одне від одного на глибину 1 см. Ящик закривають плівкою до появи перших паростків. Сходи з перших днів слід забезпечити достатньою кількістю світла. Температура в приміщенні має бути 12-15 градусів вдень і 6-10 градусів вночі. З появою першого справжнього листочка (через 10-12 днів після посіву) сіянці пікірують у стаканчики.
Розсаду помідорів вирощують у стаканчиках через пікірування. Насіння перед висіванням знезаражують і обробляють стимуляторами. Як стимулятор можна використати сік алое. Перш ніж віджати його, листки 5-6 днів тримають у темноті при +2оC. Оброблене соком алое насіння не промивають.
У пропарений ящик насипають шар грунтосуміші 6-8 см, вирівнюють, ущільнюють. Роблять борозенки глибиною 1 см на відстані 3 см одна від одної, у які висівають насіння через 1-2 см. Борозенки загортають, поливають теплою водою крізь сито. Накритий плівкою ящик до появи сходів (п‘ять-шість днів) утримують при температурі 20-25оC. З появою сходів температура протягом наступних 4-7 днів має бути 12-15оC вдень і 8-10оC вночі. Далі температуру підвищують до 20-25оC. Для отримання хорошої розсади потрібне доосвітлення.
Пікірування проводять, починаючи з фази сім‘ядольних листочків, але не пізніше фази двох справжніх листків. Поки сіянці не приживуться, температуру слід підтримувати на рівні 20о, припинити доосвітлення.
Кількість плодів на першій кисті збільшиться, якщо пікірування провести у фазі сім‘ядолей і до фази двох справжніх листків утримувати рослини за температури вдень 13-16оC, вночі - 11-13оC.
Огірки на розсаду висівають пророслим насінням безпосередньо в стаканчики або спочатку в ящиках у тирсі вирощують сіянці, які потім пікірують у стаканчики. При вирощуванні розсади з пікіруванням тирсу і ящик попередньо проливають окропом. У ящик на три четверті насипають тирсу, ущільнюють і зволожують. Насіння розкладають за схемою 3х2 см, присипають шаром тирси в 1 см, злегка ущільнюють. Ящик накривають поліетиленовою плівкою і протягом двох діб витримують при температурі 25-28оС. Щойно з‘являються сходи, на 3-5 днів температуру знижують до 15-20оС, щоб сіянці не витягувались і стимулювався ріст корінців. Цій же меті служить і доосвітлення люмінесцентними лампами до цілодобового світлового дня протягом 2-3 діб, а надалі – до 16-14-годинного світлового дня аж до появи справжнього листка. Лампи слід розміщувати на відстані не більше 90 см від поверхні грунту.
Коли сім‘ядолі розгорнуться, можна приступати до пікірування. Сіянці заглиблюють у грунтосуміш по сім‘ядолі поближче до стінки. Це особливо важливо, якщо рослини після пікірування будуть вирощуватись без додаткового освітлення, щоб легше було пригнути і присипати рослинки при надмірному витягуванні.
У подальшому розсаду огірків утримують за температури не нижче 20оC вдень і 16оC - вночі. Через півтора-два тижні після появи сходів підживлюють коров‘яком, розбавленим водою 1:8, або пташиним послідом у співвідношенні 1:12. Норма - по склянці на 6-8 рослин.

Детальніше ...

Городня родичка чорниці

Лохина (у народі цю рослину називають «буяхи», «п’яниця», «голубиця») - продукт унікальний. Її ягоди народна медицина використовує як протизапальний, жарознижувальний, тонізуючий засіб. Сік... Детальніше ...

Костер безостий

Костер безостий - посухостійких багаторічний верховий кореневий злак, використовується для створення культурних та поліпшення природних сінокосів і пасовищ, а також для задерніння схилів. Дає... Детальніше ...