Шановні читачі! Ми потребуємо вашої підтримки!
Dear readers! We need your support!
Віхльозадівка розташована за Переплюївкою. А від Переплюївки до Полтавського шляху рукою подати. Кажу на той випадок, якщо забажається побувати у наших краях. Не пошкодуєте! Бо ніде не знайдете...
Цей день не внесено ні в які календарі знаменних дат і всенародних свят, але його цілком можна віднести до міжнародних, оскільки він з однаковим успіхом відзначається і в Росії, і в Німеччині,...
Суп грибний з манною крупою і картоплею. 1 кг свіжих грибів, цибулина, морквина, корінь петрушки, 4 картоплини, півсклянки манної крупи, 50 мл олії, 2 л води, сіль, перець, зелень. Гриби порізати маленькими...
1 кг буряків, 100 г сушених грибів, 2 цибулини, 1/2 склянки олії, 3-4 зубки часнику, оцет, цукор, сіль.Варений буряк нарізати соломкою і покропити оцтом. Одну цибулину дрібно посікти...
1 кг свинини, 1 кг квашеної капусти, 600 г картоплі, 100 г цибулі, 100 г моркви, 50 г кореня петрушки, 100 г вершкового масла, 50 г борошна, 100 г сала, 250 г сметани, 50 г часнику,...
Той, кому до вподоби класичний цирк, має обов’язково побачити захоплюючу програму «Золотого цирку Росії», що саме гастролює у Дніпропетровську, - «Тібетські яки та карнавал тварин». За словами...
Григорій ДАВИДЕНКО.
Побралися молода Ніна з молодим Петром, який повернувся із надстрокової служби в Німеччині, брежнєвського 1964 року. (Тоді, як відомо, після Хрущова прийшов генсек Брежнєв, і повіяло новим часом). Молоде подружжя, правда, на особливу поміч когось не сподівалося. Ото тільки з батьками Петра почали зводити нову хату.
Діти ж пішли чи не одне за одним. 1964-го – Валентина, 1966-го – Анатолій, 1969-го – Михайло, 1972-го – Олександр, 1974-го – Володимир і 1977-го – Сергій.
Петро у поті чола трудився то трактористом, то водієм, а Ніна – практично не мала декретних відпусток.
- Після першої, Валі, потрапила в лікарню, аж у Луганськ, - розповідає Ніна Олександрівна. - Покропили ядом буряки, а я й не туди - полола-полола та й отруїлася. Довелося під штучними нирками лежати, поки не підлікувалася.
- Як же ви дітям лад давали, весь час працюючи? - питаю.
- Дідусь і бабуся, Петра Максимовича батьки, спочатку гляділи, - каже. - Та й я крутилася - то з ферми, то на ферму.
Корів доглядати та доїти Ніна почала ще в 16 років. Спершу їх було 11, а потім більше й більше. У роках шістдесятих, звісно, про доїльні апарати й не мріяли - молоко «добували» вручну.
- А дітки, мабуть, скучали за мною. Прибіжать, бувало, на ферму, і гарцюють біля мене в діжці для розмішування кормів. Завфермою побачить та й питає: «Що це за батраки тут сопливі?» Ні, діти в мене завжди були доглянуті, нагодовані, чистенькі, слухняні. Та й повиростали людьми, а не бозна ким.
Старша, Валентина, теж на фермі працювала, у дитячому садку. Анатолій та Михайло доглядають худобу в місцевому ПП «Комунар». Олександр тримає велику пасіку. Сергій - у дорожній службі, що обслуговує автотрасу Київ-Харків. Володимир живе й трудиться в Полтаві.
- А ви, Петре Максимовичу, можна сказати, неофіційний батько-герой, - пробую жартувати, хоча татусі в житті всілякі бувають - і літуни, і гуляки, і ті, що в чарці втопилися. Додаю: - Таких, як ви, зараз небагато знайдеться.
Очі Петра Максимовича випромінюють оптимізм. Видно, що по натурі він чоловік добрий та веселий.
- Таких, як моя Ніна, мало. Все ж основне на ній лежало. А я ж підсобляв. Хоча зараз чом би й не народжувати дітей - державна допомога на третю дитину доходитиме вже до ста тисяч. Ми ж щомісяця мали на кожного свого малого по сім радянських рублів.
На жаль, світ дедалі стає більш егоїстичним. Все більше молодих людей воліють добре пожити для себе. Подружжя Кучерів завжди жило і живе для дітей. А тепер - ще й для онуків.
Микола ШАРИЙ. Фото автора.
Полтавська область.
Упаковка різнокольорових вафель. Для крему: 50 г шоколаду, 2 ст. л. какао, склянка цукрової пудри, 7 ст. л. згущеного молока, 4 яйця, 70 г вершкового масла. Для прикрашання: склянка...
Вам, наші любі жінки України!
Жінки незалежної України,
Живіть здорові в щасті і красі.
Гордість і окраса України,
Хай ваші мрії збудуться усі.
Хай ваше життя буде світлим,
Роки любистком пахучим цвітуть.
Хай світ для вас буде привітним,
Адже вас всі люблять і завжди вас ждуть.
Наші бабусі, дружини, дівчата,
Дай вам, Боже, з роси і води.
Не лише у весняне це свято.
Ми вас, кохані, любимо завжди!
Жінки-трудівниці, жінки-героїні,
У кожному місті і в кожнім селі.
Таких мільйони у нашій країні.
Низький вам уклін до землі.
Життєвою мудрістю наговорений вірш А. Шкребка “Захворіла мати”
Захворіла мати
Ночами звучить надривний кашель,
Старенька жіночка злягла.
Скільки років у будинку нашім
Одиноко в кімнатці жила.
Були листи, та дуже рідко.
І тоді не помічала нас.
Все ходила й шепотіла: «Дітки!
Вам приїхати до мене хоча б раз…
Ваша мати зігнулась, постаріла.
Що поробиш: старість підійшла.
Якби всі ми разом посиділи
Біля нашого сімейного стола.
Під цей стіл ви пішки ходили.
Було весело і радісно усім.
А тоді роз‘їхались, лишили,
Як сирітку, свій родинний дім».
Захворіла мати. І тієї ночі
Телеграф не переставав кричать:
«Дети, срочно! Дети, очень срочно
Приезжайте! Заболела мать!»
З Москви, Сибіру і Полтави,
Залишивши свої діла,
Зібрались діти до своєї мами,
Біля ліжка, а не біля стола.
Гладили її холодні руки,
Прагнучи теплом їх зігрівать.
Чому ж, діти, ви дали розлуці
Так надовго поміж вами стать?
Невже тільки телеграма
Повинна сповіщати вам?
Діти, поки у вас є мама,
Приїжджайте до неї без телеграм.
Мамі написала свого вірша Любов Начинка із с. Миколаївка Петропавлівського району на Дніпропетровщині.
Мамі
Старенька жінка із двома ціпками
Сидить на лаві під розлогим кленом.
І посміхається вже збляклими вустами,
А у очах відбилось чисте небо.
Трудилась тяжко… Ночі недоспала…
Дітей ростила - слава Богу, вчені.
Вже й правнуки, як тії ластів‘ята,
На всі свята злітаються до неї.
Ну що ще треба?
Роки швидкоплинні здоров‘я ій сили
Вирвали із неї.
- Я так зморилась Хочу вже спочити! -
І очі підняла у синє небо.
Матері присвячує свій вірш, сповнений синівської любові до найріднішої жінки, Сергій Бабаєв з Дніпропетровська:
***
Мамо, мамо, радосте моя
І жагуча до загину вірність,
Ваша ласка крізь роки сія
І становить днів моїх безмірність.
Ваші руки, вмілі і невтомні,
І сердечність - смуток гіркоти
Створюють жіночу неповторність,
У якій єднаються світи.
Ваша щирість, люба, невимовна,
За яку сильнішої нема,
Серце материнське, безумовно,
Все живе на світі обійма…
Ну сумуйте. Не сумуйте, мила,
Не сумуйте, мамо, не тужіть.
Бо любові іскристої силу
Я від вас узяв, аби любить.
Думкою про кохану наповнив Сергій Бабаєв свій вірш
«Серце любити хоче»
Серце моє тріпоче,
Б‘ється воно весь час,
Серце любити хоче,
Наче в останній раз.
Знову зловісна драма
Спинить життя умить,
Щоб незагойна рана
Стала сильніш боліть.
Щоби душі терзання
Мої тривали вік,
Щоби лягло мовчання
Знов на журби поріг.
Серце ж любити хоче
Всупереч цим речам.
Милі жіночі очі,
За які, може, все віддам.
Мушу любов зустріти
У вирі мінливих днів,
Щоб серце твоє зігріти
Від крижаних вітрів.
Спогадами про прекрасну юність навіяний вірш добре відомого нашим читачам Миколи Прудкого з міста Павлограда.
Спогади
Вони випливли наче з туману, -
Так давно вже прожиті роки.
В моїм серце роз‘ятрили рану,
Спливли з дна на поверхню ріки.
Тепер котяться хвилями, наче
Уповільнені кадри кіно.
То дитинство, то юність я бачу,
Що п‘янить, як торішнє вино.
Ось стежина у полі в‘юниться
І волошки сміються в житах.
Їхні вічка примусять забиться
Серця наші у юних літах.
Постать юнки в житах це стрункіша,
Пахне нивою руса коса.
Вона стала мені ще миліша,
Як змочила ранкова роса.
Полила колоски недозрілі,
Під ногами - зелену траву.
ЇЇ губи, як вишеньки спілі,
Цілував не вві сні - наяву.
Із-за обрію сонце просилось
Вийти в небо, осяяти ліс,
По стежині в‘юнкій, як годилось.
На руках свою милу я ніс.
Петро Господаренко із села Вербуватівка Юр'ївського району Дніпропетровської області відомий вам більше як автор “Гострих струн”, однак сьогодні він постане як тонка лірична натура з казковою уявою. Шкода лишень, що вірш написаний російською.
Пускай птицей тройка мчится
Дорога зимняя, дорога снежная
И тройка резвая по ней летит…
Со мною юная, такая нежная,
Девчонка милая в санях сидит.
Она сидит, едва не плачет,
Впервые едет в белый свет…
А тройка мчит, а тройка скачет…
Назад, увы, дороги нет.
Эх, кони серые, да мысли смелые,
Куда заносите вы молодца?!
Да взять бы девушку за руки белые,
Сойти с саней, как из-под венца.
Я б создал ей не жизнь, а сказку.
Свое бы сердце отдал в дар.
За милый взгляд, любовь да ласку…
Но для нее я уже стар.
Так пусть же птицей тройка мчится,
Уносит девушку куда-то в даль…
Быть может, там кому-то снится
Ее любовь, моя печаль…
Олексій Вовк із Підгородного у поетичній формі теж висловив своє ставлення до жінки.
Жінка
Вірші не розкажуть про тебе
І проза не в змозі сказати
Про те, що в житті заслужила,
Кохана, дружина і мати.
Квітів навесні так багато.
Хочеться всіх їх зібрати
І в лагідні руки жіночі
Коханій на згадку віддати.
А скільки пісень написали,
Не стане ніхто рахувати.
І ти це усе заслужила,
Кохана, дружина і мати.
Кожна жінка мріє бути коханою, мати дітей. І це природно, як цей світ, як сонце і небо. Напередодні чудового свята жінок ми щиро бажаємо всім жінкам здійснення їхніх заповітних мрій, а особливо зичимо цього нашій молодій і талановитій колезі, яка тільки-но стала на рушник, Юлії Дулановій. Любові довгої і щастя безмежного тобі, Юліє! І сьогодні, як подарунок усім, презентуємо збірку її поезій, яка вийшла у видавництві “Кобеляки”. І дарма, що вірші писані ще десять років тому. Вони про те вічне, що не має строку давності.
Прощавай
Тут все шепоче: «Прощавай…»
Дерева, трави й небо синє,
І, квіти похиливши, гай,
До мене піснею не лине.
А ліс сміється: «Не журись,
Життя почни з нової ноти.
Зорею в небі засвітись,
Забудь усі земні скорботи».
Лиш вітер – вісник снів ясних
Чола торкнувшись, приголубить…
Мабуть, ми дужчі усіх лих,
Коли нас хтось у світі любить.
Ти схожий на вітер
Я слухала вітер весняний і свіжий,
Я чула в нім пісню і голос твій ніжний.
Я бачила вітер… Він схожий на тебе,
Та все, що минуло, пробачити треба.
Пробач же, коханий, за довгу розлуку…
Як вечір настане, цілуй мої руки.
Хай місяць, спинившись, милується нами,
Нехай соловейко вітає піснями…
Хоч я тебе люблю
Хоч я тебе люблю,
Хоч ти мене не любиш,
Але від того світ
В журбі не стане гірший,
Проходять дні, немов байдужі люди,
Гортаєм сторінки, старі читаєм вірші.
Десь за дощами залишалась юність.
Осіннім днем жарке скінчилось літо.
Говорять, що з роками прийде мудрість…
А коли ні.., то що тоді робити?!
Фіалки
На моєму вікні фіалки
Закохались давно у сонце.
І воно їх цілує палко
На своїй золотій долонці.
Згубне щастя дарує ніжність,
Обпікає вогонь любові,
І не знають вони про вірність,
Як не знали і ми з тобою.
Побачення
Маленька зірка задрімала,
Заснула вишня у саду.
Навіщо я пообіцяла,
Що на побачення прийду?
Легенький дощик накрапає,
Блакитну квітку вітер гне.
Чому тебе я не кохаю?
Навіщо любиш ти мене?
Бузок розквіт біля віконця
І чути співи солов‘я.
Ти будеш ждати до схід сонця,
Та не прийду до тебе я.
Перші, на наш погляд, вдалі спроби в поетичних вправах робить п'ятикласниця Великобагачанської седеньої школи Полтавської області Віталіна Коршак.
Рідний край
Стала вранці я на ганок
І сказала: «Добрий ранок!»
Привіталась я із сонцем,
Що заглянуло в віконце.
Із малюсіньким колоссям,
Що прокинулось ось-ось.
Подивилась в гай широкий,
Привіт, дубе превисокий!
І вербички довголисті!
Вітаю, клени мускулисті!
Я вийду в гай, я вийду в поле.
До мене все навкруг говорить.
Люблю я річку, люблю я гай,
Люблю увесь мій рідний край!
За тиждень перед початком Великого посту православні християни починають святкувати Масляну або Масницю – проводи зими і зустріч весни. Цього року вона пройде з 28 лютого по 6 березня. Масниця – це...
Млинці шоколадні з сиром. Трохи незвичних інгредієнтів - і шановані усіма млинці перетворюються у чудову десертну випічку. Для цього потрібно 3 яйця, 3 склянки молока, склянка води, 2 склянки борошна,...
Міжнародні фестивалі “Музика без меж”, які відбуваються у Дніпропетровській консерваторії імені М. Глінки довели: у регіоні набуває особливого розвою інструментальний виконавський жанр.
- Перші...
ЗНИКНЕННЯ бджіл з нашої планети може посилити продовольчу кризу, яка вже почалася. Про це попереджає сільськогосподарський банк Rabobank.
Можливо, Ейнштейн перебільшує - жито, пшениця і рис запилюються поривами вітру. Але, тим не менш, за рахунок запилення комахами виростають культури, які дають третину від усього обсягу продовольчих ресурсів людства, підрахували фахівці. При цьому 80-90% запилення виконується саме бджолами: метелики не можуть обробляти великі площі.
Ці культури забезпечують 35% калорій, що надходять до нашого організму, а також більшість мінералів, вітамінів і антиоксидантів. Без комах-запилювачів не ростимуть горіхи, дині та ягоди. Комахи також сприяють запиленню цитрусових, яблук, цибулі, капусти броколі, кабачків, квасолі, перцю, баклажанів, огірків, помідорів, кави, какао, авокадо і кокосів. А виробництво цих культур належить до найцінніших сегментів світової продовольчої індустрії.
Вимирання бджіл посилилося у 2006 р. Кожну зиму в США вимирає 30-35% бджолиних колоній, хоча зазвичай холодний сезон не може пережити лише 10%. У Європі щороку втрачають по 20% бджолиних родин, аналогічна тенденція починає простежуватися у Латинській Америці та Азії.
“Фермерам поки що вдається виробляти свою продукцію з меншою кількістю бджолиних колоній, і поки немає даних про скорочення врожаю. Але питання в тому, як довго їм ще буде це вдаватися при продовженні такої тенденції”, - йдеться у доповіді банку.
Всесвітній фонд захисту бджіл повідомляє, що можливими причинами скорочення бджолиної популяції можуть бути порушення харчування, пестициди, патогенні мікроорганізми, імунодефіцит, кліщі, грибки, бджільницька практика (наприклад, застосування антибіотиків або перевезення вуликів на великі відстані) і електромагнітне випромінювання.
У Німеччині, Франції та Італії деякі види пестицидів уже заборонені, у Британії зайнялися переглядом правил застосування пестицидів - встановлено, що вони можуть погіршувати пам’ять і імунітет бджоли. Але без добрив навряд чи можна обійтися: щороку населення Землі збільшується на 70 млн. чоловік, до того ж значну частку врожаю зернових у США, Аргентині та ЄС доводиться направляти на виробництво біопалива для екологічно чистих автомобілів. Rabobank пропонує заборонити застосування пестицидів хоча б у денний час доби, коли бджоли займаються збором пилку.
Одна з версій, що пояснюють вимирання бджіл, висунута в Росії - це стільниковий зв’язок. Після того, як у одному з російських сіл встановили вежі стільникового зв’язку, популяція бджіл помітно скоротилася.
«Українська правда».
Як приготувати смачний вінегрет?
Існує безліч різноманітних рецептів вінегретів, однак незмінним у всіх залишається наявність буряка. Краще використовувати печений буряк - смак буде більш насиченим....
Індійці дуже здивувалися, коли птахи почали збиратися додому із зимівлі на півтора місяця раніше строку.Індійське телебачення вже кілька днів обговорює дивну новину: «Найпрекрасніші гості нашої країни...
Млинці з бринзою. 1 л молока, 5 яєць, дрібка солі, на кінчику ножа сода, по 2 ст. ложки цукру і крохмалю, борошно (тісто має бути як рідка сметана)Для начинки: бринза тверда (щоб можна було потерти...
Що таке можливо, доводять артисти Санкт-петербурзького цирку «Чинізеллі»
Серйозну конкуренцію нинішнім зіркам естради можуть скласти учасники унікального хору мексиканських алігаторів,...
Вертуни з яблуками. Три склянки борошна, яйце, 1 ч. ложка масла, сіль, 1/4 склянки сухарів, 800 г яблук.З просіяного борошна замішують на воді, додаючи яйця, масло, сіль за смаком, не дуже густе тісто,...
