Земельна реформа, яка триває в Україні з 1990 року, скасувала державну монополію на землю. Було розпайовано 27 млн. га земель, 6,77 мільйонів селян набули права на земельну частку (пай). Але...
Іще раз хочу нагадати про оту величезну для багатьох українців старшого віку проблему. Ніколи в селі не знали, що воно таке - відпустка. Завжди завозили глину, пісок - щось мурували. Будували хати,...
Відновлена Актом проголошення незалежності України 24 серпня 1991 року, схваленим 1 грудня 1991-го Всенародним референдумом, Українська держава готується до свого двадцятиліття. Ці роки були...
Переступивши поріг 91-го року від дня народження, я вийшов, як кажуть спортсмени, на фінішну пряму. Мені так мало лишилося, то хоч під кінець свого життя скористаюся тим правом, яке мені дано Конституцією,...
Цікавим, на мою думку, є сьогоднішній погляд на стан нашого суспільства. Особливо стосовно злагодженості суспільної думки на поступ до розвитку. Згадаймо, що Україна в усі часи боролась за свою незалежність....
Зміни і новації, що пропонуються останнім часом українському селянину, потребують, поза сумнівом, якнайретельнішого вивчення і обговорення. Це ж стосується і договорів оренди землі. Відомо,...
Шановна редакціє! Оце пишу, хоч і не знаю, чи надрукуєте. Дуже допікають мені величезні, нетрудові зарплати, пільги, пенсії депутатів, міністрів, суддів тощо (українських не пишу, бо дехто й мови української...
Сьогодні наша держава впритул підійшла до останнього відрізка вкрай небезпечної дороги. За прогнозами, з 1 січня 2012 року в Україні буде дано «зелену вулицю» ринку земель сільгосппризначення. Кабмін...
На земній кулі спостерігається збільшення інтенсивності міграції населення, спалахи збільшення народжуваності (Індія, Китай, мусульманський світ), в інших районах - дефіцит народжуваності....
Наше перше знайомство з Олександром Любовичем відбулося у 1996 році, коли він обіймав посаду голови Криничанської районної державної адміністрації.-...
За даними фахівців Мінагрополітики, рентабельність риборозведення як бізнесу в нашій країні становить в середньому 15-16%; окупний період господарства зазвичай становить 4 роки. І це в умовах...
Уже два десятка років в Україні розпайовують землю. Законодавство передбачає, що «кордони» ділянок закріплюються межовими знаками, але досі за ці знаки правили кілочки. Які - час від часу - переносилися...
Двадцять років я слухав вас, читав ваші просторікування про нашу майбутню долю, робітників і селян. Маю право тепер, щоб ви послухали мене, зрозуміли,...
Дев‘ятндцятого квітня заслужений працівник сільського господарства, кандидат сільськогосподарських наук, генеральний директор СТОВ «Злагода» Новомосковського району, що на Дніпропетровщині,...
Після примусового падіння колгоспів (які й утворені були теж лише з примусу) наприкінці дев‘яностих село розпочало життя в нових економічних реаліях. Близько третини трудового потенціалу України...
Цій рукотворній проблемі невдовзі виповниться два роки. Постала вона за мовчазної згоди нашої влади і найдужче зачіпає жителів старшого покоління Дніпропетровської області. Мова про експеримент, який...
Віце-прем’єр-міністр України Сергій Тігіпко, перебуваючи з робочим візитом у Дніпропетровську, в черговий раз дав зрозуміти – реформування пенсійної системи в Україні неминуче. Проте, через несприйняття...
«Із вірогідністю у 99 відсотків ми стверджуємо, що за геолого-метеорологічними показниками під греблею гідроелектростанції у Запоріжжі існує реальна загроза геологічного розлому», – сказав на прес-конференції...
Медична реформа: ідеальна модель
- Валеріє Микитівно, чому, на ваш погляд, виникла необхідність реформувати медичну галузь? - Така необхідність виникла тому, що якість медичних послуг в Україні вже давно не влаштовує населення та викликає справедливе обурення. Не влаштовує такий стан речей і державу, бо зрозуміло, низький рівень здоров’я нації – це низька конкурентоспроможність країни. Адже ні для кого не секрет, що основним ресурсом будь-якої держави є її люди. У програмі економічних реформ, яку запропонував Президент України, є розділ, що стосується медичного обслуговування. Мова йде про забезпечення громадян якісною, кваліфікованою, доступною медичною допомогою. І в той же час – про ефективне використання ресурсів (перш за все матеріальних) на утримання галузі. - Що мається на увазі під «ефективним використанням ресурсів»? Невже ще є куди урізати фінансування медицини? - Справа не в урізанні, а в правильному використанні наявних ресурсів. Скажімо, мало хто задумується над тим, що з 1996 року загальний обсяг коштів, що циркулює в системі охорони здоров’я, збільшився приблизно в 10 разів. Навіть якщо зробити поправку на інфляцію – як мінімум, у 2,5 рази. Але громадяни цього не відчули, тому що кошти використовуються нераціонально. Кількість населення за роки незалежності зменшилася на 6 мільйонів (!), а кількість медичних закладів при цьому не скорочувалась. Утримання цих закладів, безперечно, потребує значних фінансових витрат. Та ці кошти, як пісок, просипаються крізь пальці, не поліпшуючи ситуацію у системі охорони здоров’я. - То що ж змінить реформа, якщо, як нещодавно заявив губернатор Дніпропетровщини Олександр Вілкул, вона не передбачає закриття медичних закладів та звільнення медпрацівників? - Ми всі добре знаємо, що структура закладів охорони здоров’я нашої країни склалася ще за радянських часів. На той час, на мій погляд, вона була оптимальною. Але ж часи змінюються. І в новій державі з ринковою економікою «планова» медицина вже не може бути ефективною. Ми маємо ринкові ціни на ліки, на енергоносії тощо, проте неринковими залишилися заробітні плати працівників медичної галузі та власне принципи їх роботи. У нас, скажімо, досі діють радянські штатні нормативи, коли один лікар має бути на 25 ліжко-місць. До речі, це одна з причин, чому сьогодні йде такий спротив реформі. Люди бояться втратити робочі місця у зв’язку зі зміною штатних нормативів. Та страх викликаний, скоріше, нерозумінням ситуації, ніж об’єктивними обставинами. - Тож, можливо, варто пояснити ситуацію?.. - Перш за все, не має бути прив’язки до так званих ліжко-місць. Оплата праці медичного працівника повинна залежати від якості та інтенсивності його роботи. А то в нас виходить, що, наприклад, лікар-хірург, котрий проводить 200 серйозних оперативних втручань за рік, отримує таку ж зарплату, як і той, що проводить не більше 50. Невже це правильно? Крім того, проводячи одну операцію на тиждень чи навіть два тижні, спеціаліст втрачає професійну майстерність. Хочу заспокоїти і медиків, і пацієнтів: провінційні заклади охорони здоров’я (ті ж Центральні районні лікарні) за реформою нікуди не зникають. Але в ряді випадків у них змінюються функції. На їх базі, як і раніше, можна буде отримати консультаційно-діагностичні послуги. Проте, коли мова йде про екстрені випадки (інфаркт, інсульт, пологи чи ін.), коли людина потребує висококваліфікованої медичної допомоги з використанням новітньої техніки та залученням спеціалістів відповідного профілю, допомогу необхідно надавати у великих спеціалізованих медичних центрах. - Але ж раніше ЦРЛ справлялися з цими завданнями. Тим більше, доправити тяжкохворого до такого ось суперцентру за кількасот кілометрів – справа не з простих… - Справлятися теж можна по-різному. Людина, переживши інфаркт, може повернутися до повноцінного життя, а може назавжди залишитися інвалідом. І це лише один приклад. Ви ж розумієте, що ЦРЛ на сьогоднішній день не можуть надавати інтенсивної медичної допомоги хоча б тому, що для цього їм необхідно мати повністю укомплектований кваліфікований колектив та дорогу сучасну медичну техніку. Спеціалістам, само собою, треба платити заробітну плату (і не мінімальну), а про те, в скільки обійдеться медтехніка, навіть говорити не доводиться. Що стосується транспортування хворого. Саме це питання зараз є одним з найбільш актуальних. Реформою передбачено створення розгалуженої мережі станцій та підстанцій «швидкої допомоги». Адже справа не в тому, скільки кілометрів хворого везтимуть у повністю обладнаній кареті «швидкої», а в тому, як швидко машина прибуде за викликом. Так, для сільських районів встановлюється норматив у 20 хвилин. Та ми всі добре розуміємо, що, враховуючи стан наших доріг (особливо в сільській місцевості), при всьому бажанні фельдшер не встигне за цей час доїхати до пацієнта. Тому Президент видав розпорядження в бюджеті на наступний рік закласти кошти на ремонт та будівництво доріг, якими їздитимуть «швидкі». - Ми з вами говоримо про екстрені випадки. А якщо все ж повернутися до первинної ланки медичної допомоги, котра, судячи з усього, зазнає найбільших змін. Що очікувати в цьому напрямку? - Первинну ланку необхідно посилювати. Якщо вона погано працює – це позначається на здоров’ї населення в цілому. Тоді виникає необхідність в інтенсивній медицині, витрати на утримання якої, звичайно ж, значно вищі. Давайте подумаємо, ким в нашій країні надається первинна допомога, тобто хто консультує пацієнта, проводить нескладні маніпуляції та лікує хворих, що не потребують госпіталізації? Насправді, будь-ким. Здавалося б, людина має звертатися до дільничного лікаря (терапевта). Але ж турбує нас здебільшого щось конкретне: горло болить чи вухо, шлунок, сечовий міхур, маємо проблеми із зором… І тоді ми прямо йдемо до вузького спеціаліста: ЛОРа, гастроентеролога, уролога, офтальмолога… Виходить, вузькі спеціалісти (котрі отримували спеціальну освіту, були підготовлені для проведення складних маніпуляцій та оперативних втручань), працюють як первинна ланка. А дільничний лікар, хоч в принципі, і знає, як лікувати ту ж ангіну чи цистит, згідно зі своїми повноваженнями, просто не має права цього робити. Тому систему дільничної служби необхідно змінити на систему надання допомоги сімейними лікарями. Поки що таких лікарів у нас недостатньо. Та й тим, що є, варто ще набратися досвіду. Лікар загальної практики, на відміну від дільничного, наділений ширшими повноваженнями. Та якщо навіть випадок у ці повноваження не вписується, завжди розуміє, до якого спеціаліста необхідно спрямувати пацієнта, щоб не втрачати дорогоцінного часу та не занедбати хворобу. - Наші люди якось не дуже звикли довіряти сімейним лікарям. Хоча б тому, що раніше не мали з ними справи… - Варто констатувати, сімейні лікарі на даному етапі не завжди добре підготовлені. Тому ми маємо поглиблювати саме освітню роботу, подбати про якісну підготовку та перепідготовку кадрів. Крім того, наших громадян так налаштовують інші лікарі, вбачаючи в подібних перетвореннях загрозу для себе. - Що стосується мотивації медичного персоналу. Коли вже ми говоримо про медицину європейського зразку, чи зможе наша держава забезпечити медикам ще й європейську зарплату? - На жаль, оплата праці медичних працівників майже найнижча в країні. Людина просто не може вижити на такі гроші, а тому в неї виникає потреба знаходити додаткові джерела прибутку. Це провокує тіньові виплати, ту ж таки корупцію в закладах охорони здоров’я. А цей процес вже дуже складно контролювати. І він негативно позначається на благополуччі людей. Звичайно, зробити зарплату європейською одразу ми не зможемо, хоча б тому, що в державі немає таких коштів. Для початку необхідно визначити пріоритети та виключити зрівняльні підходи до оплати праці. Найперше, на мою думку, необхідно збільшити оклади лікарям первинної ланки та тим, що працюють інтенсивно. Гостро стоїть питання укомплектування кадрами сільських медичних закладів. Людина, котра провчилася 19 років (11 – у школі та ще 8 – в академії), приїхавши працювати в село, де немає умов для проживання та праці, копійчана заробітна плата, просто там не залишиться. Місцевому самоуправлінню треба думати про те, як заохотити молодих спеціалістів приїжджати до села. Візьмемо для прикладу: була двоповерхова дільнична лікарня, котра зараз не потрібна. На першому поверсі цілком може функціонувати амбулаторія, а на другому – облаштувати житло для медиків. Крім того, зараз розглядається проект по наданню сільським медикам автомобілів у лізинг з правом подальшого викупу. Зараз кожен четвертий медпрацівник – пенсійного віку. І це дуже серйозна проблема. Молодь, котра мріяла про професію медика, закінчивши вуз, не йде працювати за спеціальністю, бо не бачить в цьому жодної перспективи. - Наскільки відомо, реформа системи охорони здоров’я ще не підкріплена законодавчо. Але ж певні заходи в її рамках вже проводяться… - Усе, що робиться зараз і робилося раніше, - місцева ініціатива. Просто тому, що назріла необхідність змінювати систему. На державному ж рівні реформа поки що знаходиться у стадії обговорення та законопроектів. - З яких міркувань до списку пілотних регіонів включили Дніпропетровщину? - Бути пілотним регіоном – це не покарання. Це оцінка того, що в області вже щось робиться, є основа. Думаю, зважаючи на позицію місцевої влади, котра з особливою увагою ставиться до питань охорони здоров’я, намагається самотужки вирішувати нагальні питання галузі, область було включено до цього списку.
Розмову вела Юлія ДУЛАНОВА. Від редакції: У цьому матеріалі відображено офіційну точку зору на реформування медичної галузі. Але тема ця актуальна для кожного з нас. Запрошуємо вас, шановні читачі, залучитися до дискусії та висловити свою думку щодо даної проблеми. Будемо раді почути думку і практикуючих сільських лікарів.
