Поточний № 20 (1258)

27.05.2019

Шановні читачі! Ми потребуємо вашої підтримки!

Dear readers! We need your support!

Ситуація


Українські чорноземи: без табу

Дискусії щодо необхідності скасування мораторію на продаж земель сільськогосподарського призначення розгоралися і за попередньої влади, однак досі перспектива відкриття ринку землі здавалася... Подробнее...

29.01.2011   1516
Що повинен знати власник землі

В Україні, на землях сільськогосподарського призначення укладено близько 4 млн. 600 тис. договорів оренди. Важливою складовою кожного такого договору є його економічна частина. Іншими словами, та частина,... Подробнее...

29.01.2011   1856
Навіщо потрібен кадастровий номер і як його отримати?

Нові державні акти на право власності на землю передбачають таку інформацію про вашу ділянку, як кадастровий номер. У старих актах він передбачений не був, однак зараз власників, фактично, зобов’язують... Подробнее...

29.01.2011   2378
Кому ж легше жилося?

Ще 2006 року, 23 березня, у «Сільських новинах» була надрукована стаття Володимира Ніколаєнка «Пожити б у до революційній Росії», тобто в Російській імперії, до складу якої входила і Україна. Пожити... Подробнее...

09.12.2010   1923
Хто кислиці поїв, а на кого оскома напала

Саме про якість йдеться у наступному зверненні. Воно від жительки Китайгорода Царичанського району Марії Науменко: «Про «якісне» обслуговування не можна говорити без сліз. Десять днів довелося жити без світла, бо в електромонтерів не було ні дроту, ні навіть ізоляційної стрічки. Аж коли купила, тоді й замінили. Я дитина війни, та досі в жодній з принесених квитанцій це не було враховано. Є помилки в обрахунках від 5 до 45 копійок на користь компанії. Отака «рахуба» по-новому. Просила в Царичанському РЕМі – видайте розрахункову книжку, мені з нею набагато зручніше! Кажуть, що заборонено видавати. Чому? Ким? Тепер усім, хто не хоче виглядати їхніх папірців, доводиться робити копії книжок на ксероксі».
Дивно, що «Дніпрообленерго» монопольно обирає спосіб розрахунку. А він за діючими «Правилами користування електроенергією для населення» може здійснюватися і за допомогою розрахункових книжок. Тут обов‘язково треба враховувати думку споживачів.
- Книжки не дали, сказали – носитимеш папірці, - розповів учасник війни Микола Орел з цього ж села. – Принесли рахунок – оплатіть 46 кВт на суму 10,36 гривень. Так це ж виходить по 22,5 коп., а де гарантована державою пільга? Це мучить мене. Нащо ж нам отак голову морочити на схилі літ? Виходить, на ходу йде шахрайство. Я 1924 року народження, довелося пережити голодомори, війну... Вважаю, пільгу нам дала держава за оце все. За майже безплатну працю. А тепер видурюють з нас гроші – і нікого з наших обранців це не турбує.
До речі, ця насправді велика для багатьох жителів сіл Дніпропетровщини проблема ще не стала предметом обговорення в жодній з районних чи сільських рад. А вона того таки варта. Знають про неї і в Дніпропетровській облраді, і в обласній адміністрації, куди мешканці Царичанського району направили колективні звернення. Та відповідь надійшла лише від в.о. керівника департаменту ВАТ «ЕК «Дніпрообленерго» С. Скосара: «Компанія не планує повернення до розрахункових книжок. Розробляється новий проект «Правил». У ньому передбачені розрахунки за спожиту електроенергію лише за допомогою повідомлень».
Отакої… Вочевидь, є надія на Кабінет Міністрів України, який, можливо, не затвердить такий проект Правил. Та ще на кожного абонента – не підписувати договір з РЕМом на підставі нових Правил. Щоб убезпечити себе, чого доброго, від можливих санкцій.
Якось парадоксально у нас в Україні виходить. Влада на словах начебто шанує ветеранів. На ділі – видно з розповідей, як.
- Люди зараз нікому не потрібні,- почув у дорозі від супутниці-пенсіонерки. – Хазяїн – цар і Бог. А людей мають ні за що. Все – він, хазяїн. На нього – хоч Богу молись, мий ноги і юшку пий…
Тож і не дивно, що Україна входить у четвірку країн, громадяни яких найбільше позиваються до своєї держави. Невеселе «лідерство». До речі, не лише діючі, а й нові закони почасти містять норми, які ігнорують права громадян. Ось рядки зі звернення ветерана праці Миколи Дмитренка з Магдалинівського району:
- Майже все життя відпрацював на газоні-самоскиді в колгоспі. Як тільки десь будується дорога – нас одразу туди. Возити каміння з кар‘єру, пісок… Робили за копійки, і пенсія, не вам говорити, ви знаєте, яка… Єдина пільга – звільнення від транспортного збору. Та з нового року його вводять у вартість бензину. То мені й таким, як я, що, на АЗС їхати і посвідчення показувати? Хто на них зважатиме? Чому про цю єдину пільгу сільським ветеранам і не згадують?
Справді, є такий казус, допущений нашими законодавцями. Новий Податковий кодекс транспортний збір вводить в акциз на бензин. На 1 л пального це дорівнюватиме близько 50 коп. Але як саме буде врахована існуюча пільга ветеранам праці – невідомо. А про неї годилося б подумати до підписання документу.
Теж саме і в Житловому кодексі - за невчасну сплату компослуг планують накладати штраф. Люди добрі, та віддайте ж спочатку народу заощадження! Або погасіть їх компослугами. До того ж причини несплати можуть бути різними – хвороба, безробіття тощо. Неважко передбачити, що штрафи призведуть до втрати житла. А де ж гарантовані Конституцією «гідні умови життя»?
А Трудовий кодекс у новій редакції суттєво звужує права працюючих. Зростає число підстав для звільнення, збільшується аж до 12 годин робочий день. Нещодавно координатор парламентської більшості Михайло Чечетов заявив:
- Страйкують – нехай, ми будуємо демократичну Україну.
Що ж, намір, можливо, і добрий. Але ж до думки громадян України, в тому числі селян, варто дослухатися, бо свого часу більшовики теж будували «рай на землі» лише за власним сценарієм. Чим це закінчилося, відомо – 27 листопада вшановуємо пам‘ять жертв Голодомору – геноциду, 9 Травня – пам‘ять тих, хто загинув у Другій Світовій… Хоча б з огляду на ці пережиті страхіття варто зважати на думку людей.
На однобокість політики, яка проводиться зараз, вказує і учасник Толоки інтелігенції України («ТІК») Сергій Пантюк:
- Зараз всі ознаки надзвичайно сильної політичної кризи. Влада чим далі, тим дужче намагається нагнути народ України. З дрібного підприємця пробують витиснути все. Але ж коли в людини видирають з рота, вона кусає… От чому зараз такий сильний спротив іде, і гасла цього Майдану радикальніші, ніж Майдану-2004 р. Якщо ви і справді хочете підняти економіку України – робіть це. Виводьте свої мільярди з офшор, ми – свої 700 гривень кладемо. Працюймо!
Що ж, рецепти виходу зі скрути завжди є, а нестатки теж гуртують націю.

Григорій ДАВИДЕНКО.
Дніпропетровська область.

 

Подробнее...
02.12.2010   1765
Дніпропетровщина зробила вибір

Як зазначив Павло Шандиба, кількість виборців, які взяли участь у голосуванні 31 жовтня поточного року, становить 1 млн. 104 тис. 646 громадян.
За результатами голосування, п’ятірка місцевих організацій партій, що отримали три і більше відсотків голосів виборців, залишилася незмінною. Зокрема, Партія регіонів набрала 40,53%, “Батьківщина” - 9,55%, “Сильна Україна” - 9,52%, Комуністична партія України - 6,76%, “Фронт змін” - 6,29%.
Помітку у графі “Проти всіх” у виборчому бюлетені поставили 10,2% виборців. Недійсними визнано 3,13% бюлетенів.
Отже, квоти депутатів обласної ради, обраних за партійними списками, розподілилися наступним чином: Партія регіонів отримала 39 депутатських мандатів, “Батьківщина” і “Сильна Україна” - по 9 мандатів, Комуністична партія України - 7, “Фронт змін” - 6.
- Що стосується виборів депутатів обласної ради в мажоритарних округах, - повідомив Павло Шандиба, - обласна виборча комісія отримала протоколи з мокрими печатками з усіх міст та районів області. Відповідно до них, обраними вважаються депутати: від Партії регіонів - 53 особи, від Комуністичної партії України та “України майбутнього” - по 4, від “Сильної України” та Народної Партії - по 3, від “Громади” - 2 і від “Фронту змін” - 1 особа.
Таким чином, представництво партій у новому складі Дніпропетровської обласної ради VI скликання має наступний вигляд: Партія регіонів - 92 депутати, “Сильна Україна” - 12, Комуністична партія України - 11, “Батьківщина” - 9, “Фронт змін” - 7, “Україна майбутнього” - 4, Народна партія - 3 та “Громада” - 2.

 

Подробнее...
11.11.2010   1461
Нові правила для “дирчика”

ЗВАЖАЮЧИ на чималу кількість дорожньо-транспортних пригод, учасниками яких ставали водії скутерів, а також неможливість ідентифікувати ні транспортний засіб, ні його власника в разі аварії, було запроваджено обов’язкову реєстрацію мопедів. А їх власників зобов’язали отримати водійські права новоствореної категорії А1.
До 1 листопада 2010 року громадянам дозволили реєструвати мопеди без документів, що посвідчують правомірність їх придбання (якщо вони були придбані до кінця 2009 року). На сьогоднішній день, повідомив старший інспектор відділу РЕР УДАІ ГУ МВС України в Дніпропетровській області, майор міліції Юрій Підопригора, в області зареєстровано 7663 транспортні засоби відповідної категорії (до слова, 2494 з них пройшли процедуру реєстрації в останній тиждень відведеного строку).
Тим, хто не встиг оформити документи до 1 листопада, так би мовити, за ліберальною схемою, тепер потрібно принести до ДАІ вантажну митну декларацію та довідку-рахунок, аби підтвердити, що транспортний засіб було придбано законним шляхом.
За реєстрацію мопеда до каси доведеться сплатити 136 грн. 25 коп. Плюс 200-250 грн. коштуватиме експертний огляд транспортного засобу. Ще близько сотні доведеться викласти за страховий поліс. Ігнорувати процедуру в Державтоінспекції не радять, адже штраф за керування скутером, незареєстрованим в установленому порядку, становить 150-250 грн. Якщо спіймалися вдруге за рік, розмір штрафу складе 250-510 грн. або ж 30-40 діб громадських робіт. Суворе покарання чекає й на того, хто сяде за кермо скутера без водійського посвідчення. Розмір стягнення тут дорівнюватиме 510-595 грн.
До речі, що стосується прав, далеко не всі місцеві автошколи отримали ліцензії на підготовку водіїв категорії А1. Але навіть на скромну пропозицію попиту поки що немає. За словами майора Юрія Підопригори, до сьогодні на Дніпропетровщині не зареєстровано жодної групи, де навчалися б власники мопедів. Більш за все, відсутність бажаючих зумовлена вартістю курсів - 500-1000 гривень. Крім того, закінчивши навчання, доведеться розкошелитися на пластикові права (близько 450 грн.) або ж тимчасовий талон (без терміну дії) на право керування транспортним засобом категорії А1 (161 грн.). Легше тим, хто вже має права категорії А. Такі водії можуть їздити на скутері чи мопеді, доки не замінять водійське посвідчення.
Отож, найскромніший кошторис операції під умовною назвою “Узаконь свій мопед” становить 1097-1936 грн. А тепер згадайте, скільки ви віддали за свого залізно-пластикового коня?..
Піддавати критиці саме нововведення щодо реєстрації популярних нині транспортних засобів, які, безумовно, є повноцінними учасниками дорожнього руху, не доводиться. Неприйнятною залишається вартість даної процедури, зважаючи на рівень доходів їх власників. Вочевидь, доведеться українським селянам знову пересідати на старі-добрі велосипеди…

Юлія ДУЛАНОВА.

Подробнее...
11.11.2010   4699
…З незначними порушеннями

ПРО ОДНУ з “ноу хау” виборчих комісій варто згадати окремо. Про неї розповідає кандидат на посаду петриківського селищного голови, голова Народної ради Петриківщини Анатолій Лисенко: “Зареєстрували мене у Петриківській СТВК 6 жовтня, а 20-го, в четвер, після обіду, вручили дві постанови - одну з попередженням “про недостовірність відомостей, наведених у декларації”, другу - про зняття з реєстрації. Звертаюсь до голови комісії Петра Козина, посилаючись на п. 3 ст. 43 Закону України, який недвозначно говорить: “Помилки і неточності в декларації не є підставою для зняття кандидата з реєстрації”. “Ой, то ж ми не дочиталися! - вигукнув голова. - Але ж тепер наше рішення може скасувати лише суд”. Звернувся до Петриківського райсуду в суботу, та він не працює… А термін оскарження рішень ТВК - два дні. Так в результаті порушення закону мене відсторонили від виборів”.
Чи можна це порушення назвати “незначним”? Вочевидь, що ні, бо внаслідок нього жителі Петриківки не знайшли прізвища лідера виборчої кампанії серед кандидатів. Можливо, саме це і стало однією з причин надзвичайно низької явки виборців Петриківщини - за попередніми даними, з 21 тисячі виборчі бюлетені взяли до рук ледве більше 8 тисяч чоловік! А голосували мешканці краю так само, як і всієї Дніпропетровщини – найбільше за партію влади. Одна із моїх знайомих так прокоментувала це: “Чи їм пороблено, чи що? Вже й газ уполовину підняли, і пенсійний вік збираються - нічого не допомагає, голосують за те саме…”
До речі, одним із показників демократичності суспільства є можливість опозиції прийти до влади. На Петриківщині це трапилося в Єлизаветівці. За попередніми даними, громада обрала своїм головою молодого Максима Голосного, одного з ініціаторів акції “Поверніть народу котлован”.
У Царичанському районі майже всі кандидати від влади стали сільськими головами. До речі, один з них, китайгородський мер Сергій Марченко публічно образився на автора цих рядків за наведені у публікації побоювання партійних лідерів, що у Китайгороді готується фальсифікація виборів. Як з‘ясувалося, Сергій Дмитрович дарма надував щоки - офіційні спостерігачі зафіксували, що Китайгородська СТВК таки сфальшувала текст виборчого бюлетеня на користь … нього! Адже ст. 66 Закону “Про вибори” говорить: “Прізвища кандидатів у одномандатних округах зазначаються в алфавітному порядку”. Таким робом прізвище “Марченко” з належного йому серед кандидатів другого місця записали… на перше. Вочевидь, щоб виборці, бува, не помилилися… Таку ж “інновацію” було застосовано і з кількома кандидатами Китайгородської сільської ради. Звісно ж, ніхто не повірить, що багаторічний голова Китайгородської СТВК, а нині її член Микола Смик “не дочитався” Закону про вибори. Мабуть, через це в селі й кажуть: “Доки в ТВК сидить Микола Харитонович, доти Марченка не зрушиш…”
Наведені порушення виборчого законодавства, певно ж, далеко не всі із застосованих. Щойно в радіоефірі депутат Верховної Ради попередніх скликань Борис Беспалий зазначив: “Закон про місцеві вибори виписаний так, що влада може маніпулювати деталями виборчого процесу, як їй заманеться. Увесь виборчий закон є зручним для влади і незручним для громадян. До всього українці продемонстрували байдужість до виборів - половина не прийшла на них. Зараз наступає період перевірки влади на щирість. Якщо у найближчі півроку не відбудеться рішучих кроків до покращення життя людей, можна сказати, що ця влада така ж бездарна, як і попередня”.
Що ж, півроку - не такий вже й тривалий період. Саме він і покаже, навіщо влада докладала надмірних зусиль для суттєвого примноження власних рядів. Для покращення, певно ж, життя. Відкритим залишається лише питання - чийого?

Григорій ДАВИДЕНКО.
Дніпропетровська область.

Подробнее...
04.11.2010   1508
Синдром політичного песимізму

ЯК ЗАЯВИВ прем’єр-міністр Микола Азаров ще недільного вечора: “У нормальній європейській країні, якщо на вибори приходить відсотків 20-25, то це вважається дуже гарним показником. Якщо в нас прийде 50%, це означатиме, що, за європейськими мірками, це дуже високий результат”. Добре, коли бачиш лише те, що хочеш бачити…
Спостерігаючи за ходом виборів у селищі Ювілейному Дніпропетровського району, важко було не помітити: переважна більшість тих, хто 31 жовтня прийшов на дільниці - люди похилого віку, котрі, хай там що, звикли виконувати свій громадянський обов’язок. Одна бабуся, зайшовши до кабінки, вголос розмірковувала: “Так на кому ж тут хрест поставити?”. І цим влучним запитанням “поставила діагноз” усьому процесу.
“Вибори до виборів” - так називає опозиція те, що відбулося в країні. Використання адмінресурсу, створення партій-клонів, залякування кандидатів, парадоксальні випадки, коли представники певної політичної сили агітували за своїх конкурентів, монолітність виборчих комісій - явища хай і не задокументовані, та все ж реальні. За таких обставин, до фальсифікацій безпосередньо на виборчих дільницях можна було й не вдаватися. Проте…
- Я зацікавлений у тому, щоб вибори пройшли чесно, - коментує кандидат на посаду голови Ювілейної селищної ради від Політичної партії “Сильна Україна” Ігор Марусиченко. - Та, на жаль, доводиться фіксувати деякі порушення. Зокрема, майже на всіх виборчих дільницях столи розміщені таким чином, що це перешкоджає роботі спостерігачів. А це наштовхує на думку, ніби комісіям є що приховувати. Ще вразило, коли сьогодні голосував, що спостерігач від правлячої партії прийшов на дільницю у нетверезому стані й почав “качати права”. Як можна делегувати таку людину представляти інтереси партії?
- Обурило ставлення членів виборчої комісії до спостерігачів, котрі представляли на дільницях різні політичні сили, - додав спостерігач від “Сильної України” Сергій Охлопков. - Вони ніби ображалися на нас за те, що ми намагаємося контролювати процес. Але ж це нормальна практика не лише для України, а й для всього цивілізованого світу. Вибори - це дуже серйозно, від їх результатів залежить майбутнє цілої держави. Волевиявлення має відбуватися відкрито та демократично.
На результати виборів до місцевих рад певною мірою вплинув вік електорату. По-перше, як довелося почути від колеги, деякі члени виборчих комісій на нарікання стареньких щодо кількості бюлетенів та дрібний шрифт у них, дозволяли собі підказати людині, де саме їй треба поставити галочку. У бік якої партії спрямовували порушники закону симпатії виборців, здогадатися не важко.

По-друге, роль зіграло місце партії у списку. Не маючи особливого бажання розбиратися, люди часто-густо ставили відмітку навпроти першої позиції.
- Ні, я аби за кого не проголосую, - заперечила літня жіночка, що довго вивчала бюлетені перш ніж зайти до кабінки. - Шукала свою партію. Я її завжди підтримую і переживаю, щоб вона пройшла.
Але така принциповість, як з’ясувалося, притаманна не всім. Шістдесятитрирічний Володимир Олександрович зізнався:
- На вибори ходжу, та я вже нікому з них не вірю. Поставив хрестик навпроти тих, кого знаю. Все одно буде так, як їм потрібно. Від простої людини вже нічого не залежить.
Не поділяє такого песимізму мешканка Ювілейного, молода мама Мар’яна.
- Я не маю права ігнорувати вибори, адже голосую за майбутнє своєї донечки Маргарити, - зауважила жінка.
Офіційні дані щодо явки виборців на дільниці та результати голосування будуть оголошені не раніше п’ятого і не пізніше десятого листопада. Проте попередні підрахунки, зазвичай, мало відрізняються від кінцевих. Тож висновки робити вже можна - і народу, і його “слугам”.

Юлія ДУЛАНОВА. Фото автора.

 

Подробнее...
04.11.2010   1426
“Чоботи знають, куди йдуть”, або ЯК Я ОФОРМЛЯВ СУБСИДІЮ
А ТЕПЕР уявіть собі: ніскілечки ми не встигли в чеканні заморитись, як і справді - приходить нам “письмо щастя” (подібні в нашому безхмарному дитинстві ми, отримавши, 5 разів переписували, впевнені у примарній манні, і розсилали найвірнішим друзям). У такому, знаєте, круто-офіційному конверті лист приходить. На ім’я моєї прекрасної половини. Оскільки пенсію проста радянська педагогиня в Кравчука-Кучми-Ющенка-Януковича суверенне заробила в акурат мінімальну. (Знайома колега “по щастю” буквально днями гірко й уїдливо пожартувала: місячного утримання її як державної людини - сиріч пенсіонерки - навряд чи вистачить сьогодні на скромний обід нашого останнього всенародно обраного).
Оперативненько, сливе, заповнила благовірна всі позиції-графи обох бланків, ретельно законвертувала, по-вчительськи каліграфічно адресу написала, і... мене згубила ініціатива. Вона, як відомо, в нашій країні досі залишається каральною. Бо... взяв я справу у свої руки.
Вилучаючи урок з багатющого досвіду надійно-партнерських стосунків з “Укрпоштою”, яка неодноразово по манівцях маринувала мої завжди рекомендовані кореспонденції (а був факт, що одну з них навіть загубила, і натиснула на всі “кнопки-важелі”, щоб фейлетон про нього не був оприлюднений), цей, дружини лист, я вирішив доправити адресату сам, особисто, фельд’єгерським, так би мовити, чином. Та й погодьтеся, це наче смішно - пускать у мандри конверт у межах одного населеного пункту, будь він хоч і райцентром. Разом з тим і пенсіонерським ногам відстань від мого приватного пункту помешкання “А” до їхньої високодержавної установи “Б” - яка не яка, а таки фізкультура...
За дверима завсектору прийому громадян райуправління (див. вище) симпатична служка (дай Бог пам’яті, бо фамільно-посадових “бейджиків”, як згодом виявилося, тут ні в кого немає) ввічливо, грунтовно і в дохідливій формі мене переконала, що зі своїм до них візитом я, на жаль, трохи начебто поспішив. Хіба субсидія так уже вам пече саме 25 серпня, яким ви оце датували свої документи? Певно, що ні! Скоріше всього, що потрібна вона вам на опалювальний сезон, чи не так? Тому й приходьте з цими паперами десь аж через місяць. А напередодні, на всяк випадок, ще й передзвоніть. На нашу “гарячу лінію”. Цим самим і нам зменшите обсяг робіт - двічі не будемо субсидію оформляти: на непотрібних півтора місяці, що залишаються до середини жовтня, і на зимовий період.
Ну, що тут скажеш? Залізна логіка!
Подякувавши за змістовно-розгорнуту консультацію, вдома поспішаю заспокоїти кохану супутницю життя: так, мовляв, і так, не хвилюйся, все буде гаразд, справу залагоджу непремінно, доведу до логічного кінця.
Рівно через місяць як законослухняний громадянин України грунтовно збираюсь у другий похід за субсидіями. Але вчасно згадав про пораду заздалегідь перетелефонувати на “гарячу лінію”. Медовий голосок якої, запевнивши, що вона вас вітає, тут же - мішком з-за рогу: а де ви раньше були? Ми регістріруєм ось уже на 26 октября...
На ходу змикитувавши, що, як і в кожній нашій “канторі”, права рука не відає, що робить ліва (це в нас “родимі плями” проклятого чиновництва соціалістичної бюрократії), у словесний потік наставництва, як треба по-сучасному й цивілізовано “рішать вопроси”, ледве-заледве вклинюю, що мені ваша завсекторша (“не помню хвамилії”) сама посовітувала прийти через місяць, тобто сьогодні. А перед цим і подзвонить на “гарячу”... Той кінець теледроту відразу... охолов. І змилостивився: ну, хорошо-хорошо, ставлю вас на 11-е, а ви ж там к цьому дню познімайте копії з паспортів усіх ваших жильців, ідентифікаційних кодів і прихопіть свою домову книгу з техпаспортом на квартіру... Кроме того, не забудьте принести і платьожки за газ і свєт з апреля нинєшнього года!
- Так а все ж ваше начальство казало, що ніяких довідок од нас не треба. І з квітня по сьогодні не опалювальний же сезон...
- Пі-пі-пі, - вельми обтяжена державно-невідкладними клопотами абонентка відключилась від старого зануди, що так ігнорує її надзвичайно високу зайнятість.
Але красне спасибі й на цьому.
І хоч 11 числа зранку сійнув рясний дощ (селянам на озимку!), змінивши семисезонні туфлі на осінні чоботи, без 5 хвилин до початку трудового дня я був уже на ґанку солідної соцустанови - як наче перевіряв, наскільки її співробітники дисципліновано його починають (мені ж дома нема чого робить). Затим себе все-таки тішу, що в “ненужній очереді” буду, очевидь, серед лідерів.
Зі сміливою нахабністю (мені ж призначено іменно на сьогодні!), зігнорувавши у приймальній кілька стихійно-самодіяльних претенденток на омріяну пільгу зневаженої в Україні старості (та чи вони ще від учора тут сидять?!), у великому, наповненому різними людьми кабінеті рівнісінько о 8-й, вибачаючись, що прийшла, як бачте, не дружина, котра заповнювала ось ці бланки, а ваш покірний слуга. На що, вточнивши наші паспортні дані та місце проживання, мені недвозначно вказали на двері: вас тут записано в нас на 14-у ноль-ноль...
І не встиг я, далебі, повітря в рот набрати для несмілого виправдання, що час вашого прийому окремо “гарячою” нам не доводився, мені з явно змученою міною невдоволення стосовно того, як тільки всі ми, нерозумні, їх уже “дістали” красномовно продемонстрували Монблани зі “справами провадження” - кожна папочка лежить згідно з якнайсуворішою чергою: погодинно-похвилинно.
Вражаюче! До такої міри, що аж і поспівчувати б. Тим паче, що й дощик вже наче перестав й ось-ось сонечко з-за хмар усміхнеться. Та й чоботи мої уже зовсім не в претензії - тільки й того, що норма фізичного на них навантаження сьогодні подвоїться. Але для моїх ходунів це ще й корисно. А хто там десь колись казав, що ніколи нікуди не треба ходить, то цур йому й пек, такому непередбачливцю!
Моя ж дружина - як у воду дивилася, вирішивши підтримати мене під час післяобіднього походу в “присутствіє”. Бодай морально. Тому рішуче зібралась і, незважаючи на те, що її ніженьки вже давно скаржаться на хронічні болі-судоми, без довгих роздумів і вагань теж стала на невдячно-марудний шлях української прохачки.
Знов поминувши неміліючу чергу знуджених під “пільговими” дверима бабусь, нарешті ми постали перед ясні очі потрібного нам спеціаліста. Котрій вистачило одного лиш побіжного погляду (що то професіоналізм досвіду й практики!) на заготовлену нами течку, щоб категорично заявити, що все у вас нікуди не годиться і все треба докорінно переробляти-переоформляти.

ОСКІЛЬКИ “діло” треба заводити на “відповідального квартиронаймача”, в ролі якого в даному випадку виступаю, бачте, я. (А куди ж, даруйте, ваші клерки дивилися, адресуючи “письмо щастя” саме дружині?). Так-так, і заяву переписуйте, і декларацію. Уже від свого імені... Нових бланків у нас немає, але за рогом магазин, там і купите. Потім скоренько у міськраду за довідкою (вам повезло - в ній сьогодні якраз день їх видачі) про склад сім’ї і чи маєте яку земельну ділянку. І, будь ласка, поспішіть, щоб до мене встигли до 16-ї години - тоді ще прийму... (При цьому від зацікавленого автора-клієнта цілком доречне таке манєпесеньке риторичне запитання: а як стосовно того, щоб “лишнє не тратиться”? Ми ж нікого, пробачте, за язик не тягли?).
Підтюпцем трюхикаємо у рекомендований магазин, де без проблем, але за кровні придбаваємо ксерокопії потрібних “бомаг”. Отримали й добровільно-безплатну консультацію, як їх правильно, без помилок, заповнювати (в управлінні праці на таку “дрібничку” пояснення нам не зглянулись).
У темпі долаємо й кілометрову (фінішну) до міськради. У якій секретарка одразу ж обурилась на колег із “захисту”, що посилають до них “безземельних” людей (тих, які проживають у комунальних багатоповерхівках). Висловила нам і співчуття, що ми старістю зайве били до них свої ноги, і запевнила, що завжди раді нас бачити і приймати.
А за потрібною папірою переадресувала в ЖЕК-2 міського будинкоуправління. Встигнете, заспокоїла, 15-ї години ще немає, а виписати й печатку вдарити - хвилинна справа... Тут же передзвонила якійсь Володимирівні, що “для субсидій вони справки видають”, і підбадьорливо посміхнулася: вперед!
Аби довго не морочити свого читача, відразу ж - тпру! Позаяк домоуправлінська секретарка на 15.00 у нагальній справі терміново відлучилась в іншу установу. Прихопивши, самі розумієте, й ключі від сейфа з печаткою. Та й потрібних вам бланків у нас катма. Кажуть, що книжковий магазин їх реалізовує...
...І як ці бабусі вхитряються у “ненужних очередях” відпочивати? Бо тут знов, висолопивши язики, - вйо! І це ще нам і справді везе: наш райцентр – компактний населений пункт, у якому потрібні, пардон, офіси не так уже й віддалені! один від одного. А що робити спраглим житлосубсидій у більших містах: Павлограді, Дніпродзержинську, Нікополі і под., - де відстані між вікнами видачі довідок часто вимірюються від околиці до околиці? Чи тим клієнтам, які за злиденною пільгою (щоб ви так жили, наші можно-всенародні!) приїдуть у райцентр з переферійної тьмутаракані за 40-50-60 км? Отут тобі, бабко, й шпак: сиди дома, наше високе начальство задекларувало, що нікуда не нада ходить.

ПІД ЧАС третьої за день авдієнції в управління соціального теє-то як його я нарешті зазнайомився зі своїм спеціалістом. Вона запевнила, що за правильного оформлення вдома усіх документів, прийме мене завтра під час своєї - так уже й бути! - обідньої перерви. (До речі: у режимі їхньої роботи, виставленому у надвірне вікно на загал, така не передбачається. Але це я так - і справді, що від занудності).
Натхненні остаточно-конкретною перспективою, натомлені за день чоботи несли нас до дому, мов... Сказати “на крилах” було б недозволеним перебільшенням і навіть незаслуженою для них образою.
Та все ж у завтрашній обід вони звично справилися зі своєю нелегкою, але такою вдячною місією. Таке враження, що вони вже й справді самі знали, куди йти - привели мене за пільгами, як на рідну роботу.
А це вам не по ялтах-брюселях-парижах й інших самітах вишивати і публічно осоромлювати свою державу. Чи не половину якої наші владці на чолі з гарантом поставили в очах світової спільноти на “вуха” житлово-комунальних гризот весь народ. Це вже вища політика - побудова йому нової України.
Де новими-старими конституціями, тарифами й перемогами в безкомпромісній боротьбі з корупцією, а також податками і всенародними виборами пересічного українця (хай він і з двома верхніми освітами) затуркають так, що забудеш не тільки про будь-які пільги (і на коли вони тобі призначені) та переписані-підписані заяви-бомаги, але й свій статус Homo-sapiens - Людини розумної - забудеш.
Про що анекдот у тему. Біля під’їзду дві старенькі бабусі (чи не з тієї “ненужної очереді” придибали?) сидять на рідній лавочці і бесідують знічев’я. Онукам радіють, сусідок гудять, рецептами від різних болячок діляться, на маленькі пенсії скаржаться, субсидії, на владу звично бурчать.
І тут одна з них говорить другій:
- Ми давно-давно знаєм одна одну - мабуть, з дитинства. А я от, на свій сором, забула, як тебе звати, подружко...
Та дуже довго мовчала (по-нинішньому, паузу тримала), губами плямкала і щось про себе шепотіла і потім сама питає:
- А на коли тобі треба?
* * *
Ось до якого стану в нас доведено українство. Над яким можновладці продовжують збиткуватися. Чи, може, на самім ділі їм, усереформаторським, нові “сапоги” купить? Які добре знатимуть, куди йти. Бо, зрештою, біда тій країні, в якій щодня людей рятують…

Богдан ПРЕС-БУЛАТ.
м. П‘ятихатки,
Дніпропетровська область.

Р.S. Коли матеріал вже був підготовлений до друку, від автора зажадали довідку про сплату компослуг за опалювальний сезон і копії трудових книжок - його та дружини.

Подробнее...
28.10.2010   4273
“Несистемний” характер

ЧОТИРНАДЦЯТОГО жовтня Царичанська ТВК затвердила список членів дільничних комісій. І лідери опозиційних сил… не побачили в їхніх лавах чимало своїх представників. Голова Царичанської районної організації КПУ Віталій Клімович говорить:
- Згідно з новим законом можливості партій обмежені лише одним членом ДВК. Від Компартії не затвердили аж п’ять чоловік - на дільницях у Шарівці, Залелії, Царичанці й обох - у Китайгороді. Закон хитро говорить: “при призначенні враховується досвід роботи”. На підставі цього у Шарівці жінку, яка була головою комісії на минулих виборах, не затвердили членом ДВК. Видно, в Царичанській ТВК не люблять людей принципових. Оце така “демократія по-царичанськи”.
Подібне бачення подій і у керівника виконкому Царичанської районної організації “Нашої України” Ніни Трень:
- На нашого кандидата на посаду ляшківського сільського голови Лідію Маслак діюча влада чинить тиск з вимогою знятися з реєстрації. Та за це існує кримінальна відповідальність! Царичанська ТВК відмовила в реєстрації дев’ятьом кандидатам від “Сильної України”, за плечима яких є досвід участі в ДВК, навіть… не обговорювала. Залишилися без представництва комісії у Китайгороді, Ляшківці, Шарівці. Тому на деяких дільницях все керівництво - від партії влади. Все це робиться навмисне. Переконана, що в Ляшківці та Китайгороді готуються масштабні фальсифікації, запобігти яким можна лише скасуванням тенденційної постанови Царичанської ТВК від 14 жовтня ц.р.
Ось така ситуація. З одного боку Президент запевняє світ, що в державі відбудуться “прозорі, чесні вибори”, з іншого – деякі партії не допускають в дільничні комісії. До речі, в Царичанській ТВК не зареєстрували і членів ДВК від тих, хто самовисунувся, зокрема у Китайгороді.
Чи й справді це шлях до масштабних фальсифікацій? На жаль, подібне на території району вже було - в 2004-му зафіксовані результати голосування в другому і третьому турах президентських виборів з кількаразовою відмінністю. У 2006-му на ДВК в Рудці винесли і спалили бюлетені, а центральна ДВК Царичанки дві доби “підраховувала” результати волевиявлення… блукаючи селищем.
До всього Царичанська ТВК ще й грубо порушила статтю 23 Закону про вибори “Порядок утворення дільничних виборчих комісій” - дільничні комісії утворила 14 жовтня 2010 року, а рішення про це в районній газеті “Приорільська правда” оприлюднила 16-го. А пункт 7 згаданої статті недвозначно говорить: “Рішення про утворення дільничної виборчої комісії оприлюднюється територіальною виборчою комісією, що утворила дільничну виборчу комісію, з відомостями про її склад у місцевих засобах масової інформації… не пізніше наступного дня з дня утворення дільничної виборчої комісії”. Що, в Царичанській ТВК не знають Закону про вибори? Та навряд. А якщо знають, то чому не виконують? Що саме заважає?
Певно ж, Центральній виборчій комісії годилося б детальніше проаналізувати “роботу” Царичанської територіальної, щоб мати повне право на вислів усьому світу “в Україні порушення виборчого законодавства мають несистемний характер”…

Григорій Давиденко.

Подробнее...
21.10.2010   4199
РЕЙДЕРСТВО по-новогригорівськи,

ЗВІСТКА про те, що Юрій Кривохат знімає дорожні плити, що ведуть до тваринницьких ферм, миттю облетіла кожну хату. Схоже, на новогригорівців не зважали, бо найманий кран заїхав у село серед білого дня, а сам Юрій Кривохат вів себе відверто зухвало, як і належить справжньому господарю ситуації.
Щоправда, цього разу після кількох невдалих спроб зняти й вивезти плити, Юрій Анатолійович і покупець (як з’ясувалося, дорожні плити були вже продані одному приватному підприємцю, але ще не зняті). Перестрахувалися серйозно - “об’єкт” був оточений тренованими молодиками спортивної статури!
Та коли одна з сільських жінок, не довго думаючи, стала непорушно, мов стіна, закриваючи собою злощасні плити, у Юрія Кривохата здали нерви: “Чого стоїте? - закричав на охорону. - Заберіть її, віднесіть, що хочете з нею зробіть, аби не заважала…”
Хто знає, якого б оберту набула ситуація, коли б її вчасно не “розрядив” народний депутат України Сергій Храпов, що невідомо яким дивом опинився в епіцентрі доволі цікавих подій. Депутатське посвідчення зупинило розпашілих молодиків, а Юрій Кривохат, зрозумівши, що запахло смаженим, наказав… тікати!
Ударили “по газам” і спеціально треновані хлопці, оперативно втрамбувавшись у свої автомобілі. “Відчалити” не встигли - місцеві “обепівці” разом з районною міліцією застали їх “на гарячому”.
Розповідає Олександр Винник, співробітник Юр’ївського відділу по боротьбі з економічними злочинами: “Після проведення відповідних оперативних дій ми встановили факт незаконного демонтажу дорожніх плит невідомими особами. Незадовго до цього були демонтовані залізобетонні конструкції недіючої молочнотоварної ферми. Вночі невідомі особи вирізали водонапірну башту Рожновського…
Люди б’ють на сполох, бо вважають, що розкрадається майно, що є колективною власністю членів колишнього КСП “Комсомолець”, і причетні до нього саме Анатолій і Юрій Кривохати. Вони вважають його власністю товариства, а тому й розпоряджаються на свій розсуд. Приміром, факт демонтажу плит Юрій Кривохат пояснив як… бажання віддати людям борги по заробітній платі, виручивши гроші за їх продаж.
На мій погляд, ці дії, яким би благородним поривом вони не були прикрашені, є незаконними. Бо товариство “Мрія”, що прийняло колективне майно на баланс, фактично є його розпорядником, але не власником. Власники майна - люди. Не витримана і сама процедура розпорядження майном. Якби вони (Кривохати – Авт.) зібрали власників і колективно прийняли рішення продати дорожні плити, башту чи щось інше - питань немає!
У сусідньому господарстві, до речі, так і зробили. Все майно розпаювали, видали людям майнові сертифікати і вже потім разом думали, що з ним робити - ділити між собою чи залишити у господарстві”.
“Зухвалим рейдерством” назвав те, що відбувається в Новогригорівці, Олександр Кузнєцов, начальник Юр’ївського райвідділу міліції. “Так, 26 квітня цього року був встановлений факт незаконного заволодіння та розпорядження майном колишнього КСП “Комсомолець” посадовими особами товариства “Мрія”. Наступного дня - знову сигнал з Новогригорівки і виїзд співробітників міліції на місце. Не минає й тижня, як слідчо-оперативна група констатує (вже вкотре!) “незаконне заволодіння та розпорядження майном посадовими особами “Мрії”.
Ще за тиждень (!) районні “обепівці” виявляють факт зловживання службовим становищем Анатолія Кривохата, директора ТОВ “Мрія”. Трохи більше як за два тижні вісім (!) письмвих подань направлено до міжрайонної прокуратури. Отже, слово тепер за нашими колегами. Вражає цинізм, з яким “демонтують” живе село”, - каже Олександр Кузнєцов.
Тим часом на захист селян своє вагоме слово сказав і народний обранець Сергій Храпов, направивши відповідний депутатський запит до Генеральної прокуратури України.
Маленьке село, а події в ньому (власне, що таке Новогригорівка - піщинка на карті України) стали предметом слухань на засіданні Верховної Ради України - вищого законодавчого органу. Може, тому, що конфлікт у Новогригорівці став яскравим взірцем того, як цими законами знехтували! Слідом за Верховною (а краще б навпаки!) прокинулася і Юр’ївська райрада з райдержадміністрацією. Прокинулася тільки тепер, хоча дзвін ударив на сполох ще кілька років тому… Коли новогригорівці вперше прийшли всім селом під стіни адмінбудівлі, коли вперше перекрили дорогу…
Зараз дійшло до крайнощів - люди, захищаючи своє кровне, зароблене важкою працею, готові лягти на плити під колеса кранів і самоскидів. У владних кабінетах думали - минеться. Не минулося. І коли б не вибори до місцевих рад, що вже на носі, хто зна, чи почули б і побачили так званий “електорат” у районі. Словом, поки голова районної ради Катерина Кривко була у черговій відпустці, Володимир Поляков, голова адміністрації апелював до міжрайонного прокурора Олександра Казанцева, мовляв, конфлікт у Новогригорівці може набути глобальності (хіба ще не набув? - Авт.) і в негативному світлі показати ефективність співпраці органів влади і прокуратури.
- Чи має він логічну розв’язку?
- Так, - на думку чиновника, - однозначно, але не в тій мірі, як хотілося б. Якщо говорити про все майно, яке було в КСП, то частка кожного з його членів була б значно більшою, якби майно розпаювали вчасно. Тепер належить з’ясувати, яким чином на баланс цих господарств, уже навіть не правонаступників, потрапило це майно, і чому вони ним розпоряджаються як власним. Якщо це незаконно - винних притягти до відповідальності. Тільки судове рішення може й повинне поставити крапку в цій непростій ситуації.
Позицію міжрайонної прокуратури озвучив Олександр Казанцев, міжрайонний прокурор, старший радник юстиції:
“Прокуратура порушила кримінальну справу за фактом зловживання службовим становищем посадовими особами одного з товариств Юр’ївського району. Фактично ми встановили, що були допущені ряд порушень при розпаюванні майна. Однак стверджувати, чиїми саме діями вони були допущені, може лише слідство. Те, що порушення були - абсолютно очевидно, бо жоден з колишніх членів КСП “Комсомолець” і досі не має на руках документа, що підтверджує його право власності на майновий пай.
Серйозні нарікання ми маємо на осіб, що керували самою процедурою розпаювання. Або це елементарна безграмотність, або навмисні дії, що, власне, й поклали початок цьому конфлікту. До речі, юридичний статус майна так і не був визначений, і воно переходило від одного підприємства до іншого єдиним масивом. І так декілька разів.
Хоча, в цей час комісія з розпаювання повинна була завершити свою роботу. І майно повинно бути розпайоване. Далі його власники обирають повноважного представника, котрому передають права щодо розпорядження цим майном, укладають договір оренди з юридичною особою, зацікавленою в його використанні. Орендар, власне, той, хто використовує це майно, щороку сплачує орендну плату його власникам в особі цього уповноваженого. Потім ця сума повинна розподілятися серед власників. Всього цього не сталося. Тому майно, змінюючи господарів, доволі цікавим чином осіло й стало власністю (згідно з документами) четвертої юридичної особи.

ПИТАННЯ переходу майна від третьої до четвертої юридичної особи й викликало певний інтерес через те, що рішення про відчуження цього майна приймали не 373 колишніх членів КСП, серед яких це майно повинне бути розпайоване, а декілька чоловік, що виступали засновниками і не мали повноважень, щоб розпоряджатися цим майном. Однак, таке рішення прийняли, і майно було відчужене на користь четвертої юридичної особи. У зв’язку з цим прокуратура порушила кримінальну справу. Встановлюються і допитуються свідки. Попереду - величезна робота, адже потерпілими у справі визнані 373 особи, і з кожного треба взяти письмові свідчення. Хтось, ясна річ, за цей час виїхав за межі області, когось просто немає в живих…
Розібратися в усіх цих перипетіях складно, але цілком можливо. І я обіцяю - справа буде розслідувана і матиме законне вирішення.
В які строки? Кримінальним Кодексом України передбачено двомісячний термін, але з огляду на певні труднощі він може бути продовжений до трьох місяців.
Хочу, щоб усі причетні до цієї справи, зрозуміли, що слідство буде тривати доти, поки не буде встановлена істина”.
Хочеться сподіватися, що шановний Олександр Анатолійович не лукавить, і органи прокуратури компетентно й незаангажовано підійдуть до її вирішення. Тим паче, що Новогригорівська справа віднедавна знаходиться на контролі Генеральної прокуратури України.
В ОФІЦІЙНІЙ відповіді від 09.07.2010 р. за підписом начальника Головного управління представництва в суді, захисту інтересів громадян та держави при виконанні судових рішень О. Кучера, пишеться: “Встановлено, що в процесі реформування КСП “Комсомолець” 12.03.2000 року на загальних зборах членів цього господарства прийнято рішення про створення ЗАТ “Господарство “Новогригорівське”, у статутний фонд якого передано 70% основних засобів КСП. За рішенням загальних зборів колишніх членів КСП “Комсомолець” від 20.03.2004 зазначене майно від ЗАТ “Господарство “Новогригорівське” було передане у користування ТОВ “Новогригорівське”, яким прийнято його на баланс. Надалі, 12.11.2007 ТОВ “Новогригорівське” відчужило спірне майно ТОВ “Мрія” за договором купівлі-продажу без згоди власників - колишніх членів КСП “Комсомолець”, чим порушено їхні майнові права. У зв’язку з цим Павлоградським міжрайонним прокурором 17.06.2010 року порушено кримінальну справу стосовно службових осіб ТОВ “Новогригорівське” за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.
На даний час досудове слідство у кримінальній справі триває, його хід контролюється прокуратурою області та Генеральною прокуратурою України”.
Звісно, ця заплутана й темна історія була й неповною, аби ми не поцікавилися думкою головних осіб конфлікту - Анатолія і Юрія Кривохатів. Дипломований юрист був як завжди безапеляційний.
- Якщо я порушив закон, нехай ображені звертаються до суду за захистом своїх прав і інтересів. Я не звик розмовляти на підвищених тонах, керуючись лише емоціями. Визнавав і визнаю, як аргумент, лише рішення суду.
- Але ж є зафіксовані працівниками міліції і “обепівцями” факти зловживання службовим становищем, незаконне заволодіння майном з боку посадових осіб ТОВ “Мрія”, ТОВ “Новогригорівське”, ФГ “Крим-99”. Були проведені певні слідчо-оперативні дії, допитані свідки…
- Я маю на руках рішення Павлоградського міжрайонного суду, що дає мені право власності на ряд об’єктів нерухомого майна. Тому формулювання щодо “незаконного заволодіння” вважаю безпідставним. Як можна “незаконно заволодіти” тим, що тобі належить?
- Але ж, Юрію Анатолійовичу, вказане судове рішення оскаржене Павлоградською міжрайонною прокуратурою в апеляційному порядку… Значить, не все так просто!
- Розумієте, у Юр’ївці начальники міліції й прокурори міняються частіше, ніж погода на вулиці. Кожен новопризначений прагне вислужитись, показати, так би мовити, бурхливу діяльність… А попросту, тримається за власне крісло. Звідси - й галасливі заяви…
Чи буде нарешті поставлено крапку в затяжній новогригорівській епопеї, і чи дочекаються селяни стражденного села, коли своє вирішальне слово скаже шановний суд, назвавши те, що відбувається в Новогригорівці, брутальним рейдерством чи законним явищем.
А поки триває слідство, у кожного своя правда…

Лариса Несіна.
Дніпропетровська область.


Р.S. Редакція й надалі слідкуватиме за ходом подій у Новогригорівці. Тим паче, що шановний міжрайонний прокурор, старший радник юстиції Олександр Анатолійович Казанцев люб’язно погодився інформувати наших читачів про те, як вестиметься слідство.

 

Подробнее...
21.10.2010   1953
Надія є завжди

- “Клініка, дружня до молоді” має кабінет психолога, терапевта, інфекціоніста, гінеколога, приймальне відділення та кімнати відпочинку, - розповідає головний лікар обласного наркодиспансеру Наталія Біла. - Унікальність цієї клініки полягає у тому, що вона відкрита саме на базі обласного клінічного наркологічного диспансеру. На сьогодні це єдиний в Україні медичний центр, що надаватиме комплексну медичну, реабілітаційну, консультативну та інформаційно-профілактичну допомогу зі статевих питань та при наркозалежності. Лікування у клініці безкоштовне та анонімне. Якщо молода людина потребує допомоги, їй необхідно просто звернутися сюди, при цьому можна навіть не називати свого прізвища та будь-яких контактів.
- Наші лікарі пройшли спеціальні тренінги ЮНІСЕФ, - додає завідувач “Клініки, дружньої до молоді” Андрій Шаповалов. - Соціальні працівники закладу - волонтери - раніше самі пройшли нелегким шляхом подолання наркозалежності і тепер мають бажання допомагати тим, хто потрапив у міцні тенета наркотиків. Тут, у клініці, ми хочемо не просто лікувати, а й привчати підлітків до здорового способу життя, вчити відповідально ставитися до репродуктивного здоров’я, вести безпечне статеве життя. Наркоманію не без підстав називають чумою нашого століття. Від неї немає вакцини. Від неї не можна застрахуватися. У буклеті, що трапився мені в клініці, знайшла дуже влучні слова: “Жоден наркоман, який гине від передозування, не планував такого для себе, коли вводив першу дозу або затягувався першим косяком”…
Доки не пізно - подайте руку допомоги тим, хто цього потребує.
Контактні телефони “Клініки, дружньої до молоді”:
(068) 851-53-02, (0562) 68-38-28, (0562) 68-39-28.

 

Подробнее...
29.09.2010   1660
Квартира за службу

НЕ СЕКРЕТ, що через низький рівень заробітної плати та відсутність умов для проживання випускники вищих навчальних закладів не поспішають їхати на роботу до сільської місцевості. Державні програми по забезпеченню молодих спеціалістів житлом, якщо й існують на папері, на практиці давно вже не діють. Самостійно ж придбати квартиру вчорашньому студентові не до снаги. Тож, оцінивши ситуацію, лише найбільші ентузіасти залишаються вірними обраній професії. Та й ті, як правило, шукають вакансій у платних клініках, приватних гімназіях тощо. Як результат - значна недоукомплектованість кадрами провінційних закладів освіти, лікарень та інших соціальних установ. Вихід із ситуації, здавалося б, очевидний: зменшити обсяги будівництва елітного житла в обласних центрах - двоповерхових квартир за шестизначні суми, кому це потрібно було, скупили вже по зав’язку, і взятися нарешті за зведення давно обіцяного соціального житла та створення цивілізованої системи кредитування. Та попри всю очевидність, названі кроки досі залишаються лише солодкою передвиборчою казкою для українського електорату. Тож отримання медичними працівниками селища Царичанка службових квартир без перебільшення можна назвати подією неординарною…
У компактному дванадцятиквартирному будиночку, котрий звели безпосередньо біля Царичанської центральної районної лікарні, житимуть виключно молоді медики. Житло отримали терапевт Павло Бугера, хірург Назар Гошовський, стоматолог-ортопед Ольга Клименко, педіатр Ірина Моня, молода сім’я лікарів Олексій і Світлана Насіловські (анестезіолог та отоларинголог) і невропатолог Вікторія Швець. Деякі з них працюють у ЦРЛ не більше місяця. Зізнаються - переїхали до Царичанки, дізнавшись, що тут діє програма надання безкоштовного житла медичним працівникам. За такої мотивації вдалося майже повністю укомплектувати районну лікарню кваліфікованим персоналом. Крім того, дві нові квартири отримали лікарі-епідеміологи Царичанської районної санітарно-епідеміологічної станції Олександр Бондаренко та подружжя Олександра і Катерини Зимовченків.
За словами голови Дніпропетровської облдержадміністрації Олександра Вілкула, крім будинку в Царичанці, до кінця року на Дніпропетровщині буде здано в експлуатацію ще 157 квартир для працівників бюджетної сфери. Службове житло надається на 10 років з правом подальшої приватизації.

 

Подробнее...
29.09.2010   1538
“Секонд-хенд” в облозі

 

 

 

ЗАКОНОДАВЧО норма про заборону реалізації товарів “секонд-хенд” прописана в проекті Податкового кодексу України, котрий зараз знаходиться на розгляді Верховної Ради. Необхідність боротьби з цим розповсюдженим видом бізнесу аргументують тим, що “дешевий одяг з Європи” перекриває повітря вітчизняній легкій промисловості. Хоча, кажучи відверто, дуже дивно, що “мотлох”, як дехто гидливо називає даний вид товару, здатен створити таку потужну конкуренцію цілій галузі промисловості країни. Постає питання - а чи є власне галузь? Проте, не вникаючи у нетрі урядової логіки, наведемо кілька думок людей з протилежних таборів даного конфлікту.
Глава Державного комітету з питань регуляторної політики і підприємництва Михайло Бродський:
- Ми хочемо заборонити ввезення в Україну “секонд-хенду”. Щорічно його привозять до нас по 2 кг на людину. Через “секонд” завозять навіть нові, брендові речі - звичайно, без податків. Практично весь “секонд-хенд” завозять як гуманітарну допомогу, митний збір не платять, а потім продають ці речі на ринках. Я вже не кажу про їх санітарний стан. А наша легка промисловість тим часом гине. Двадцять років тому в ній працювало 750 тисяч чоловік, а зараз - 90 тисяч. Дешеві товари не зникнуть. Просто їх ввозитимуть як китайські товари, заплативши мито. Так, вони стануть дещо дорожчими, але, з іншого боку, дешевшим стане одяг українського виробництва, якому ми даємо нульову ставку податку на прибуток.
Член Асоціації дилерів одягу “секонд-хенд” Оксана Попач:
- “Секонд-хенд” - це напрямок діяльності, котрий чітко контролюється і перевіряється державою, а також приносить значні доходи в державний бюджет. Заборона на ввезення в Україну дешевих товарів сама по собі не допоможе досягти розквіту легкої промисловості та ліквідувати контрабанду. Зате абсолютно точно позбавить роботи близько півтора мільйона українців, а 10-11 мільйонів - можливості дешево та якісно одягатися.
Адвокат Громадської організації “Київська асоціація секонд-хенд” Ганна Таббах:
- Наша асоціація об’єднує людей не лише в Києві, але й в інших великих містах - Харкові, Луганську, Львові, Донецьку. Нам телефонують не лише власники магазинів секонд-хенду, але й покупці - ті ж самі пенсіонери. Люди похилого віку обурені новиною про заборону ввезення уживаного одягу, адже вони розуміють, що на пенсію 800 грн. вони більше ніде не зможуть купити недорогі, але якісні речі. Легпром потрібно підтримувати. Але необхідно створювати конкурентні умови для всіх, а не діяти за правилом: одні виживають, інші помирають. Чому влада не думає про те, що в нашому бізнесі задіяні півтора мільйони осіб - це робочі місця для людей із вищою освітою та старших 40 років. Куди їм діватися, якщо заборонять ввезення секонд-хенду? Їм нададуть робочі місця?
Ситуація насправді неоднозначна. З одного боку, як сказав Микола Азаров, “Україна - не смітник”, щоб звозити сюди непотріб з Європи. А з іншого - рівень життя наших громадян не дозволяє вбиратися у вироби рідного легпрому…

 

Юлія ДУЛАНОВА.

Подробнее...
29.09.2010   4528
Ціни кусаються

МІЖ ПРАЦІВНИКАМИ найбільшого ринку Дніпропетровщини “Озерки”, де отоварюються не лише жителі міста, а й люди з районів, в останні кілька тижнів розгорнулася справжня битва за покупців.
- Намагаємось догодити клієнтові, аби не простояти день задарма, - пояснює Тетяна, реалізатор овочів. - Працювати стало значно важче. Виторг зменшився у три-чотири рази. Ви ж самі бачите, люди цікавляться ціною, та дуже мало купують…
У зв’язку з подорожчанням основних продуктів харчування українці змушені в черговий раз обмежити свій раціон. До списку “делікатесів” тепер додалися ще й яйця, молоко та молочні вироби, гречана крупа та картопля. Скажімо, “ходова” ціна бульб на “Озерці” - 6 гривень. За 3 гривні, які правили за кіло минулого року, можна розжитися хіба дрібнотою, придатною для відгодівлі худоби. У супермаркетах мережі “АТБ” овоч оцінили в 5,99.
- За таке “неподобство” шість гривень платити? - роздивляючись картоплю, перемовлялися дві пенсіонерки. - Краще вже на каші переходити…
Проте й “каші” споживача особливо не радують. Вартість колись доступної гречки зросла удвічі і складає тепер від 11 до 13 гривень. Якщо натрапити на так звані “спеціальні ціни” (акцію) від того чи іншого супермаркету, можна зекономити від 0,50 до 1,50 гривень за кілограм. Тож в останній час українці все частіше обирають рис, за кіло якого сплачують 6-7 гривень.
Та якщо “гречана паніка” в Україні потроху вщухає (поступово звикає народ до нових цін), їй на зміну приходить “яєчна”. Ще минулого місяця цей продукт птахівництва коштував у середньому три гривні за десяток. Цього ж тижня на “Озерці” мені запропонували домашні крашанки по 12-15 гривень! Пояснити, чому яйця так подорожчали, їх реалізатор не змогла. “А ви у інших попитайте - дешевше домашніх не знайдете”, - аргументувала жінка. Домашніх справді дешевше за 12 гривень на ринку не знайшла. Проте у супермаркетах десяток яєць коштував трохи менше 10 гривень.
Основною причиною подорожчання яєць, за словами аналітиків аграрного ринку, стала висока вартість кормів, зумовлена світовою нестачею зернових. І попри те, що Україні зібраних цьогоріч 40 млн. тонн зерна цілком достатньо для задоволення внутрішніх потреб, експерти не виключають, що вже після виборів на нас чекає новий інфляційний сюрприз - а саме - подорожчання хліба на 10-12 відсотків. Та поки що це лише прогнози, які, будемо сподіватися, не справдяться.
Що ж до сьогоднішніх реалій, літр коров’ячого молока на базарі цього тижня коштував 6-7 гривень. У магазинах цей продукт продавали за 6-9 гривень. За олію на “Озерці” просили 12 гривень. У супермаркеті цей продукт оцінили в 10-12 гривень (залежно від фірми-виробника). Діапазон цін на овочі досить широкий: за кіло помідорів споживач платив від 5 до 10 грн., за моркву - від 2 до 5 грн., за цибулю - від 5 до 7 грн., за часник - від 35 до 40 грн., за капусту - близько 4 гривень. Свинина на ринку розходилася по 45-50 грн., яловичина - 40-50 грн., за сало просили 25-30 гривень. Домашні кури за ціною не поступалися “промисловим” - за “супову” просили 25 гривень, відгодована пташка для смаження чи запікання обходилася в 70-75 гривень.
- Якщо подивитися, скільки коштує у магазині пляшка мінеральної води, і при цьому уявити, скільки треба затратити і матеріальних, і моральних ресурсів для того, щоб отримати літр молока, подорожчання останнього видасться цілком закономірним, - пояснює заступник директора КП “Магдалинівський маслозавод” Антоніна Солодовник. - Безперечно, збільшення вартості молока та молокопродуктів пов’язане з подорожчанням кормів. На рентабельність тваринництва вплинуло також підвищення ціни на енергоносії. Виробники молочних продуктів закуповують сировину дорожче, ніж раніше. Скажімо, наш завод купує молочну сировину у населення та фермерських господарств Магдалинівського та Царичанського районів, а також сусідньої Полтавської області за максимальною ціною 3 гривні 70 копійок. У магазині наше молоко коштує 6 гривен, 15-відсоткова сметана - 5 гривень, 20-відсоткова – шість.
За офіційною інформацією щодо причин інфляції “Сільські новини” звернулися з листом до Державної інспекції з контролю за цінами в Дніпропетровській області. Сподіваємося, що вже в наступному номері газети опублікуємо компетентну відповідь.

Подробнее...
29.09.2010   1575